У неділю, 28 квітня, всі православні християни відзначатимуть найбільше свято Світлого Христового Воскресіння. Протоієрей Олександр Федоров, священнослужитель кафедрального собору Різдва Христового міста Тирасполя в інтерв’ю нашому кореспондентові розповів про особливості одного з найбільших християнських свят.
– Отче Олександре, розкажіть, будь ласка, про духовний зміст свята Великодня.
О. Ф: Слово «Пасха» походить від назви старозавітного свята Песах, названого так від єврейського слова «пасах», що означає проходити повз – на згадку про вихід євреїв з Єгипту. На той час ангел, який вражав єгипетських первістків, побачивши кров пасхального ягняти на дверях єврейських осель, проходив повз них, залишаючи їх недоторканними. У християнській церкві найменування «пасха» набуло особливого змісту і стало означати перехід від смерті до вічного життя з Христом – від землі до неба.
Перші християни святкували Великдень щотижня, причому п’ятниця була днем посту, присвяченого стражданням Ісуса Христа, а неділя – днем великої радості від воскресіння Господа. З II століття свято стало щорічним.
Великдень у всі часи був святом особливо урочистим і сімейним, відзначали його здебільшого в колі рідних людей. Заведено було відвідувати й далеких членів сім’ї. Вирушаючи в гості, з собою обов’язково брали паски, писанки та крашанки. Вітали одне одного словами «Христос воскрес!» – «Воістину воскрес!», тричі цілувалися й обмінювалися крашанками. Цей звичай вважається характерним тільки для слов’янських народів, у решті країн такої традиції немає.
– Які традиції святкування Великодня у Придністров’ї?
О. Ф: Перше богослужіння у нас відбувається вночі. По його завершенні освячуються всі пожертви: паска, яйця, великодня здоба. Цього року в республіці вперше проводиться фестиваль «Пасхальний передзвін». Дуже важливо для придністровського народу, що ім’я Христа прославляється не тільки на території храму, а й усієї держави.
– Які страви повинні прикрашати святковий стіл на Великдень?
О. Ф: Крашанки й писанки – один із найважливіших елементів пасхальної трапези, символ відродженого життя. Згідно з переказами, свята рівноапостольна Марія Магдалина прийшла до римського імператора Тиберія, оголосивши про воскресіння Ісуса Христа, і піднесла йому куряче яйце. Імператор не повірив і сказав, що такого не може бути, як і куряче яйце не може бути червоним. Після цих слів куряче яйце, яке імператор на той момент тримав у руці, стало червоним. Так і зародилася традиція фарбувати на Великдень яйця в червоний колір. Але крім червоного, великодні яйця фарбують і в інші кольори. Їх розписують у Чистий четвер, а освячують у ніч з Великої суботи на неділю. Можна просто пофарбувати яйця цибулевим лушпинням або харчовим барвником, а можна попрацювати й розписати яйце незвичайними візерунками, перетворивши його на справжній витвір мистецтва.
Не обходиться традиційний великодній стіл і без сирної паски – особливої страви з сиру, яку готують лише раз на рік спеціально до свята Світлого Христового Воскресіння. Вона має форму усіченої піраміди, яка символізує Гріб Господній. Щоб приготувати таку паску, потрібна спеціальна розбірна форма з дерева – пасочниця. На внутрішньому боці дощечок, з яких зроблена пасочниця, вирізують ХВ – початкові літери слів, складових традиційного пасхального привітання «Христос Воскрес!». Крім цього, на дощечках вирізують символи страждання і воскресіння Ісуса Христа – спис, хрест, тростину, паростки, квіти, пророслі зерна. Усі ці зображення друкуються на готовій пасці. Освячена в церкві паска – це обов’язкова страва святкового столу. Вона готується з дуже здобного дріжджового тіста, завдяки якому довго не черствіє. Паска може бути різною за вагою, розміром, але обов’язково повинна бути високою. У тісто часто додають цукати, сухофрукти, прянощі, горіхи, а верх покривають цукровою пудрою або глазур’ю.
Саме з освяченої паски починають великодню трапезу. Найчастіше це відбувається вдома, коли глава сім’ї ділить паску на всіх домочадців.
– А у вас є свій рецепт паски або великодньої здоби?
О. Ф: Наслідуючи сімейну традицію, я зі своєю дружиною та дітьми беру участь у приготуванні великодньої здоби з борошна, яєць, вершкового масла. Діти намагаються прикрасити її солодощами.
– Чи правда, що на Великдень обов’язково потрібно відвідувати кладовище?
О. Ф: З точки зору православної церкви, відвідувати кладовище на Великдень не можна. Христове Воскресіння – це торжество життя над смертю, свідчення того, що у Бога всі живі. Великдень – це день радості, а не смутку. Тому впродовж усієї великодньої седмиці в храмах не відправляють заупокійні служби й панахиди.
Церква повчає, що поминати покійних і відвідувати кладовище потрібно на дев’ятий день після Великодня – в день Радуниці. Саме вівторок наступного після Світлої седмиці тижня є в Церкві особливим днем поминання покійних.
Не треба їсти й пити на кладовищі, особливо неприпустимо лити горілку на могильний пагорб – цим ви образите пам’ять покійного. Звичай залишати на могилі чарку горілки й шматок хліба начебто «для покійного» є пережитком язичництва і не повинен дотримуватися православними сім’ями.
Не треба залишати на могилі їжу, краще віддати її жебракові або голодному.
– Який Великдень запам’ятався Вам найбільше?
О. Ф.: Кілька років тому я правив церковну службу в парафії села Нові Куконешти Єдинецького району Молдови – на кордоні з Румунією. Перед самим початком богослужіння згоріла проводка і в храмі пропала електрика. Свічки, які були в руках людей, замінили освітлення в храмі. Я й досі згадую духовну єдність людей у цей святий для кожного християнина день.
– Як відомо, цього року вперше за ініціативою Президента в Бендерах буде проведено фестиваль «Великодній передзвін». Які заходи заплановані в його рамках у Тирасполі?
О. Ф.: По завершенні вечірнього богослужіння в нашому храмі вихованці недільної школи виступлять перед головним архієреєм і парафіянами. Вони співатимуть великодні пісні, виступатимуть зі сценками на біблійну тематику.
– Газета «Гомін» регулярно друкує матеріали на православну тематику. У нас навіть є спеціальна рубрика – «Вічні істини». Що Ви побажали б нашим читачам напередодні Світлого Христового Воскресіння?
О. Ф.: Мені як редактору газети «Православне Придністров’я», яка з недавніх пір за підтримки Президента ПМР і головного архієрея знову друкується, дуже радісно, що на сторінках вашого періодичного видання приділяється велика увага історії православної віри в республіці. Бажаю вашим читачам здоров’я і злагоди!
Олександр ЗАЙЧУК.