Сумні сторінки історії

Найбільш жахливою подією минулого століття, що порушила щасливе життя людей Радянського Союзу та зокрема України, стала техногенна катастрофа – аварія на Чорнобильській атомній електростанції.

Вибух о 01:23 годині ночі 26 квітня 1986 року назавжди змінив життя тисяч людей, які в результаті катастрофи покинули свої рідні міста і села. За статистикою, від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС загинуло понад 4 тисячі осіб, але це тільки офіційно. То була трагедія не тільки одного міста, а всієї держави: на допомогу та ліквідацію її наслідків прибували фахівці зі всього Радянського Союзу. Не залишилися байдужими до загальної біди й придністровці.

«Біда торкнулася всіх і кожного», – ці слова стали лейтмотивом заходу, присвяченого пам’яті загиблих у Чорнобильській аварії, який відбувся в Тирасполі. На столичному Меморіалі Слави відкрився монумент, присвячений жертвам трагедії на атомній електростанції. Увічнити в історії правду про ту подію, розповісти придністровцям про дійсних героїв – провідна мета керівництва нашої держави. Тож на відкриття монумента прибули представники законодавчих та виконавчих органів влади Придністров’я, Президент ПМР Вадим Красносельський, а також голови громадських організацій республіки.

«Сьогодні, через 33 роки після тих подій, ми відкрили пам’ятний знак. Він стоїть в одному ряду з пам’ятниками воїнам Великої Вітчизняної та Афганської воєн, захисникам Придністров’я. Їх об’єднує спільна мета, єдиний дух. Усі вони – захисники своєї Батьківщини, всі вони пожертвували собою заради миру на нашій землі», – зазначив Глава нашої держави, звертаючись до учасників події.

Відкрили пам’ятник чорнобильцям Вадим Красносельський та голова громадської організації «Тираспольське товариство «Чорнобиль» Віктор Кібаль, який розповів: «Понад 1 000 придністровців взяли участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС. Це військовослужбовці, інженери, медики, кухарі та просто небайдужі люди, робітники. На сьогодні в нашій республіці залишилося близько 430 ліквідаторів. Велика їм вдячність за цей громадянський подвиг».

Марія   ЛУНІНА.