У всіх загальноосвітніх закладах республіки на єдину класну годину «Гортаючи сторінки Афганської війни» запрошували воїнів-інтернаціоналістів, які побували в гарячій точці світу в період з 1979 по 1989 рік.
Упродовж цього тижня в кожній школі можна було побачити одягнених у військову форму ветеранів Афганської війни. Один із них – Гурій (Геннадій) Петрович Ноур, якого запросили п’ятикласники Тираспольської середньої школи № 16. Діти з хвилюванням очікували приходу гостя. Хлопчики та дівчатка ретельно підготувалися до класної години, тому що хотіли зробити приємне учасникові бойових дій. Їм здавалося, що побачать перед собою літню людину, й тому домовилися не мучити гостя зайвими розпитуваннями. Яким же було здивування, коли перед ними з’явився стрункий і підтягнутий прапорщик у військовій формі з орденами й медалями на всі груди!
Геннадій Ноур, трохи зніяковіло посміхаючись, зайшов у кабінет, де біля парт, витягнувшись у привітанні, стояли 23 учні. У кожного з них була безліч запитань, але діти терпляче чекали, коли сам воїн-інтернаціоналіст розповість про ту війну, як він служив, які нагороди та за які бойові операції здобув. Після того, як прозвучала пісня «Мы уходим» («Прощайте, горы»), розчулений ветеран почав свою розповідь.
Радянські війська на території Афганістану були дислоковані дев’ять років, один місяць і дев’ятнадцять днів (з 1979 по 1989 рр.). У 1983 році Геннадій Ноур прибув до чужої країни, де служив два роки, причому це було цілком його, тоді молодого прапорщика, добровільне рішення. До цього він служив у Сімферополі. Багато військовослужбовців на той час добровільно подали рапорт про проходження служби в Афганістані, тому що розуміли, як важливо, щоб на кордоні з Радянським Союзом не було вороже налаштованих сусідів.
Згадав Геннадій Петрович і про те, як уперше побачив гори та піски, що відчув у незнайомій місцевості. Один із найяскравіших перших спогадів – непередавана спека. Через неї навіть не завжди могли літати вертольоти, тому що двигуни швидко нагрівалися, і політ міг виявитися останнім. Діти після цього зачитали інформацію, яку знайшли в підручниках про Афганську війну. Ветеран доповнив повідомлення розповідями з особистого досвіду. Коли на інтерактивній дошці з’явилися слайди презентації «Опалені Афганістаном», він також прокоментував кожний фотознімок і рядок.
Учні, хвилюючись, читали вірші та привітали воїна-інтернаціоналіста з ювілейною датою виведення військ з Афганістану. Після цього буквально закидали його запитаннями. Їх цікавило, за які вчинки нагороджують орденом Червоної Зірки, Афганським орденом «Зірка». Ветеран розповів про те, в яких операціях він брав участь, і якою ціною йому дісталися такі нагороди.
Зустріч з воїном-інтернаціоналістом закінчилася тим, що хлопчики й дівчатка почали наперебій просити Геннадія Петровича сфотографуватися з ними й запросили в наступному році знову прийти до них на класну годину.
Уже пізно ввечері класному керівникові телефонували батьки п’ятикласників і дякували за організовану зустріч, за незабутню виховну годину для їхніх дітей. Небайдужість до горя людського, неприйнятність війни – це найголовніше, що залишиться в серцях кожного з них. Саме такі заходи сприяють формуванню світогляду справжніх патріотів Придністров’я.
Ольга БУРДУЖА.