Цього року Масляна і Мерцішор збіглися в часі. Можливо, з цієї причини святкування приходу весни було насиченим і яскравим. У всіх містах республіки проводилися тематичні вечори, фотовиставки та концерти.
Погода теж проявила свій «інтерес» святковим посиленням вітру і випаданням граду в Тирасполі. Тому кульмінаційний підсумок проводів зими – спалювання опудала Масляної – так і не відбувся. Однак силам природи не вдалося зіпсувати все свято. Насичена концертна програма в столиці пропонувала виступи на будь-який смак: від окремих виконавців пісень до театралізованих постановок і виступів танцювальних колективів. Найсильніші та найспритніші учасники розваг полювали за подарунком на масляному 10-метровому стовпі. Поруч з ним показували майстер-класи з виготовлення ляльок. Цього дня можна було взяти участь у боях подушками. Ближче до набережної розташувалося Козацьке подвір’я, на якому умільці демонстрували свою силу і майстерність у вправах з козацькою шашкою і перевіряли себе у вправах з пудовими гирями.
Не менш яскраво була представлена кулінарна частина святкових народних гулянь зі смачними шашликами, мітітєями, кирницеями й, звичайно, млинцями. Виносна торгівля на площі Суворова з різноманітністю смачних страв була доступна всім охочим. Місця всім вистачало. Комфортний відпочинок, як і саме свято, був організований на високому рівні.
У давні часи на Русі на Масляну проводилися кулачні бої й катання на санях. Проте цього року весна в Придністров’ї настала на місяць раніше, ніж зазвичай, і про сніг можна було тільки мріяти. Головне, що Масляна завжди була і залишиться святом єднання та злагоди. Недарма колись від двору до двору ходили сусіди й просили вибачення, щоб забути образи й жити в мирі. Той, хто просив вибачення, чув у відповідь: «Бог простить». Цими днями панувала любов і благодать.
Ритуал спалювання опудала Масляної на Русі перетворився всього лише в завершальну точку урочистого свята. Наші предки до всього ставилися набагато серйозніше, й обряд не тільки символізував відхід зими й початок весни, але був запорукою нового врожаю. Яскраве пишне багаття було передвісником вдалого року. Спалювання опудала було знаком відродження родючих земель.
Поміж багатьох дохристиянських свят, що збереглися донині, найбільш яскравим залишається Масляна. Свято добра і єднання народу сьогодні актуальне, як ніколи, в ПМР – багатонаціональній державі. Адже коли придністровці, незалежно від національності, з задоволенням святкують Мерцішор і Масляну, з’являється ще одна можливість стати всім ближчими, ріднішими й добрішими. У цьому дух і сила єдності придністровського народу.
Василь КУДИМА.