Від дня трагічних подій «чорної п’ятниці» 19 червня в Бендерах минуло 27 років, але вони назавжди залишаться в пам’яті придністровського народу. Саме в цей день озброєні підрозділи Молдови здійснили напад на мирне місто. Кровопролиття тривало 40 днів і ночей, Бендери втратили 489 своїх громадян, ще понад 1 000 осіб отримали поранення. Щороку цього дня в усьому Придністров’ї в пам’ятних заходах беруть участь тисячі жителів республіки й з вдячністю згадують героїчні подвиги своїх співвітчизників.
Події 27-річної давнини увійшли в історію сучасного Придністров’я як найтрагічніші. День 19 червня 1992 року для бендерчан був звичайним, випускники готувалися відзначити одне з головних свят у своєму житті, але запам’ятався він їм аж ніяк не радісною подією. Після віроломного вторгнення молдавських формувань життя городян назавжди змінилося на «до» і «після». З Каушанського та Кишинівського напрямків у місто увійшли регулярні частини армії та поліції Молдови. Це сталося раптово, попри те, що до літа 1992 року сторони конфлікту почали процес припинення вогню, й саме 19 червня погоджувальна комісія обговорювала деталі плану з розведення збройних загонів. Захисники Бендер залишили оборонні позиції та розблокували місто. Так, до світанку 20 червня частини армії Молдови захопили ключові пункти Бендер, із передмістя вівся мінометний обстріл міста, велася безладна стрілянина, причому, з усіх видів зброї, що й призвело до загибелі великої кількості мирних городян. Кровопролиття тривало 40 днів і ночей, за кілька тижнів загинуло більше людей, ніж за весь попередній період молдавсько-придністровського конфлікту. У результаті – сотні загиблих, більш ніж тисяча поранених і десятки зниклих безвісти.
У Людмили Мальчукової неоголошена війна забрала чоловіка. В’ячеслав Мальчуков вступив до Чорноморського козацького війська і в ході трагічних подій потрапив у полон. Упродовж року він значився в списках зниклих безвісти. «27 червня, перед самим закінченням війни, вже навіть коли був підписаний мирний договір у Москві, мого чоловіка, просто кажучи, вкрали, він помер у тюрмах, десь за Кишиневом, додому я його привезла в 93-му. Тоді багато хто шукав своїх рідних і близьких, навіть на сьогодні, якщо мені пам’ять не зраджує, у нас 80 людей вважаються зниклими безвісти» – поділилася вдова В’ячеслава Мальчукова. До речі, сьогодні вона очолює Бендерський союз «Пам’ять», який об’єднує матерів і дружин загиблих захисників ПМР.
У знаковий день Людмила Михайлівна, як і тисячі бендерчан та гостей міста, бере участь у заходах, присвячених трагічним подіям 1992 року.
Ранок 19 червня для багатьох придністровців почався біля будівлі Бендерської держадміністрації, де формувалася колона людей. Захисники Придністров’я, матері та вдови загиблих, керівництво країни, молоде покоління пройшлися центральною вулицею пам’ятним маршем до Меморіалу пам’яті й скорботи, де відбулося покладання квітів до всіх меморіалів, встановлених на знак пам’яті про Бендерську трагедію, а також до місць поховань захисників Придністров’я. «У цей день хочеться згадати всіх, хто захищав нашу молоду республіку – тих хто загинув, хто пішов із життя від поранень або через хворобу, й усіх нині живих захисників. Ті жертви не були марними. Придністров’я живе, ось уже майже 30 років, воно відбулося. Я переконаний, що кожен, хто пішов від нас, хто загинув, зробив той самий крок до визнання нашої державності. Сьогодні громадяни Придністров’я зобов’язані нашим захисникам. І це не порожні слова, це правда» – зазначив Президент республіки Вадим Красносельський.
Трагедія 92-го торкнулася практично кожної сім’ї придністровців. Багато людей досі в деталях пам’ятають події 27-річної давності. «Я добре пам’ятаю той жах, який панував у республіці: виття сирен, трупи, вибухи. Мені було всього 11 років, і я не міг зрозуміти, що саме відбувається. Потім стало відомо, що це все через націоналізм. Низький уклін захисникам Придністров’я, які врятували нас від фашизму. Прикро й трагічно те, що ніхто з тих, хто розв’язав цю війну, так і не визнав цього злочину, досі немає правової оцінки скоєних злочинів та вбивств. Це свідчить про те, що небезпека повторення тих подій існує, нам треба про це знати й пам’ятати», – зазначив Голова Уряду ПМР Олександр Мартинов.
Пам’ятні заходи відбулися й в інших знакових місцях Бендер: біля монумента, встановленого на честь жінок-захисниць, Козацького хреста, на Алеї героїв на Борисівському кладовищі, біля каплиці ім. Єчина. Також 19 червня відбулася щорічна Регата пам’яті, присвячена спортсменам-веслярам, загиблим у 1992 році – Андрію Буніну, Юрію Гладкову та В’ячеславу Мальчукову. Екіпажі здійснили меморіальний заїзд, також учасники заходу спустили на воду вінки та квіти.
Леся ПОТОЦЬКА.