Погожого ранку 9 квітня жителі Дністровська зібралися біля пам’ятного обеліска на честь воїнів 394-ої Червонопрапорної Криворізької дивізії. Люди прийшли сюди, щоб ушанувати пам’ять та висловити глибоку подяку тим, хто такого ж весняного дня приніс на нашу землю свободу від німецько-фашистських окупантів.
75 років тому війська 3-го Українського фронту під командуванням генерала армії Родіона Малиновського в період з 26 березня по 14 квітня 1944 року здійснили одну з вирішальних стратегічних операцій – Одеську наступальну операцію.
Трохи більше, ніж через добу, після визволення Незавертайлівки, 11 квітня на східний берег річки Дністер у районі села Карагаш вийшла 10-а Гвардійська Криворізька повітряно-десантна дивізія 37-ої армії командарма Михайла Шарохіна. Тоді були визволені села на лівому березі Дністра, а 12 квітня радянські війська увійшли в Тирасполь – нинішню столицю Придністров’я. Для населення нашого краю це були перші вісники Великої Перемоги. До кінця війни, в якій загинуло понад 27 мільйонів радянських воїнів і мирних громадян, залишалося ще більше року. Попереду були жорстокі битви з ворогом на Кіцканському плацдармі та на полях Європи.
Урочисто і сумно лунали на мітингу пісні воєнних років і рядки «Реквієму» Роберта Рождественського. Луною далекої війни грянули у мирному повітрі постріли траурного салюту. У блакитне небо злетіли білі кульки пам’яті. Хвилиною мовчання присутні вшанували пам’ять полеглих на полях битв Великої Вітчизняної війни.
Тепло і сердечно привітали городян зі святом голова держадміністрації Сергій Карюк, депутат ВР ПМР Віктор Гузун і кавалер ордена Червоної Зірки, голова міського Союзу ветеранів Афганістану та Ради ветеранів війни, праці та Збройних сил Сергій Марченко. Вони закликали земляків пам’ятати та шанувати великий подвиг радянських воїнів і трудівників тилу, цінувати мирне життя і свободу, заради якої віддано мільйони життів.
З почуттям глибокої вдячності люди покладали до підніжжя обеліска вінки та живі квіти. У Дністровську залишилося всього 2 ветерани Великої Вітчизняної війни. Це Степан Гаврилюк і Семен Федотов. На жаль, через стан здоров’я, вони не були присутні на урочистому мітингу. Проте ми не забули героїв: їх шанують дністровчани, про них піклуються близькі, вони завжди разом з нами.
Лариса СТОЙЛОВА.