Нині ми нерідко чуємо не відоме нам донедавна слово «толерантність». А з цим поняттям пов’язана подія міжнародного масштабу: 16 листопада відзначається Міжнародний день толерантності, який 1996 року запропонувала Генеральна Асамблея ООН. Ця дата дуже важлива для існування і розвитку людства, тому що сучасною культурною людиною вважають ту, яка володіє почуттям самоповаги та яку поважає довкілля. Таким чином, толерантність вважається ознакою високого духовного та інтелектуального розвитку людини. Тож поговорімо на цю тему. Нехай це буде наше колективне міркування. І для початку пропоную вам, шановні читачі, казку.
Жила собі на землі дівчина Любов. Нудно їй було жити на світі без подружки. От і звернулася вона до старого сивого чаклуна, який прожив на світі сто років:
– Допоможи мені, дідусю, вибрати подружку, щоб я могла з нею дружити упродовж усього відпущеного Богом життя.
Подумав чаклун і сказав:
– Приходь до мене завтра вранці, коли перші птахи заспівають і роса ще не просохне…
Вранці, коли червоне сонце освітило землю, прийшла Любов в умовлене місце… Прийшла і бачить: стоять п’ять прекрасних дівчат.
– Ось, вибирай, – сказав чаклун. – Одну з них звуть Радість, другу – Удача, третю – Краса, четверту – Печаль, п’яту – Доброта.
– Вони всі прекрасні, – сказала Любов. – Не знаю, кого і вибрати…
– Твоя правда, – відповів чаклун, – вони всі хороші, і ти в житті ще зустрінешся з ними, а, може, і будеш дружити, але вибери одну з них. Вона і буде тобі подружкою на все твоє життя.
Любов підійшла до дівчат ближче і подивилася в очі кожній. Замислилася… А потім підійшла до дівчини Доброти і простягла їй руку.
Як ви гадаєте, чому Любов вибрала дівчину саме з таким ім’ям?
А тепер звернімося до історії поняття «толерантність». Воно з’явилося давно – ще в епоху релігійних воєн. За своїм первинним змістом слово означає компроміс, на який змушені були йти католики і протестанти. Пізніше толерантність як принцип згоди проникає у свідомість епохи Просвітництва. Видатні вчені XVII – XVIII століть: Гоббс, Локк, Вольтер, Руссо – виступили проти жорстоких релігійних зіткнень і релігійної нетерпимості. Історики називають також Талейрана Перигора, князя Беневентського, який жив на рубежі XVIII – XIX століть у Франції. Він відрізнявся тим, що і за революційного уряду, і за Наполеона, і за короля Людовіка незмінно залишався міністром закордонних справ. Це була людина, талановита в багатьох галузях, але, безсумнівно, найбільше – в умінні відчувати настрої людей навколо нього, шанобливо ставитися до них, шукати рішення проблем способом, який найменше ущемляв би інтереси інших людей. І при цьому він зберігав власні принципи, прагнув до того, щоб керувати ситуацією, а не сліпо підкорятися їй. 1789 року у Франції була ухвалена Декларація прав людини та громадянина. Вона і стала провісником сучасних декларацій про права людини, зокрема, Загальної декларації прав людини 1948 року, яка проголосила принципи миру, демократії, ненасильства у відносинах між народами й державами.
Чи можлива реалізація принципу толерантності на практиці? Психологи стверджують, що так. Потрібно дотримуватися лише деяких нескладних умов:
- Не прагнути підкорити собі іншу людину, тобто поважати почуття гідності кожної та її право на збереження індивідуальності.
- Вивчати іншого. Незнання, як відомо, нерідко породжує нерозуміння. Знайомство з культурою, традиціями, способом життя представників інших національностей дозволить перевести властиву багатьом людям оцінювальну діяльність у пізнавальну.
- Приймати іншу людину такою, якою вона є. Ця умова означає, що суб’єкти взаємодії повинні прагнути не переробляти одне одного, а сприймати іншого як щось ціле з усіма індивідуальними особливостями.
- Акцентувати увагу на об’єднавчих факторах. Для досягнення толерантної взаємодії важливо знайти те, що об’єднує партнерів, а не роз’єднує їх. Тому потрібно спочатку виділяти загальне і тільки потім фіксувати увагу на протилежному.
- Почуття гумору. Здатність посміятися над собою – важлива риса толерантної особистості. У того, хто може посміятися над собою, менша потреба відчувати перевагу над іншими.
На завершення зазначу, що робота з формування толерантності в сучасному суспільстві конче потрібна. Ще раз повторюсь, що мова йде про почуття власної гідності й уміння поважати гідність інших; усвідомлення того, що всі люди різні, тобто не схожі на інших; позитивне ставлення до самого себе й до представників інших народів та інших культур; здатність без агресії сприймати думки, поведінку та спосіб життя іншої людини, які відрізняються від власних. Якщо кожен із нас хоча б замислиться над прочитаним сьогодні, то успіх у спілкуванні з людьми вже буде гарантований. Ми ж усі пам’ятаємо народну мудрість: поводься з іншими людьми так, як ти хотів би, щоб поводилися з тобою.
Любов ФЕТІСОВА.