Вибір робітничої професії – це вдалий старт для професійного і кар’єрного росту. Сьогодні розмова піде про тих, хто весь свій професійний шлях пройшов на одному підприємстві, на рідному робочому місці.
Ганна Вишневська і Володимир Павлов працюють на заводі KVINT в цеху виробництва коньяків. Функції у них абсолютно різні, проте об’єднує їх любов до своєї роботи.
У 2018 році виповниться рівно 40 років з того моменту, як Ганна прийшла на завод. Сама вона родом з України, але ще зовсім молодою дівчиною закохалася в місцевого хлопця і переїхала в Тирасполь. Коли їхній донечці виповнилося 11 місяців, Ганна почала шукати роботу і знайшла її саме тут, на заводі. Ось так вона стала обробником коньячних спиртів та коньяків, хоча за освітою кондитер. Якщо говорити точніше, то вона купажист цих самих спиртів та коньяків. Купажист – це спеціаліст, який стежить за правильним змішуванням у певному співвідношенні різних видів алкогольного напою для поліпшення його якості. За сумлінну працю жінку відзначили медаллю «За трудову доблесть» і орденом «Трудова слава».
«Я не можу сказати, що в моїй роботі є мінуси. Як на мене, то суцільні плюси. Чудовий колектив, керівництво розуміє, гідна заробітна плата, зручний графік роботи. Молодому поколінню варто вчитися і займати наші робочі місця, адже комусь ми повинні передавати свої знання та вміння», – розповіла Ганна Вишневська.
Володимир теж родом з України. Він працює на холодильній установці, а його посада називається оброблювач коньячних спиртів та коньяків. Кожен день його розпланований: спочатку нарада, а потім – безпосередні обов’язки. Мабуть, саме тому в цьому цеху не буває надзвичайних ситуацій.
«Насправді виробництво дуже цікаве. Робота тут – це чудовий шанс дізнатися про те, що нам залишили наші предки, а також закласти свої знання у виробництво нових видів напоїв. Нині потрібні кваліфіковані робітники. Хоча б середню спеціальну освіту, але повинен мати кожен. Та техніка, яка тепер є на заводі, вимагає від людини елементарних, але все ж знань з експлуатації обладнання», – зазначив Володимир Павлов. Майже 20 років життя віддав він цій роботі, за яку був відзначений Грамотою Президента ПМР і медаллю «За відзнаку в праці».
На моє запитання «Чи хотілося Вам хоч коли-небудь змінити роботу?», мої герої відповіли, що ніколи й ні за що не проміняли б її. Ось що означає любов до праці, гордість за неї й за себе зокрема.
Олександра СТАНІЛЄСКУ.