Бути журналістом – це не так просто, як може здатися на перший погляд. Люди цієї професії – активні, цілеспрямовані, ерудовані особистості, такі, що завжди перебувають в епіцентрі подій та уваги, мають швидку реакцію, вміють обробляти, аналізувати та подавати інформацію.
Журналісти не так багато часу проводять у приміщенні редакції: їхній день складається із зустрічей, інтерв’ю, конференцій, презентацій, а вже потім – читання прес-релізів, документів і звітів. Існує кілька напрямків роботи, тому кожен співробітник може спеціалізуватися на окремому напрямку: на політиці, економіці, будь-якій галузі народного господарства, спорті, міжнародних відносинах, питаннях науки, освіти та культури. Вони повинні володіти гарною літературною мовою, бути, свого роду, психологами, щоб викликати прихильність співрозмовника.
Має журналістика свої плюси та мінуси: до перших належать творча робота, спілкування з цікавими людьми, можливість подорожувати, активний спосіб життя. Серед недоліків – ненормований робочий день, періодичні «аврали» та стреси. Проте, якщо хто вже вирішив присвятити цій справі своє життя, той назавжди залишиться в її круговерті.
Читачі нашого видання знають імена його кореспондентів. Це не лише представники старшого покоління, але й молоді юнаки та дівчата, для яких «Гомін» став реалізацією мети та другою домівкою. У цьому номері ми вам розповімо про них.
Олександр Зайчук
За фахом Олександр – історик. Свій улюблений предмет вивчав у ПДУ ім. Т. Г. Шевченка. Уроки історії, які він давав учням Республіканського українського теоретичного ліцею-комплексу, навчили їх мислити та не втрачати інтерес до предмета, до історії краю.
Олександра в редакції називають «ходячою енциклопедією». Він пам’ятає сотні дат, імен, подій. Вражає його обізнаність у спорті, футболі зокрема: біографії відомих гравців, результати цікавих міжнародних ігор, імена футболістів та інформація про кількість забитих чи пропущених м’ячів – це та багато інших цікавих фактів з футбольного життя світу, тримає в голові наш герой. Молодий чоловік є парламентським кореспондентом, але він, без перебільшення, по праву міг би стати досвідченим спортивним журналістом.
Ось що каже він сам про свій шлях до журналістики: «З дитинства мене приваблювало читання, пізнання чогось нового, незвіданого. Історичні процеси, події, які відбувалися у світі, не залишали мене байдужим. Журналістику я обрав, тому що маю можливість саме тут реалізувати свої знання. Приємно вчитися чомусь новому у досвідчених колег різних газет нашої державної установи. Завжди потрібно мати підтримку, я її відчуваю. Впевнений, що газети існуватимуть ще впродовж багатьох років».
Оксана Крук
На відміну від інших, так скажемо, «невидимих» працівників газети «Гомін», наші читачі можуть бачити цю симпатичну дівчину у телевізійних випусках спортивних новин та у якості ведучої української програми «Події» на каналі Придністровської державної теле-радіокомпанії.
Колись рибничанка Оксана хотіла стати юристом, але несподівано для себе обрала інший шлях. Вона має вже неабиякий досвід, бо починала освоювати ази журналістики на радіо в рідному місті Рибниці. «Я навчалася на заочному відділенні ПДУ і паралельно працювала на місцевому радіо. Саме там я зрозуміла для себе, що інтуїтивний вибір мене не підвів. Вважаю, що мені пощастило з першим головним редактором. Це Анжеліка Желнова – ерудована, освічена жінка, тонкий психолог і справжній професіонал. Погодьтеся, що дуже важливо на початковому етапі потрапити під керівництво саме такого наставника. Завдяки колегам, я дізналася, як журналісти «готують» новини. Робота мені здалася настільки цікавою і так припала до душі, що я навіть змирилася з нестандартним розкладом роботи журналіста – працювати поза графіком і у вихідні та святкові дні.
Мені подобалося розповідати людям про найголовніші події міста і республіки, доносити до глядача, слухача, читача корисну інформацію, цікаві історії життя наших людей – простих трударів і видатних особистостей. А ще в професії приваблює те, що журналіст завжди перебуває в центрі подій і володіє точною і вірною інформацією, з перших вуст.
За час своєї роботи в журналістиці я встигла попрацювати і на радіо, і на телебаченні, і в газеті – скрізь своя особлива специфіка. Газета для мене стала таким собі новим викликом, адже тут особливий стиль спілкування з читачем, тут немає відео- та аудіоінформації, тому матеріали ми зобов’язані подавати так, щоб кожному хотілося повернутися до них ще і ще раз», – зазначила Оксана.
Руслан Додонов
Саме Руслан створює «обличчя» – той зовнішній вигляд газети, який бачать наші читачі. Хлопець дуже старанний, вдумливий та умілий, він має досить глибокі знання з ІТ-технологій та дизайну, але не стоїть на місті. Юнак постійно вдосконалюється, знає безліч варіантів, як зробити газету привабливішою, такою, щоб читачеві приємно було взяти її до рук. А ще він пристойно володіє гітарою, співає, дбайливий син та онук, що опікується мамою та бабусею, допомагаючи їм по господарству.
Цікава його щира розповідь про шлях до газети: «Мене завжди приваблювала журналістика і письменництво. Ще в ранньому віці я намагався складати вірші, писати детективи та навіть брав невеликі інтерв’ю. Це все була гра, яку дорослі усіляко підтримували. Свого часу я закінчив український ліцей, спілкуюся українською мовою, потім вдосконалив знання на курсах по роботі з комп’ютером. Тому, коли мені запропонували посаду дизайнера-верстальника в газеті «Гомін», я із задоволенням погодився. І відразу ж почав вивчати комп’ютерну верстку, це мене захопило. Адже такий вид діяльності поєднує в собі і творчість, і роботу з комп’ютером. Ще інколи я пишу статті на цікаві для мене теми.
За декілька років діяльності в газеті я зрозумів, наскільки цікавим для мене став цей предмет, і мушу визнати, що надзвичайно радий можливості тут працювати».
Тетяна Букіна
Слід зазначити, що наша Таня здобула «червоний» диплом після закінчення відділення журналістики ПДУ ім. Т. Г. Шевченка. Тепер вона дипломований фахівець. А ще дівчина вміє шити, вона гарна рукодільниця, співає і танцює, чудово грає на фортепіано.
На запитання, як вона прийшла в журналістику, розповіла: «Ще в школі мені дуже подобалося писати твори, я відчувала, що це моє. Крім того, людина цієї професії просто зобов’язана бути ерудованою, розумітися в різних сферах знань. Журналістика – це постійний інтерес до життя. За час роботи в газеті я не розчарувалася у професії. Насправді, тут існує тонка грань, і кожен сам для себе вибирає: постійно шукати щось нове, розвиватися і втілювати свої задуми в життя або просто писати по шаблону, тобто так, як простіше. Не буду ідеалізувати саме свою роботу, на мою думку, у мене «шаблонів» ще вистачає, але коли я вловлюю цей інтерес до професії, знаходжу важливу для себе і для суспільства тему – тоді робота виконується вже на зовсім іншому рівні».
Анастасія Каліон
Анастасія закінчує університет і вже зовсім скоро отримає «червоний» диплом за відмінні успіхи у навчанні. Вона надзвичайно порядна дівчина, добросовісно виконує всі завдання: підшиває газети, допомагає у складанні звітів. Настя вчить англійську мову, вважаючи, що сучасній людині знання іноземних мов допоможе пробити собі дорогу до мрії. Дівчину приваблює ручна праця, вона смачно готує.
«Ще з дитинства мене захоплювали різні історії. Бувало, йдемо ми з бабусею на ринок, а вона дорогою розповідає щось, задаючи тон, і пропонує мені самотужки завершити задану тему. Напевно, тому я пам’ятаю той час, коли у мене в голові були цілі світи історій. І я не жартую, я не могла заснути вечорами, якщо чогось не нафантазую в своєму маленькому особистому світі. Навіть зараз, коли мені 22, частіше читаю книги і дивлюся фільми, в яких присутній елемент фантастики.
Ще зі шкільної лави я мріяла навчатися у Києві, здобути вищу освіту на факультеті журналістики КНУ ім. Т. Шевченка, але доля розпорядилася так, що моєю альма-матер став філологічний факультет, кафедра української філології головного вишу Придністров’я. У серпні 2017-го задля інтересу прийшла до редакції, і, як не дивно, головний редактор Олександр Володимирович дав мені перше завдання. Я з ним упоралася не зовсім ідеально, але мені допомогли, роботу відкорегували… Так я тут і залишилася.
Ще й тепер, коли потрібно швидко написати статтю, я переживаю, нервую, поспішаю, та після її здачі відчуваю таку насолоду, немов я подвиг здійснила, а не свою роботу. Це додає оптимізму, надихає».
Дарина Кулакова
Дарина ще продовжує здобувати вищу освіту. Вона активна людина: окрім того, що відмінно навчається, дівчина вдосконалюється в англійській та французькій мовах, якими гарно володіє. Нещодавно взялася за фінську. У 2017 році дівчині довірили представляти свою альма-матер у Сочі на ХIХ Всесвітньому фестивалі молоді та студентів, а минулого року вона виборола почесний титул «Міс ПДУ – 2018».
«Мені з дитинства подобалося читати цікаві оповідання, слухати різні історії від своїх батьків і знайомих. Близькі мені люди відзначали моє вміння висловлюватися, надавати своїм думкам неординарного забарвлення. На цю особливість – володіти словом – звертали увагу і вчителі. Я завжди із задоволенням шукаю нову інформацію, щоб потім нею поділитися. Коли у випускних класах постало питання вибору професії, відповідь не забарилася. Це була журналістика. Так я стала студенткою відділення журналістики філологічного факультету ПДУ.
Перевірити свої здібності змогла вже на першому курсі. Після здачі зимової сесії я прийшла до редакції, де, як показав час, і залишилася. Олександр Володимирович Юшин дав мені кілька завдань, виконавши які, я побачила їх надрукованими. Це зворушило моїх рідних і надихнуло мене. Після річної практики, мене зарахували кореспондентом республіканської газети «Гомін».
Саме за час практики я змогла відчути, наскільки мене захопила робота в цій сфері. Мені тоді визначили завдання, його обсяги та робоче місце. Вимоги до виконання були майже як до працівника ЗМІ. З часом я зрозуміла, що хочу залишитися, мені подобається працювати, бо я визначилася зі своєю справою, зі своєю професією»,– розповіла журналістка.
Від автора
Нинішнє покоління майстрів пера зростає в умовах, коли світ оточує безліч нових ґаджетів, Інтернет, Wi-Fi – тобто такі засоби зв’язку, які й не снилися старшому поколінню. Власне, вже й слова «майстри пера» недоречні, бо молоді журналісти більш вправно володіють клавіатурою, ніж пером. І хоча багато хто пророчить, що газета як друкований орган незабаром зникне саме через ці досягнення людства, ми, дивлячись на молодь, віримо у довге та щасливе життя українськомовної газети «Гомін».
Аліса КОХАНОВА.