Всесоюзна піонерська організація імені В. І. Леніна – масова дитяча організація в СРСР, – була заснована рішенням Всеросійської конференції комсомолу 19 травня 1922 року, відтоді 19 травня відзначався як День піонерії. У вересні 1991 року XXII надзвичайний з’їзд ВЛКСМ оголосив свою історичну роль вичерпаною, розпустив комсомольську організацію та офіційно припинив функціонування Всесоюзної піонерської організації. У регіонах Палаци піонерів були перепрофільовані в «Будинки дитячої та юнацької творчості». Не обійшли ці зміни і Тираспольський ПДЮТ.
ІСТОРИЧНЕ МИНУЛЕ
У далекому 1937 році піонери Тирасполя отримали подарунок. Про цю важливу подію журнал «Червона Бессарабія» писав так: «Початок нового, веселого стахановського 1937 року ознаменувався для дітей столиці Молдавської АРСР радісною подією: партійні, радянські, комсомольські організації піднесли їм подарунок – Будинок піонерів і жовтенят. Тут у просторих сонячних кімнатах і залах працює, навчається і розважається дітвора. Одні – в музичних, драматичних, художніх і скульптурних гуртках, інші – в оборонно-спортивних командах, треті – в конструкторських, авіамодельних, радіо-, електро- і фотомайстернях, четверті – в гуртках юних мічурінців і селекціонерів… У кімнаті Маркса-Енгельса-Леніна-Сталіна хлопці та дівчата з захопленням вивчають біографії видатних людей, знайомляться з творами класиків марксизму. Найближчим часом у столичному Будинку піонерів і жовтенят буде проведено турнір юних шахістів, стрілецькі змагання, вечір фізкультурників, зустріч із червоноармійцями та прикордонниками. Будуть організовані екскурсії на заводи Тирасполя, лекції на міжнародні та наукові теми, вечори, присвячені творчості Пушкіна, Маяковського, композитора Бетховена тощо. Кошторис Будинку піонерів і жовтенят на 1937 рік сягає півмільйона рублів».
Як бачимо, держава не шкодувала коштів, щоб забезпечити учнівській молоді належне виховання і дозвілля. Вихованці тираспольського Будинку піонерів у різні роки добивалися високих результатів у численних конкурсах і змаганнях. 1964 року піонерський ансамбль пісні й танцю, який відвідав Всесоюзний піонерський табір «Артек», був нагороджений дипломом та медаллю I ступеня. У 1967-му художні колективи Будинку піонерів стали переможцями Всесоюзного конкурсу дитячої творчості, учасниками Всесоюзного свята дружби в Москві.
Нова будівля дитячого культурного центру, спорудження якої тривало з 1976 до 1980 року, отримала статус Палацу.
СПОГАДИ ПІОНЕРКИ
Тираспольчанка, колишня активна піонерка Людмила Янова, була свідком зведення нового Палацу. Роки своєї юності та молодості присвятила вона піонерському рухові: у молодших класах – голова піонерського загону, потім стала на чолі шкільної дружини, а з роками їй доручили посаду старшої піонервожатої.
Жінка розповідає, яку велику пошукову роботу вели піонери, отримуючи від ветеранів і учасників Великої Вітчизняної війни фотографії та особисті речі, благоговійно збирали експонати та створювали в школах музеї бойової слави.
Школярі завзято збирали макулатуру, не оминали жодної оселі. До їхніх візитів ставилися з розумінням і, не вагаючись, віддавали купи старих газет чи прочитаних журналів. Треба було бачити, яким щастям світилися очі хлопчиків та дівчаток, що гордо крокували з оберемками «здобичі», пишаючись червоними галстуками на грудях.
Піонери нишпорили також у подвір’ях: вони збирали брухт і тим самим допомагали двірникам розчищати вулиці від зайвого мотлоху. Між загонами влаштовувалися змагання, і переможці мали нагоду отримати нагороди – за макулатуру рідкісні видання книжок, а за металолом – поїздку на екскурсію до сусіднього міста, в цирк чи на виставку досягнень народного господарства.
СЬОГОДЕННЯ
У наш час ветерани піонерського руху вже кілька років поспіль збираються під дахом столичної дитячої установи, щоб згадати «діла давно минулих літ» та послухати нинішню молодь, яка не мала нагоди носити червоний галстук і присягати «перед лицем своїх товаришів…гаряче любити свою батьківщину, жити, вчитися і боротися, як заповідав великий Ленін, як навчає комуністична партія, завжди виконувати закони піонерів Радянського Союзу». Ці зустрічі не залишають байдужим нікого.
Колишні активісти пригадують, як збирали макулатуру та брухт, брали участь в оглядах строю та пісні, допомагали пенсіонерам (тимурівський рух), змагалися у військово-спортивній грі «Зірниця», брали участь у Всесоюзних змаганнях дворових команд з футболу «Шкіряний м’яч» та з хокею з шайбою «Золота шайба», у командній грі з м’ячем піонербол.
Вони не забули, як несли варту на дорогах у загонах «Юні помічники інспекторів дорожнього руху» та в добровільних пожежних дружинах (рух «ЮДПД»). Створювали «Блакитний патруль» для охорони водних ресурсів і охороняли ліси в добровільному загоні «Зелений патруль».
Гідними співрозмовниками старших виступають юнаки та дівчата – активісти столичного штабу «Лідер», для яких служіння людям – це не просто слова, а конкретні справи. Марія Павловська (керівник штабу) ознайомила ветеранів з цілями та завданнями організації. Юнаків та дівчат навчають працювати в команді, виявляти та вивчати соціальні проблеми, намічати й реалізовувати плани з їх розв’язання.
Небайдужі активні молоді люди залучаються до практичної роботи, виконання добрих справ, навіть маленьких: наприклад, переводять через дорогу стареньких, навідуються до інвалідів, одиноких ветеранів війни та праці. Вони залюбки прибирають у помешканнях, миють вікна, приносять продукти з магазинів та ліки з аптек. Чим не «тимурівський рух»?
Вони використовують сучасні засоби розповсюдження інформації, закликаючи до співпраці своїх ровесників через соціальні мережі, такі як «Однокласники», «ВКонтакті», «Facebook». «Лідерці» очищають лісові смуги від несанкціонованих сміттєзвалищ, і цей напрямок їхньої екологічної діяльності можна порівняти з функціонуванням піонерського «Зеленого патруля». Акція «Чистий берег», під час якої юнаки та дівчата вивозять десятки мішків зі сміттям, зібраним уздовж берега Дністра, нагадує роботу активістів «Блакитного патруля».
Наша молодь вважає, що навіть такими маленькими кроками кожна людина може робити світ кращим, а людей – добрішими, вона пропонує визнати нову «моду» – творити добро на землі, де живеш.
Різні покоління, різні епохи, різний менталітет – багато змін відбулося в суспільстві. Але без перебільшення можна зазначити, що між ветеранами та сучасною молоддю встановився тісний духовний зв’язок. Зустрічі, подібні до описаних вище, мають важливе значення, тому що кращі ідеї людяності, порядності та патріотизму варто передавати з віку до віку.
Ірина МАСЛОВА.