Акція «Георгіївська стрічка» з часу своєї появи захопила уми та серця людей, які шанують пам’ять загиблих у тій страшній війні. Вона взяла свій старт 2005 року в Росії за ініціативою РІА «Новини» й стала популярною в
92 країнах світу. За 13 років патріотичний захід підтримали та взяли в ньому участь президенти, школярі, альпіністи й навіть космонавти.
Однак, у середовищі мас-медіа знайшлися й критики цієї події. Вони звинувачують організаторів у нездатності «…розтлумачити справжній зміст» і мету заходу. На їхню думку, акція перетворилася «…на несмачний кітч, що не відбиває в очах деяких учасників жодних емоцій, крім пасивного бажання начепити «модну штучку».
Усе більше пропаганда проникає і в такий важко контрольований інформаційний простір, як інтернет. Для більшості молодих людей георгіївська стрічка починає асоціюватися з безкоштовними подарунками в соціальних мережах, можливістю прикріпити промальовані прототипи символу до фотографії. Люди викладають свої історії з підробленими фактами реальних подій, ґрунтуючись на загальних джерелах, а не на перевірених книжкових або архівних записах. Наприклад, останнім часом досить широко, причому спільно з міфами, розійшлася історія про використання георгіївської стрічки Російською визвольною армією (РВА) у своїх нагородах.
У результаті аналізу основних аргументів противників стрічки виникло багато запитань. Щоб докладніше розібратися в цьому питанні, ми звернулися по допомогу до старшого викладача кафедри вітчизняної історії ПДУ імені Т. Г. Шевченка Івана Войта, який надав детальну консультацію.
- Георгіївська стрічка ніяк не стосується радянської символіки, зокрема Перемоги у Великій Вітчизняній війні й у СРСР теж не використовувалася.
Іван Олексійович зазначив, що у роки Великої Вітчизняної війни, а саме 8 листопада 1943 року, з метою продовження бойових традицій російської армії з ініціативи Й. Сталіна був заснований орден Слави трьох ступенів: «Він упроваджувався як «солдатський орден» і призначався для нагородження рядового та сержантського складу, що підкреслює воістину народний характер цієї нагороди».
Статут ордена так само, як і оформлення (жовто-чорне забарвлення стрічки) нагадували Георгіївський хрест – вищу нагороду часів Російської імперії. Ним відзначали солдатів і унтер-офіцерів за бойові заслуги та за хоробрість, проявлені в боях проти ворога. Пізніше георгіївська стрічка, підтверджуючи традиційні кольори російської військової доблесті, прикрасила багато радянських і сучасних російських медалей та нагородних знаків.
- У Червоній Армії «георгіївські» нагороди не носили. За носіння подібного символу людину могли покарати, до того ж досить жорстоко.
Насправді у Червоній Армії георгіївських кавалерів було багато, серед них, зокрема, були такі знамениті воєначальники, як Георгій Жуков, Костянтин Рокоссовський та Іван Тюленєв. І хоча деякі люди не вважали за необхідне носити нагороди від «минулої» влади, були й ті, хто, навпаки, носив Георгіївський хрест поруч з радянськими орденами та медалями. За це їх ніхто не карав.
«Історично відомо, що оранжево-чорна стрічка з’явилася 9 травня 1945 року на медалі «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 рр.» Цією медаллю було нагороджено майже 15 млн осіб. За часів СРСР стрічка стала одним з основних символів «народної Перемоги», – акцентував експерт.
- Радянська гвардійська стрічка, а також пов’язана з нею символіка, до георгіївської стрічки не мають жодного відношення. Навіть зовні вони істотно різняться кольоровою гамою.
Насправді: кольори георгіївської стрічки – жовтий та чорний (статут 1769 року), або помаранчевий та чорний (статут 1913 року), а гвардійської – золотисто-помаранчевий і чорний. На практиці стрічка могла бути й чорно-жовтою, і чорно-помаранчевою, оскільки з геральдичної точки зору помаранчевий та жовтий – це варіанти золотого кольору.
- Георгіївська стрічка використовувалася як нагорода в РВА і безпосередньо її командувачем А. Власовим.
Химерна логіка інформаційної війни сплела воєдино два історичні феномени. Використання власівцями у своїй формі та нагородах георгіївської стрічки є вигадкою. Третій Рейх заохочував їх виключно «штатними» німецькими нагородами, а потім – спеціально заснованими орденом «За хоробрість» і медаллю «За заслуги». Ніяких георгіївських стрічок у гітлерівській нагородній системі не було. Нечисленні ветерани Першої світової війни, які воювали в складі РВА, могли носити свої Георгіївські хрести. Але це, зрозуміло, не стосується нагород Другої світової.
Власне, виникли такі звинувачення зі зростанням популярності акції. Одне з них пов’язане з тим, що часто люди просто не обізнані з правилами носіння стрічки, з її кодексом, що складається з 10 обов’язкових правил.
Георгіївська стрічка – це не тільки символ мужності, героїзму, стійкості, відваги, самопожертви, відданості та честі. Це символ Перемоги. І в нашій державі робиться все можливе для збереження історичної правди та пам’яті, а також для вшанування подвигу, поклоніння перед тими, хто віддав своє життя в боротьбі з фашизмом.
Владлена П’ЯТЕНКО.