Цар Соломон правив єврейською державою в період найвищого її розквіту і прославився своєю мудрістю. Одного разу він дав наказ ювелірові створити прикрасу, яка робитиме веселих людей сумними й навпаки. Легенда свідчить, що золотих справ майстер не міг придумати сам, що йому виготовити. Золотарю допоміг син Соломона – Рахавам, який запропонував ювелірові виготовити красивий перстень, на якому сам написав «Усе минає».
Уже минули й стали днем учорашнім жіночий день (8 Березня), «чоловічий день» (23 лютого). Усі повернулися до своїх звичайних справ і обов’язків. Але спогади ж залишилися. Тому ми вирішили «освіжити» їх і познайомити читачів з афоризмами великої актриси Фаїни Раневської про чоловіків і жінок. Вона, як відомо, мала на все свою точку зору, тому останнім часом все більш популярними стають її іскрометні жарти й висловлювання. І сьогодні у ходу величезна кількість веселих «стійких словосполучень» Фаїни Георгіївни, записаних її сучасниками.
Якось лежала вона в лікарняній палаті й перечитувала твори Цицерона. «Нечасто зустрінеш жінку, яка читає Цицерона», – зауважив черговий лікар. «І чоловіка, що читає Цицерона, теж часто не зустрінеш», – сказала актриса. Іншим разом до неї звернулася молода актриса: «Навіщо нам, жінкам, потрібна емансипація?» Фаїна Раневська їй відповіла з усмішкою: «Щоб чоловікам було з чим боротися. Адже емансипація дуже лякає чоловіків». «Чому, Фаїно Георгіївно?» «Уявляєте, як підвищиться конкуренція навіть серед режисерів!» «А чому не поміж тих, хто шпали укладає, наприклад?» «Тому що вони здебільшого – жінки».
Почувши про бійку акторів у театрі імені Мосради, в якому вона працювала, Фаїна Георгіївна зазначила: «Кулаки – це доля чоловіків. Жінки справляються без будь-якої зброї, мовленням. Плітка сильніша, ніж танки й ракети». Один з акторів цього театру в день святкування 8 Березня за загальним столом виголосив тост: «Чоловікові для щастя потрібна жінка». На що Раневська в цілковитій тиші голосно відповіла: «А для повного щастя – повна жінка».
Не можна не згадати й інші її крилаті вислови про чоловіків і жінок:
– «Емансипація – дурість! Розповідати чоловікам, що їхні жінки розумніші за них, дійсно, нерозумно. Яка ж розумна жінка видає свої секрети?»
– «Чомусь пам’ятники ставлять переважно чоловікам. А жіноча статуя – це неодмінно Венера
без рук».
– «Жінки, ніколи не сумнівайтеся у своїй привабливості. Запам’ятайте: ваги брешуть, люди заздрять, а дзеркало взагалі криве!»
– «Жінка повинна володіти двома рисами: бути досить розумною, щоб подобатися дурним чоловікам, і досить дурною, щоб подобатися розумним чоловікам».
– «Бог створив жінок вродливими, щоб їх могли любити чоловіки, й не дуже розумними, щоб вони могли любити чоловіків».
– «Справжній чоловік – це чоловік, який точно пам’ятає день народження жінки й ніколи не знає, скільки їй років. Чоловік, який ніколи не пам’ятає дня народження жінки, але точно знає, скільки їй років – це її чоловік».
Якось, почувши міркування колег-чоловіків про нерівність статей, Фаїна Раневська іронічно зазначила: «Ні, чому ж, я зустрічала чоловіків, яких з деякою натяжкою можу визнати рівними жінкам».
Окремої уваги потребують її міркування про загадкову жіночу логіку. «Чоловіки стверджують, що вони за жінок, – одного разу «видала» вона. – Але спробуйте попросити їх купити в магазині кольорові невидимки». Іншим разом актриса розговорилася: «Жіноча логіка й насправді незбагненна». «Чому ж, Фаїно Георгіївно?» – запитали її. «Нещодавно ми з NN (відомою актрисою) міркували про те, чи любить NNN (не менш відома актриса) свого чоловіка. І NN переконано заявила, що NNN любить чоловіка. Так, і чоловіка любить, тому що вона взагалі чоловіків любить». А розглядаючи свої нові знімки, Раневська безапеляційно заявила фотографу: «Чорт знає що! Раніше Ви знімали більш професіонально. Десять років тому я на Ваших фото виходила набагато кращою».
Одного разу сам Юрій Завадський, головний режисер театру ім. Мосради, народний артист, Герой Соціалістичної Праці, лауреат Ленінських і Сталінських премій, обурено їй сказав: «Фаїно Георгіївно, я не розумію цю вашу жіночу логіку». На що вона відповіла: «Куди вам, ви ж – чоловік». Іншим разом на репетиції, бурхливій через суперечки актрис, Юрій Олександрович заявив усім: «Неможливо змусити двох жінок погодитися одна з одною». На що Фаїна Раневська в кращих «традиціях жіночої логіки» відповіла: «Чому ж? А ви запропонуйте їм посудачити про третю». Якось вона публічно заявила: «Сьогодні я вбила 5 мух: двох самців і трьох самок». «Як ви це визначили?» «Дві сиділи на пивній пляшці, а три – на дзеркалі», – пояснила Фаїна Георгіївна.
Але у неї самої логіка, щоб там не було, чоловіча: «Яка користь від пластичної операції? Фасад оновиш, а каналізація все одно залишиться старою!» А був ще й такий випадок. «Як Ви вважаєте, хто розумніший – чоловіки чи жінки?» – запитали у неї. «Жінки, звичайно, розумніші. Ви коли-небудь чули про жінку, яка втратила б голову тільки від того, що у чоловіка гарні ноги?» А на запитання, чому жінки так багато часу і коштів приділяють своєму зовнішньому вигляду, а не розвиткові інтелекту, вона відповіла: «Тому що сліпих чоловіків набагато менше, ніж розумних».
Підіб’ємо підсумки іскрометної лексики Фаїни Раневської про чоловіків і жінок її відомою тирадою про здоров’я. Коли колега-актор зателефонував їй, щоб довідатися про стан здоров’я, Фаїна Григорівна відповіла так: «Друже мій, такий кошмар: голова болить, зуби ні до біса, серце тисне, кашляю жахливо, суглоби ломить. Печінка, шлунок, нирки – все ниє. З гемороєм трохи легше – і самій не видно, і поскаржитися незручно. Отже, ні стану, ні здоров’я. Одна симуляція. Слава Богу, що я – не чоловік, а то була б ще й передміхурова залоза. Та якщо говорити серйозно, то невиліковних захворювань немає, просто не всі хворі доживають до свого одужання».
І, перш ніж закінчити нашу розповідь, знову звернімося до мудрого Соломона, який з роками перетворився на старця. Він розумів, що жити йому вже недовго, і поки є ще якісь сили, треба віддати останні розпорядження, встигнути з усіма попрощатися, благословити спадкоємців і дітей. «Усе минає, – згадав він і посміхнувся. – От і в мене все минуло». Перстень уже стерся, зникли колишні написи. Слабкими очима він помітив: на ребрі персня щось виднілося. Що це? Знову якісь літери? Соломон підставив ребро прикраси до сонячних променів і … там блиснули літери: «Ніщо не минає».
Павло ОСТАПЕНКО.