Усього три десятиліття тому слово «бізнес» для нас стало престижним і привабливим. Пам’ятаю, як масово почали з’являтися перші кооперативи з торгівлі й громадського харчування. Тоді у нас не було досвіду в новій сфері економіки, всього вчилися на гірких помилках. Адже першопрохідцям завжди не солодко.
Через три десятиліття вже не пізнати Придністров’я. Дрібний бізнес робить свій чималий внесок у поповнення республіканського і місцевого бюджетів. Там, де раніше стояли іржаві ятки, милують око красиві яскраві клумби, де зяяли вибоїни – вимощено візерунчастою плиткою тротуари.
Та й структура бізнесу за цей час суттєво змінилася. Сферу торгівлі почала активно тіснити сфера послуг. Дедалі більше останнім часом відкривається нових перукарень, ательє пошиття, активно процвітають фірми з організації святкових та урочистих заходів, фотопослуги. Особливо хочеться відзначити фірми й організації, пов’язані зі здоровим способом життя, спортом. Радує, що в різних куточках міста постійно з’являються й активно користуються попитом серед населення тренажерні зали.
Серед нового напряму в спортивному бізнесі набирають обертів спортивні, бальні та народні танці. Треба сказати, що я поставив за мету дізнатися, що сприяло розвитку в Придністров’ї нового для нас напрямку в спортивному мистецтві на прикладі молодого колективу східних танців, як їм вдається завойовувати авторитет, які труднощі відчувають вони сьогодні та які у них плани на майбутнє.
Про все це мені розповіла керівник молодого колективу східного танцю «Лада» Тетяна Аврамова, випускниця ПДУ ім. Т. Г. Шевченка.
– Тетяно, ви з великою любов’ю ставитеся до східних танців. Я бачив ваші виступи, і вони мене підкорили. Ви вкладаєте у виступи всю себе без залишку. А з чого все почалося?
– Для мене, як для творчої людини, це не просте запитання. Я почала займатися гімнастикою і танцями з другого класу, і все це було невіддільне одне від одного. Шлях у спорт виявився не таким уже простим. І хоч батьки не перешкоджали і не заважали мені займатися тим, до чого лежало моє серце, на шляху до успіху раз від разу виникали серйозні проблеми. За станом здоров’я лікарі заборонили мені займатися гімнастикою. Залишилися тільки танці. Однак шлях до успіху і тут виявився тернистим і складним. Керівники танцювальних гуртків постійно змінювалися, і це не давало змоги повноцінно віддавати себе мистецтву танцю.
Потім я вступила на філологічний факультет нашого університету, вийшла заміж, з’явилися діти, а з ними – і фінансові проблеми. Часом здавалося: все, з танцями пора закінчувати. Удача посміхнулася лише в 30 років: у Кишиневі я познайомилася з фахівцями східних танців, які захопили мене всю без залишку. Мій чоловік підтримав мене в цьому захопленні, допоміг змінити життя на краще.
– Тетяно, чому ви вибрали східні танці?
– Я люблю всі види танців, але в моєму віці знайти партнера в бальних танцях дуже непросто. Та і залежати від когось ще – це не для мене. Тому мій вибір припав на східні танці. Я була дуже щаслива, що пішла на навчання в одну зі студій східного танцю Тирасполя. Займалася дуже старанно, і вже через 4 місяці мені запропонували стати інструктором. Я навіть одразу не повірила, що це не жарт, адже для того, щоб стати фахівцем, потрібні роки праці.
Пропозиція почати вести свою групу змусила мене замислитися. Я працювала, ходила на танці тричі на тиждень вечорами. Та вести свою групу – це ще три вечори, відірвані від сім’ї. Проте свій шанс треба використовувати – і я зважилася. Так розпочався мій творчий шлях у східних танцях. І шляху назад уже не було. Перші боязкі хореографічні постановки змінили перші успішні виступи на публіці. Потім прийшли перемоги в різних конкурсах. Усе це надихало на ще більше. Я знову вступила до ПДУ – на факультет фізичного виховання. Це дало можливість працювати на рівних з провідними танцювальними колективами Придністров’я і Молдови.
– Де ви проводите заняття?
– Наші заняття проходять на третьому поверсі магазину «Причерноморье». Я займаюся як з групами для початківців, так і з досвідченими танцюристами. Веду групу п’ятирічних дітей. Адже не всім цікаво займатися фітнесом або спалювати зайві калорії на тренажерах. Серйозні фізичні навантаження не всім доступні, а для когось вони просто нудні. Танець насичує ваше життя новими фарбами, у ньому ви можете розкрити свій талант. У східних танцях навантаження м’яке, але дозволяє успішно скорегувати форму тіла, розвинути витривалість, поліпшити самопочуття.
Танці, радість руху і спілкування – усе це жінки, які навчаються у мене, несуть із занять у свої сім’ї, створюючи здорову, спокійну душевну обстановку для своїх близьких. Адже саме жінка та її фізичний, моральний стан величезною мірою робить «погоду в домі».
– Хто Вас фінансує, хто надає спонсорську допомогу?
– Ми фінансуємо себе самі. За свій рахунок шиємо собі костюми, оплачуємо решту витрат.
– Як Вам вдається звести різних за характером, віком та спортивним розвитком людей в єдиний колектив, щоб радувати нас такими талановитими виступами?
– Робота з колективом – це ціле мистецтво! Напруженість у колективі неодмінно позначиться на результатах виступів. 2014 року на Кубку Молдови ми посіли перші три місця в категорії «фольклор, вільна танцювальна категорія». І всього цього ми досягли завдяки цілковитому взаєморозумінню, творчому клімату в колективі. Та ми не зупинилися на досягнутому, ми йдемо далі.
Можна сказати, що ми стали володарями Кубка Молдови зі східних танців, але я не намагаюся ходити з короною на голові, тому що подібних колективів не так багато. І незважаючи на такий успіх, треба не зупинятися, а йти далі. Я не вважаю це великим показником для нас. Найбільше нас хвилює, чи подобаємося ми глядачам, чи хочуть вони дивитися наші виступи. Якщо «так», то ми задоволені собою, своєю роботою та її результатами.
– Що б ви хотіли змінити в собі та в колективі, щоб добитися більшого успіху?
– Я хотіла би більшої наполегливості в роботі над собою, хотіла б частіше виїжджати на конкурси й фестивалі. Так, багато наших планів натикаються на фінансові проблеми. Але особисте зростання кожного учасника колективу сприяє нашому спільному успіху. Якщо людина зростає, то вона буде успішною не тільки в танцях, а і в інших сферах життя.
– Чого б Ви побажали колективу і читачам нашої газети?
– Я хочу побажати всім шанувальникам «Гомону» не боятися приймати рішення у своєму житті. Часто доля нам пропонує зробити вибір. І ми відчуваємо, що цей вибір сильно вплине на наше життя. Багато людей пасують перед вибором, прийняттям рішення, вважаючи за краще залишити все як є. Якщо ми злякаємося, то це буде крок назад. Не треба боятися зробити ривок уперед у своєму житті – адже це буде маленька, проте дуже важлива перемога над самим собою. З цього починається шлях до успіху в своїй справі або особистому житті.
Починати ніколи не пізно! Ніколи не думайте про себе погано! Ніколи не думайте про себе: «Я стара, товста, незграбна і ніколи не зможу займатися танцями». Якщо у вас є внутрішнє бажання, прагнення до танців, отже, у вас усе вийде. Різноманітність стилів музики і рухів у східному танці дозволять вам розкрити себе. Станьте впевненими в собі, граціозними, легкими, красивими!
– А ми, у свою чергу, бажаємо колективу східного танцю «Лада» любові до своєї справи, нових творчих успіхів, подолання себе і фінансових труднощів, перемоги і визнання.
Василь КУДИМА.