Тридцять років тому розпочалося виведення обмеженого контингенту радянських військ з Афганістану. Завдання щодо недопущення нападу на південні кордони СРСР і надання допомоги уряду ДРА в боротьбі з незаконними бандформуваннями були виконані. Воїни-інтернаціоналісти поверталися на Батьківщину.
Згідно з домовленостями 1988 року в Женеві між СРСР, США, Афганістаном і Пакистаном радянські війська повинні були покинути територію Афганістану, а пакистанська й американська влади зобов’язалися повністю припинити фінансування афганських заколотників. До середини серпня 1988 року була виведена половина обмеженого контингенту радянських військ. Західні партнери відповіли на це збільшенням поставок зброї моджахедам, фактично порушивши Женевські угоди.
15 лютого 1989 командувач 40-ї армії генерал-лейтенант Борис Громов останнім перетнув кордон, який розділяв СРСР і Афганістан. «За мною немає жодного солдата, офіцера, прапорщика. На цьому наше дев’ятирічне перебування в Афганістані завершилося. Ще хочу сказати, що нашим солдатам, які тут воювали, треба пам’ятники ставити», – заявив командарм журналістам, стоячи на мосту через річку Амудар’ю.
Радянська армія не воювала з афганським народом. Інтернаціоналісти боролися з терористами й торговцями зброєю, яких фінансували США. Фахівці з СРСР зводили будинки й об’єкти інфраструктури. Тільки 40 % виконуваних армією завдань були пов’язані безпосередньо з військовими операціями. У 80-ті роки минулого століття наші солдати та офіцери стали заслоном на шляху наркотрафіку з Центральної Азії до СРСР і Європи. Характерно, що після виведення обмеженого контингенту з Афганістану, відбулося колосальне збільшення виробництва героїну і зростання його експорту. Ситуація щодо цього ще більше погіршилася з початком американської військової кампанії в регіоні.
Екс-посол Великобританії в СРСР Родрик Брейтвейт у своїй книзі «Афган» наводить розповідь колишнього моджахеда, який воював проти наших солдатів. На запитання дипломата про те, чи були радянські солдати жорстокі у своєму ставленні до місцевого населення, житель Герата відповів: «Зовсім ні. Вони були чесними воїнами, воювали з відкритим обличчям. Американці ж бояться, вони вбивають наших дітей і дружин бомбами з неба».
Слід відзначити, що службу в Афганістані пройшло понад 620 тисяч воїнів. Понад 15 тисяч солдатів і офіцерів загинули, понад 300 досі вважаються зниклими безвісти. 92 військово-службовця були удостоєні звання Героя Радянського Союзу.
Щорічно в державах, солдати яких воювали в Афганістані, 15 лютого відзначається пам’ятна дата – закінчення війни та виведення радянських військ з Афганістану. Цього дня організовують урочисті заходи, покладають квіти до пам’ятників полеглим воїнам. Цього дня ніхто не сперечається про те, чи потрібно було виконувати інтернаціональний обов’язок. Згадують загиблих, убитих, замучених, покалічених і зниклих безвісти воїнів. Афганістан безжально обпалив душу кожного, хто там був. Він залишив незгладимий слід у житті кожного воїна-інтернаціоналіста і його близьких.
Воїнів-афганців нашої республіки об’єднує «Придністровська асоціація ветеранів війни в Афганістані», яка була створена 14 травня 1994 року. Очолює організацію депутат Верховної Ради ПМР Ігор Буга. На сьогодні в Придністров’ї проживають близько двох тисяч воїнів-афганців. 54 наших земляка загинули на тій війні, близько сотні стали інвалідами…
Великий внесок у становлення і розвиток ПМР зробили воїни-інтернаціоналісти. Понад 80 % «афганців» у 1992 році стали на захист молодої республіки. Про героїв-афганців з глибокою повагою розповість на своїх сторінках і наша газета.
Олександр ЮШИН.