Для Придністров’я, як, втім, і більшості країн колишнього СРСР, День Перемоги – одне з найважливіших свят. Його відзначають усі, незалежно від віросповідання, віку і соціального статусу. Історія цього свята досить цікава і повчальна.
Історія свята
9 травня 1945 року рівно о 6-й годині ранку з усіх гучномовців країни було урочисто зачитано Указ Президії Верховної Ради СРСР про те, що 9 травня проголошено Днем Перемоги, свято дістало статус вихідного дня.
Того ж вечора в Москві відгримів Салют Перемоги – грандіозне на ті часи видовище: тисячі зенітних знарядь випустили по 30 переможних залпів. Вулиці міст у день закінчення війни були переповнені радісними людьми. Вони веселилися, співали пісні, обіймалися, цілувалися і плакали від щастя і від болю за тих, хто не дожив до цієї довгоочікуваної події.
Перший День Перемоги святкували без військового параду. Уперше ця урочиста подія відбулася на Красній площі лише 24 червня 1945 року. До нього готувалися ретельно і довго – упродовж півтора місяця. Наступного року парад став неодмінним атрибутом торжества.
Однак таке урочисте і пишне святкування Дня Перемоги тривало лише 3 роки. У 1948-му святковий день був скасований. Чи то у такий спосіб хотіли загладити рани страшних воєнних років, чи то Й. В. Сталіну не до душі було, що свято у радянського народу асоціюється з Маршалом Перемоги Жуковим. Тож воно поступово почало втрачати закладені в нього урочистість і величність.
За офіційною версією, Радянська влада в зруйнованій фашистами країні вирішила, що більш важливим на той час є відновлення міст, заводів, доріг, навчальних закладів та сільського господарства. Виділяти з бюджету чималі кошти на святкування найважливішої історичної події й давати додатковий вихідний день робітникам було визнано недоцільним.
До 1964 року – практично до початку правління Леоніда Брежнєва – День Перемоги був робочим днем і відзначався тільки святковими салютами – стандартними 30 залпами з артилерійських знарядь. І лише за Леоніда Ілліча підхід до святкування Дня Перемоги кардинально змінився. 1965 року свято було оголошено вихідним днем, відновлено проведення військових парадів. Масштаб урочистості проведених заходів щорічно зростав.
Після розпаду СРСР на тлі політичної нестабільності в країнах СНД про свято Перемоги на кілька років просто забули. Тільки у 1995-му традиція проводити в День Перемоги паради та інші святкові й урочісті заходи була відроджена. Але до 2008-го в таких парадах не брала участь військова техніка.
Одне свято – різні дати
Якщо в Росії та країнах колишнього СРСР День Перемоги беззастережно сприймається як 9 травня, то у європейських державах свято відзначають 8 травня. Це пов’язано не стільки з плутаниною дат, скільки з різницею часу, коли був підписаний Акт про повну і беззастережну капітуляцію Німеччини. Адже за європейським часом ця подія трапилася вночі 8 травня. Тому в Європі День Перемоги відзначається саме 8 травня, причому цей день має швидше трагічне, ніж радісне забарвлення.
У США це свято щорічно відзначається 2 вересня як День Перемоги у Другій світовій війні. На жаль, у країнах Прибалтики та в Україні останнім часом теж кардинально змінилося бачення багатьох історичних подій. Уряди цих держав ухвалили рішення про перенесення та перейменування свята. Але, як показує життя, народні традиції й пам’ять набагато сильніші. Багато людей, як і раніше, відзначають День Перемоги саме 9 травня.
Георгіївська стрічка і Безсмертний полк
В останні десятиліття з’явилося кілька досить важливих, супутніх цьому святу, акцій. Головна з них – «Я пам’ятаю! Я горджусь!». Вона народилася ще 2005 року. Девіз її не вимагає особливих пояснень. Символом акції того ж року стала георгіївська (або гвардійська) стрічка.
Рух «Безсмертний полк» як, власне, і назва акції народився у 2011 році в Томську. На сьогодні він охоплює понад 80 держав і територій. Мільйони дітей та онуків виходять на вулиці міст з портретами своїх батьків, дідів, прадідів, які безпосередньо наближали Велику Перемогу. Вулицями міст і сіл крокує справжній «Безсмертний полк», тому що в нашій пам’яті його герої завжди будуть живі.
День Перемоги – це не просто свято окремо взятої країни, це ціла віха всесвітньої історії, що поклала край жорстоким і нестримним подіям, які мало не стали причиною перевороту всього світового порядку.
Олександр ПЕТРЕНКО.