Напередодні Нового року нашими предками здавна відзначалося ще одне свято – день відродження Сонця. Люди давно помітили, що саме після 22 грудня світловий день починає прибувати. У сучасному світі цю дату святкують як День енергетиків, які вдень і вночі працюють, забезпечуючи стабільність роботи електростанцій, від котрих залежить життєдіяльність цілих регіонів і країн.
Наше Придністров’я розвивається і долає економічні труднощі багато в чому завдяки власній електроенергії. Побудована в 1964 році на прикордонному з Україною березі Кучурганського лиману, Молдавська ДРЕС ось уже шостий десяток років є флагманом електроенергетики свого часу Радянського Союзу, а тепер нашої республіки. Цілодобово несуть на ній трудову вахту найдосвідченіші енергетики, у тому числі й молодий професіонал високого класу Іван Мізернюк.
Село Коротне, де народився Іван, розташоване буквально в 5–7 км від електростанції, та він навіть не думав, що коли-небудь пов’яже з нею свою долю. Усе вирішив буклет Дністровського технікуму енергетики, який випадково потрапив у руки випускника. З перших же днів навчання хлопець почав осягати основи професії теплоенергетика з дивовижною ретельністю. Він тепло згадує свого викладача Геннадія Червякова (на жаль, його вже немає з нами), який прищепив студенту любов до професії й передав його в руки Володимира Медведєва. –, знатного енергетика і досвідченого наставника.
Через кілька років проходження усіх етапів становлення машиніст енергоблоку Іван Мізернюк скаже: «Я відчуваю гордість від усвідомлення того, що працюю в самому серці електростанції. Можливо, для досвідчених машиністів управління розумним і чуйним агрегатом стало вже звичною справою, та мене не полишає відчуття власної значущості й причетності до дивного процесу народження електроенергії». Варто додати, що Іван став наймолодшим машиністом енергоблоку за всю історію Молдавської ДРЕС і не раз перемагав більш досвідчених колег у корпоративних професійних конкурсах.
На сьогодні Іван Мізернюк обіймає посаду заступника начальника Головного цеху з експлуатації обладнання – котлотурбінного цеху № 1. В енергетиці не буває випадкових кар’єрних злетів. Івану довелося пройти всі професійні щаблі: починав з обхідника котла, потім турбіни, пізніше став машиністом енергоблоку, потім – старшим машиністом енергоблоків і начальником зміни. Ці етапи становлення не просто важливі – без будь-якого з них неможливий рух уперед. Іван із захопленням розповідає про унікальний проект Молдавської ДРЕС з підготовки фахівців, запущений на електростанції на початку двохтисячних років. Попри чимраз більшу кількість вишів, у Придністров’ї поки що немає такого, який готував би фахівців із генерації. Альма-матер дністровських енергетиків – це Одеський національний політехнічний університет. Базової освіти енерготехнікуму Івану ніколи не вистачило б, щоб досягти рівня одного з керівників цеху.
Такої висоти він досяг завдяки власному бажанню стати справжнім професіоналом і з допомогою професорів Одеського національного політехнічного університету. Усе почалося ще в 90-х, коли ДРЕС задихалася від браку фахівців. На підприємстві розробили систему підготовки кадрів, основою якої став центр навчання студентів-заочників. Викладачі ОНПУ регулярно виїжджали в Дністровськ і проводили тут навчання. Теорія успішно поєднувалася з практикою. Так, з 2001 року вищу освіту здобули понад 200 працівників електростанції.
Випускник Одеського національного політехнічного університету Іван Мізернюк задоволений своєю долею. Він разом з чудовим колективом Молдавської ДРЕС працює відповідально та наполегливо, для того, щоб функціонували верстати й машини, щоб у наших оселях було світло й тепло, і в новорічну ніч сяяли веселки гірлянд, вселяючи в нас віру в майбутнє.
Лара ЧАЙКА.