Півсотні заходів, присвячених 30-річчю виведення радянських військ з Афганістану, відбулося в Кам’янському районі. Історики та музейні працівники виступали з лекціями, які розкривали суспільно-політичну ситуацію, що склалася у світі у 1979-му, коли розпочалася афганська кампанія.
Воїни-інтернаціоналісти, які брали участь у різних її етапах, зустрічалися з трудовими колективами, громадськістю, школярами. Солдатська правда звучала в освітніх установах, бібліотеках і клубах, допомагаючи осмислити та зрозуміти, що ж відбувалося в далекій чужій країні з 1979 по 1989 рік.
Мітинг-реквієм, який відбувся 15 лютого на меморіальному комплексі в Кам’янці, теж розпочався зі спогадів. «Наша колона, рухаючись маршрутом Кандагар – Кушка, потрапила в засідку. Під безперервним ворожим обстрілом ми кілька годин тримали кругову оборону, поки не прибули радянські вертольоти. Лише підтримка з повітря допомогла відбити ту останню атаку душманів, – розповів, як виходив з Афганістану рівно 30 років тому, Віктор Васелендюк. – За три доби ми вже були на кордоні СРСР. Там нашу колону, прикрашену плакатами «Я повернувся, мамо!», зустрічали батьки, рідні, друзі. Це був, дійсно, щасливий, радісний день».
Нині, 30 років потому, радість сплітається зі скорботою – адже 54 придністровці загинули в Афганістані. Троє з них – уродженці Кам’янського району. І меморіальні заходи в пам’ять про Костянтина Кіпера, Дмитра Жуковського, Юрія Гаврисевича відбулися не тільки в місті, а й у селах Кузьмин і Рашків. Жителі поклали квіти до холодних плит із чорного граніту.
«Гіркота втрати та гордість за солдатів, що воювали в далекому Афганістані, переповнюють серця придністровців, – підкреслив заступник Голови Уряду ПМР Станіслав Касап. – Воїни-інтернаціоналісти – приклад чесного виконання обов’язку перед Батьківщиною та вірного служіння своєму народові. У 1990-х вони першими стали на захист Придністров’я, а потім сумлінно працювали заради створення молодої держави, розвитку її економіки та соціальної сфери».
Прикладом активної громадянської позиції, турботи про долю рідного краю є життя воїна-інтернаціоналіста Петра Андона, нагородженого на урочистостях, присвячених 30-й річниці виведення радянських військ з Афганістану, медаллю «За трудову доблесть». З грудня 1984-го він служив в афганському місті Хайратон. Там переконався, що професія водія, яку засвоїв ще до призову в армію, досить популярна. Адже саме завантаженими КамАЗами доставляли зброю та боєприпаси, обмундирування, медикаменти, пально-мастильні матеріали, продукти, тобто все необхідне для виконання завдань, поставлених перед військовими частинами, дислокованими на території ДРА. Але ця мирна, здавалося б, професія не гарантувала від неодноразового потрапляння під ворожі обстріли… Повернувшись у лютому 1987-го на батьківщину, Петро влаштувався на найбільше підприємство Кам’янщини – консервний завод. Відтоді працює він тут слюсарем-наладчиком. Разом з іншими воїнами-інтернаціоналістами він бере участь у громадській роботі й приділяє багато уваги патріотичному вихованню молоді.
Про необхідність ведення такої активної діяльності йшлося на зустрічі «афганців» із заступником Голови Уряду ПМР Станіславом Касапом, депутатом Верховної Ради ПМР Валерієм Бабчинецьким, главою держадміністрації Кам’янського району Володимиром Бичковим, військовим отаманом ЧКВ Ігорем Небейголовою.
Ніна ПАНАЇДА.