Триває Рік екології, і, на наш погляд, це найкращий час замислитися над тим, що доброго для навколишнього середовища може зробити кожен громадянин Придністров’я. Не кидати сміття мимо урни, берегти дерева, бути акуратними під час відпочинку на природі – ці прості правила повторюються з уст в уста, з року в рік. Ми ж вирішили розібратися в темі глибше і дізнатися, які екологічні проблеми у нас, у Придністров’ї, є найбільш гострими.
Відповідь на запитання стала очевидною. Її навіть не було необхідності шукати довкола, адже це вже стало нашою повсякденністю, невід’ємною часткою побуту. Йдеться про пластик, його «досягнення» та «завоювання світу». Проведемо власний експеримент: сидячи в якому-небудь приміщенні, на будь-якому місці огляньтеся довкола.
У 80 % випадків ви побачите річ, виготовлену з пластику. Тепер уявіть собі, як багато таких предметів, якщо ми помічаємо їх без особливих зусиль, тільки повертаючи голову, на кожному кроці він постає перед очима.
Про те, що пластик (вироби з цього матеріалу) загрожує нам екологічною катастрофою, говорити вже немає необхідності, він уже, дійсно, став нею, це є очевидним. Як доказ наведемо лише кілька цифр зі статистики: приблизно 6–7 млн тонн пластику щороку потрапляє в моря, понад 400 тис. морських мешканців щорічно гинуть через забруднення водойм різними пакетами, пляшками та іншим сміттям з нафти. У світовому океані пластику у 6 разів більше, ніж планктону. Щодо Придністров’я, то люди бачать забруднений Дністер, на хвилях
якого плаває сміття, великі багатолітні звалища гілок та пакетів, що їх прибило водою.
Результати пластикового розповсюдження були б ще більш пагубними, якби не діяльність екологічних організацій, різноманітних профільних установ та волонтерів. Дізнатися, як ведеться боротьба з нашестям пластику, катастрофічними наслідками його розповсюдження в Придністров’ї, зокрема в столиці, ми вирушили до Тираспольського МУП «Спецавтогосподарство». Інтерв’ю кореспонденту газети «Гомін» дав директор підприємства Геннадій Пантелейчук.
– Що робиться в Тирасполі для того, щоб уникнути або мінімізувати згубний вплив пластику, цього універсального замінника скла, металу й інших матеріалів, на наше довкілля?
Г. П.: У нас працює спеціальна сортувальна лінія, яка розподіляє відходи на різні види, відокремлює й пластик. Здебільшого це ПЕТ-пляшки, тобто тара з-під шампунів, порошків, різної хімії та косметики. Таке сміття ми сортуємо і продаємо за кордон, на нього є попит і покупці. У такий спосіб ми даємо пластику друге життя, і він не потрапляє у довкілля. Сировина подається на подальшу переробку та повторне використання. Завдяки цим діям, вдається скоротити його виробництво, що досить важливо. Головна перевага сортування, крім захисту навколишнього середовища, це те, що нам вдається за рахунок продажу пластика повернути частину грошей в республіку, а також не засмічувати зайвими відходами придністровський полігон і продовжити термін його служби.
– Скільки пластику (як сировини) на сортувальній лінії відбирають фахівці упродовж місяця?
Г. П.: Морфологія сміття змінюється в залежності від пори року. Влітку люди споживають більше води, значить, викидають більше пластикових пляшок. Узимку – більше скла, на новорічні свята в ходу картон, папір. Тому раз на місяць ми вибираємо 15–20 тонн пляшок. Це досить високий показник. І на полігоні все це сміття займало б дуже багато місця, але новий підхід дозволяє нам цього уникнути.
– Чи планується переробка цих відходів у Тирасполі?
Г. П.: Упроваджувати переробку пластику в Тирасполі ми не плануємо, оскільки для цього необхідно закуповувати занадто дороге обладнання. До речі, ми навіть не маємо тих обсягів, під які варто було б закуповувати ці установки. На поточний момент, як я зазначав раніше, обмежуємося вивезенням пластикового сміття за кордон, де його і продаємо. Незабаром плануємо співпрацювати з підприємством у Бендерах, яке перероблятиме пластикові пакети, плівки та інше сміття. Нині це виробництво перебуває на стадії упровадження.
– Чи існує розв’язання «пластикової» проблеми в принципі?
Г. П.: У нашій країні раніше не приділяли цьому особливої уваги, тож у результаті пластик став екологічною катастрофою: поліетилен розкладається в природі кілька сотень років. Необхідно відзначити, що в багатьох країнах уже навіть на законодавчому рівні ухвалено заборону на використання пластикової тари. Нам до цього ще далеко, проте деякі кроки все ж зроблено. Слід розуміти, що тільки означити проблему, порушивши один раз, не означає розв’язати її. Люди не стануть усі раптом свідомими й не будуть слухняно дотримуватися поставлених вимог. Це робиться протягом років і, навіть, десятиліть. Однак з чогось потрібно починати. Ми плануємо реалізувати екологічний проект: вибрати окремий дитячий садок і школу, виставити там кілька контейнерів, щоб привчати дітей правильно розподіляти сміття. Кращими учнями стануть наймолодші громадяни республіки. Я впевнений, що через роки таке виховання дасть свій ефект, воно буде дисциплінувати доросле покоління. Будемо пробувати, робити перші кроки. Після одного садка, переконаний, що багато хто захоче теж упровадити таку систему.
– Які способи боротьби з пластиком уже реалізовувалися в місті?
Г. П.: Ми спробували організувати роздільний збір сміття, встановлювали контейнери під пластик, папір та інші відходи. Проте з часом від цього довелося відмовитися, оскільки роздільне збирання відходів себе не виправдало. Крім того, це додаткові фінансові витрати, які ми не можемо на сьогоднішній день собі дозволити. Теоретично таке збирання сміття спрощує подальшу роботу з ним, якби всі жителі збирали пластик, то толк був би, а роблять це тільки добросовісні. Коли стояли окремі контейнери під пластик, люди кидали туди й звичайне сміття, і знову ж доводилося все перебирати. Нині відсутність контейнерів для роздільного збору сміття не є проблемою. Так було б, звичайно, зручніше, але ми адаптуємо свою роботу під ті умови, які маємо. Завдяки сортувальній лінії, пластик відбирається.
– Чи можливо якось утилізувати пластик самостійно?
Г. П.: Цього робити ні в якому разі не можна! Усім відомо, що самостійна утилізація пластику навіть заборонена. Є любителі спалювати сміття, але важливопам’ятати, що під час горіння пластмаса виділяє надзвичайно багато шкідливих речовин. Тож самостійно утилізувати – це ще гірше, ніж просто викинути його з загальним сміттям. Це надзвичайно шкідливо для екології довкілля.
– Чи зможемо ми колись відмовитися від пластику зовсім?
Г. П.: Він настільки універсальний, настільки широко увійшов у наше життя, що людям буде занадто складно від нього відмовитися. Але такий час колись настане, бо та кількість, в якій його зараз виробляють, є згубною для екології. Коли люди це зрозуміють, щось почне змінюватися. На мою думку, цей час не за горами. Наші зусилля дадуть свої результати.
– Як можна більш ефективно сприяти утилізації використаного пластику?
Г. П.: У першу чергу, рекомендується в кожній хаті виділити окремий пакет і складати в нього пластикове сміття, а потім виносити до загального контейнера. Незважаючи на те, що він не відокремлений від загальних відходів, працювати з ним вже простіше: коли пакет потрапить на лінію, фахівець вибиратиме не по одному предмету, а вже відсортованими блоками. Це мінімум, який кожна людина може виконувати. Якщо ми будемо так розділяти пластик, то його згодом буде легше нейтралізувати та переробляти. І правильно буде сказати, що кожен повинен починати з себе. Зрозуміти, що він робить добру справу. Від однієї людини насправді залежить дуже багато.
Світлана ОДЕСЬКА.