Віктор Скрипник народився 6 листопада 1963 року на хуторі Ново-Олександрівка Ростовської області. Закінчив Іркутське військове авіаційно-технічне училище, потім – Київський інститут інженерів цивільної авіації. Служити в 1985 – 1986 рр. йому довелося в Афганістані.
Під час бойових дій 1992 року на теренах Придністров’я він командував козацькою півсотнею на позиціях Кошницького напрямку. Підполковник у відставці, кандидат у майстри спорту з боксу. Крім того, він виконує обов’язки голови Ради ветеранів війни, праці та Збройних сил ПМР с. Ближній Хутір.
«Я розповім про своїх однополчан, льотчиків та інженерно-технічний склад окремого штурмового авіаційного полку, що базувався в 1985–1986 роках на найбільшому аеродромі Афганістану в м. Баграм, – так розпочав свою розповідь Віктор Миколайович. – Полк за всі роки перебування в ДРА був найрезультативнішим: знищив велику кількість живої сили, техніки та укріплених районів противника.
Командував полком один з асів Радянського Союзу – Олександр Руцькой. Крім льотної майстерності, йому були притаманні такі кращі людські риси як глибока порядність і відмінні командирські та організаторські здібності. Уже через місяць бойової служби склався стереотип: під час появи хоча б одного нашого штурмовика, «духи» відразу ж припиняли бойові дії, якого б масштабу вони не були. Вони намагалися сховатися куди завгодно, оскільки знали невідворотність результатів атаки «Грачів».
До нас на аеродром неодноразово приїжджали командири мотострілецьких підрозділів, десантників, дякували за врятовані взвод або роту, які потрапили в засідку під згубний вогонь підступного й жорстокого противника.
Радіоперехоплення переговорів моджахедів рясніли благаннями про допомогу, про захист від «хрестів», «чорної смерті». Так вони називали наші бойові машини, які виконували поставлені завдання без вихідних, удень і вночі. На кожен літак кріпили тонни боєприпасів. Кожен штурмовик робив по п’ять-шість вильотів за день. Тільки за одну Кандагарську операцію в листопаді 1985 року наші дві ескадрильї використали річний запас усього гарнізону (боєприпаси кількох авіаційних полків). Підготовка до повторного вильоту, замість належних 45 хвилин, здійснювалася за 10. І відбувалося це в умовах 50-градусної спеки, під час артилерійських і снайперських обстрілів!
Полк виконував поставлені завдання не тільки в районі постійної дислокації, а на всій території Афганістану. Інженери, техніки разом з льотчиками перелітали на аеродроми Джелалабада, Мазарі-Шерифа, Кабула, інших міст. Під час перельотів через ілюмінатори нерідко можна було спостерігати доріжки від трасуючих снарядів і ракет, випущених навздогін. Ціна високих результатів нашої військової частини була чималою: до 70 % особового складу перехворіли на жовтяницю, черевний тиф та інші інфекційні хвороби. Зовсім непоправними й важкими були втрати – загибель бойових товаришів.
На одній із ветеранських зустрічей у Тирасполі я поспілкувався з учасником Великої Вітчизняної війни, полковником у відставці. Цей заслужений ветеран захоплювався діями наших авіаторів у Афганістані. Він говорив, що, хоча й техніка була на той час інша, й умови – теж, «…ми біля південних кордонів нашої Батьківщини билися не гірше». Дуже приємно було чути це з уст заслуженого льотчика. Надаючи інтернаціональну допомогу братньому народові, ми завжди брали приклад з наших попередників, які захистили світ від фашистів, намагалися бути гідними їх.
Піхотинці, артилеристи, танкісти та військовослужбовці багатьох інших військових спеціальностей, не шкодуючи себе, здійснювали неймовірно героїчні вчинки. Військові експерти США і Західної Європи докладно вивчили бойові дії тих років і зробили одностайний висновок: «Кращим на Землі воїном є радянський воїн».
Результати цих досліджень опубліковані у військових журналах західних країн. Нині багато моджахедів, які боролися проти «шураві», кажуть, що їм не треба було тоді воювати з радянськими військами.
У листопаді 2018 року депутати Держдуми РФ ухвалили проект постанови, який передбачав оцінювання афганської війни, зроблене в 1989 році з’їздом народних депутатів СРСР. У проекті сказано: «Державна Дума вважає за необхідне визнати таким, що не відповідає принципам історичної справедливості, моральне і політичне засудження рішення про введення радянських військ у ДРА в 1979 році. Депутати Держдуми разом з усім російським народом схиляють голови й глибоко шанують пам’ять тих, хто ціною свого життя відстояв інтереси Вітчизни».
Віктор СКРИПНИК.