30 березня для рибничан – особлива дата. Минуло 75 років, як Рибниччина скинула з себе ярмо німецько-румунської окупації в результаті рішучого наступу частин 41-ої гвардійської стрілецької Корсуньсько-Дунайської ордена Суворова дивізії.
Ось як про її бойові дії та бої за Рибницю зокрема розповідає гвардії підполковник, інструктор політвідділу 41-ої гвардійської стрілецької дивізії Олексій Ярошенко у своїй книзі «На схрещеннях ударів»: «На підступах до міста Рибниці опір противника дедалі зростав, та цього й можна було чекати. Звичайно ж, гітлерівці всіляко намагалися втримати таке важливе місто на Дністрі, де був єдиний у цьому районі залізничний міст. Гітлерівське командування перекинуло сюди есесівську танкову дивізію «Мертва голова» і 13-у танкову дивізію, мотодивізію «Велика Німеччина». Сильну оборону фашисти створили на рубежі сіл Сарацея та Ульма. За траншеями вони закопували аж до башти в землю важкі танки «Тигр» як вогневі точки. Боротися з такими вогневими точками дуже важко. І все ж гвардійці 41-ої дивізії 29 березня проломили й цей оборонний рубіж противника, а наступного дня, 30 березня, увірвалися в місто Рибницю і вийшли на Дністер.
30 березня місто було звільнено. На залізничних коліях стояло багато ешелонів з бензином, машинами, зерном, боєприпасами, які фашисти не встигли вивезти через швидке наше просування. Під час бою снаряд влучив у склад боєприпасів біля станції. Страшний вибух розніс усе, що було поблизу. Попри поспішний відступ, гітлерівці все ж таки встигли зробити в Рибниці чимало злодіянь. Вони спалили в’язницю, в якій перебувало 270 радянських громадян, а напередодні майже всіх в’язнів розстріляли в камерах. Відходячи, підірвали багато будівель.
Після звільнення Рибниці 41-а гвардійська стрілецька Корсуньська дивізія продовжила наступ. 1 квітня 126-й полк вийшов до Дністра в районі села Попенки, а 122-й і 124-й полки – біля села Жура. Потрібно було швидко форсувати річку, а вона на той час була бурхливою – сильна повінь. Понтонні частини ще не підійшли, тому доводилося використовувати підручні засоби.
У селі Попенки біля винного заводу сапери знайшли великий склад бочок. «Це може згодитися», – сказав дивізійний інженер гвардії майор Р. С. Габріелян. Відразу ж закипіла робота. Викотили з будівлі винного заводу величезні бочки, діаметром 1,5 – 1,8 метра, склали їх у чагарнику біля берега. Артилерія противника ще обстрілювала район переправи, яку готували, і доводилося вдаватися до запобіжних заходів. Сапери почали робити з бочок пороми – опори майбутнього наплавного мосту. До цього часу роздобули колоди та дошки. Коли стемніло, і перші опори були зібрані, сапери почали споруджувати наплавний міст. Керував цією роботою гвардії майор Р. С. Габріелян.
Штаб дивізії теж перемістився в село Попенки, й начальник штабу гвардії полковник П. В. Баринін безперервно стежив за наведенням мосту. Ось уже готова лежнева, берегова опора, за неї підвели та закріпили першу наплавну опору, а на другому її кінці забили дві палі, закріпили кінець опори й підвели до неї чергову. Так, методом підведення опор, зібрали за ніч наплавний міст. Усе йшло добре. І от міст з’єднали з протилежним берегом. Він затріщав і почав вигинатися дугою від напору сильної течії річки та маси льоду. Це був критичний момент: ще трохи – й міст не витримає, його зірве потоком. Гвардії майор Габріелян швидко знайшов вихід: він наказав саперам дрібними зарядами вибухівки підірвати крижини вище від мосту, а потім жердинами проштовхувати їх між опорами.
Усю ніч сапери боролися зі стихією і все-таки зібрали міст. Його кінці закріпили сталевими тросами на одному березі до дерев, а на другому – за величезний валун. На світанку частини дивізії почали переправлятися через Дністер. Міст хитався, прогинався, але своє послужив. Через нього переправили не тільки стрілецькі підрозділи, а навіть міномети й гармати. Крім нашої дивізії, по цьому мосту переправилися управління 21-го гвардійського стрілецького корпусу і деякі корпусні підрозділи. Начальник інженерних військ 4-ої Гвардійської армії генерал-майор інженерних військ Малов прямо на березі вручив гвардії майору Р. С. Габріеляну орден Червоної Зірки.
У районі села Жура того ж дня на підручних засобах форсували Дністер 122-й і 124-й гвардійські стрілецькі полки. Дивізія розгорнула наступ на землі Радянської Молдавії…»
Ось так нелегко далася і нашим землякам, і нашим визволителям перемога. Так про неї згадують її очевидці. Такою маємо знати її ми й берегти те, що завойовано великою ціною.
І ми пам’ятаємо! Понад вісім тисяч рибничан пішли на фронт захищати свою Батьківщину. Страшна війна повернула рідній землі не всіх синів. Немає сім’ї, яка не зазнала гіркої втрати. У створеному фашистами гетто було замучено понад три тисячі чоловік. У таборі при в’язниці розстріляно 1 297 чоловік, спалено 240, від голоду і тортур загинули 1 194 людини. Було зруйновано 59 колгоспів, 2 радгоспи, промислові підприємства.
У день 75-річчя визволення міста рибничани прийшли вклонитися загиблим воїнам. Схилили в пошані голови та поклали квіти до пам’ятного знака генерал-майору Костянтину Цвєткову, який командував 41-ою дивізією, до меморіальних плит на Меморіалі Слави, де відбувся пам’ятний церемоніал.
З днем визволення привітав рибничан та гостей міста глава держадміністрації В’ячеслав Фролов. «Довгі роки окупації не змогли зламати волю рибничан і, наперекір усім звірствам мучителів, вони продовжували боротися, вони наближали цю весну звільнення. Сьогодні ми схиляємо голови та вшановуємо пам’ять героїв-визволителів, які поклали свої життя заради нашого мирного процвітання на рідній землі», – сказав глава району та висловив подяку всім ветеранам, а молодому поколінню дав наказ пам’ятати ці події як урок і жити так, щоб не допустити подібного.
Присутній на церемоніалі представник Російського центру науки та культури Микола Журавльов зазначив, зокрема, актуальність заходу: «Ми бачимо, як у деяких країнах починають виправдовувати воєнних злочинців, переглядати підсумки Великої Вітчизняної та Другої світової війни. Наш обов’язок – пам’ятати про подвиг радянського солдата, виховувати дітей так, щоб вони ніколи не забували про те, що відбувалося з 1941 по 1945 рік».
На сьогодні ми можемо впевнено заявити, що наші діти – гідні спадкоємці своїх дідів та прадідів. І вони доводять це своїми справами, своєю вдячністю та пам’яттю. Так, наприклад, у Рибницькому музеї Бойової слави школярі міста взяли участь у науково-практичній конференції «Слава воїну-визволителю», присвяченій 75-річчю визволення міста Рибниці від німецько-фашистських загарбників. Мета конференції – вивчення та дослідження історії рідного краю. Свій внесок у справу озеленення міста молодь разом із керівництвом міста та педагогами-наставниками також зробила. Висадження дерев та кущів у центральному парку пристосували саме до дня визволення Рибниці.
Отримало місто і подарунок з нагоди 75-річчя звільнення міста від німецько-фашистських загарбників – святковий концерт оркестру Головного штабу Збройних сил ПМР під керівництвом народного артиста республіки підполковника Віталія Войнова. Заслужений творчий колектив Придністров’я виконав твори про армію, пісні воєнних років, присвячені вшануванню пам’яті полеглих воїнів, патріотичні композиції, а також веселі твори, класичну й сучасну музику. Адже саме про це і мріяли наші герої-визволителі: щоб їхні нащадки жили, працювали та співали в мирі та злагоді. А з ініціативи держадміністрації, Управління культури та музейного об’єднання напередодні 75-ої річниці визволення міста від німецько-фашистських загарбників у Рибниці стартувала акція «Сім’я героя пам’ятає подвиг».
У кожній родині є свій герой, яким вона пишається. Пам’ять про учасників Великої Вітчизняної війни зберігається в особистих речах солдата – воєнних документах, фотографіях, нагородних книжках, фронтових листах, листівках, вирізках з газет, рукописних спогадах. Щоб пам’ять кожної родини зробити спільною гордістю, жителям міста і району пропонують передати пам’ятні речі солдатів для тимчасового експонування на загальноміській виставці, яка відбудеться 9 травня 2019 року – у День Перемоги.
Нехай все місто пишається своїми земляками – героями кожної родини, які здобули Велику Перемогу.
Галина КРИЖАНІВСЬКА.
Фото прес-служби Рибницької держадміністрації.