Майже кожна жінка знає, в які хвилини такий виклик найпотрібніший. Бо так закладено природою: жінці, щоб відчути радість материнства, необхідно пройти шляхом складного фізіологічного процесу, і дуже важливо, коли під час пологів поруч є співчутливий, уважний та досвідчений медичний працівник.
Саме такою в Григоріопольському районі є акушерка – Ганна Іванівна Чебанова. У місті, мабуть, немає такої жінки, яка не була б знайома з нею. Пологи, вагітність, медичний огляд, кваліфікована консультація жіночих захворювань – це справа всього її життя, якій вона присвятила 60 років! Неможливо навіть підрахувати скількох жінок врятувала, скільком допомогла стати матерями, а скількох немовлят прийняли її руки! Про таких, як Ганна Іванівна, кажуть: «Професіонал старого загартування»!
Струнка, приваблива, енергійна, вона і сьогодні поспішає до своїх пацієнток. «Найкращі ліки від старості – це улюблена робота», – посміхаючись, запевняє Ганна Іванівна. У нескінченній роботі, нічних чергуваннях промайнули молоді роки, а в пам’яті все, як ніби учора. Народилася вона в українському селі Купин, що на Хмельниччині. По закінченні школи вступила до Бендерського медичного училища. Були медичні заклади й в Україні, але, як розповідає Ганна Іванівна, звідти приїхав викладач і загітував молодь до свого закладу. Так українська дівчина потрапила до Молдавії, а після розподілу – в саму її глибинку, в село Балаурешти Неспоренського району. «Цей день я запам’ятала назавжди. Молоденька, з великою валізою в руках, незнайомою дорогою добиралася до призначеного місця. Це село межувало з кордоном, тож люди підказували, що треба йти до консервного заводу, а там питати машину «радянський прикордонник». Знайшла, прибула я туди, а там пологовий будинок на три ліжка і три телефони на все село. Село велике, населення 3 000 тисячі осіб, усі – молдавани. Те, що мені необхідно вчити мову, зрозуміла одразу. Нас там працювало двоє: я і лікарка, мені 18 років, а вона на 3 роки старша. Через три дні після того, як влаштувалася, я вже приймала перші пологи. Ось так у 18 років розпочалася моя трудова діяльність. Я дотепер пам’ятаю прізвище дівчинки, яка тоді народилася. Було важко, але після цієї «школи» я вже нічого не боялася. Дякувати Богові, за весь час роботи в мене не було жодної смерті, жодного мертвонародженого», – ділиться спогадами Ганна Іванівна.
У цьому ж селі молода акушерка зустріла свою долю, вийшла заміж, народила сина. Чоловік працював директором школи. У 1972 році молоду сім’ю направили на роботу в місто Григоріополь. Довгий час Ганна Іванівна працювала в пологовому будинку. «Я в лікарні проводила більше часу, ніж вдома. Тоді ж народжували не так, як тепер, бувало по двоє-троє пологів на ніч. Але поява на світ малюка – це щаслива й окрема, зовсім не схожа на інші, історія. До того ж акушерка повинна бути хорошим психологом, уміти налагодити контакт з майбутньою мамою і вселити в неї упевненість, що все буде гаразд», – говорить Ганна Іванівна. Важка і відповідальна робота лягає на плечі акушерам: перевантаження, хвилювання, безсонні ночі – усе це негативно впливає на їхнє здоров’я, бо вони – теж люди. Коли почалися проблеми з серцем, Ганна Іванівна продовжила свою акушерську справу в поліклініці, в оглядовому кабінеті. Її високий професіоналізм, багатолітній досвід і сьогодні допомагає жінкам виявляти хворобу на ранній стадії, а вагітні пацієнтки, які перебувають на обліку у Ганни Іванівни, спокійні за майбутнє своїх малюків.
З великою повагою до ветерана лікарської справи ставляться її колеги, особливо ті молоді лікарі-фахівці, яким пощастило починати свою трудову діяльність поряд з такою мудрою та досвідченою акушеркою, як Ганна Чебанова. За 60 років своєї професіональної діяльності Ганна Іванівна неодноразово була відзначена високими державними нагородами й подяками, однак про свої заслуги вона говорить неохоче. Скромна і тактовна жінка вважає, що найбільша нагорода для неї – це повага та довіра людей. «Кожна жінка прагне бути щасливою, а для цього вона повинна бути здоровою і завжди усміхненою, і в цьому особлива заслуга медиків», – вважає Ганна Іванівна. Відданість улюбленій справі, сумлінність, порядність, культура – це ті риси характеру, які виховали в ній люблячі батьки та мудра бабуся, про яких вона згадує з особливою теплотою й любов’ю.
Своє дозвілля Ганна Іванівна присвячує читанню книг, віддаючи перевагу науковій літературі. У районній газеті систематично публікуються статті, автором яких є Ганна Чебанова. У свої немолоді роки наша героїня не втрачає інтерес до життя, а її працелюбності може позаздрити молодь. Професія медика – це те покликання, яке дається людині від Бога, це та висока місія, яка продовжує людські життя. Що може бути важливішим? І хто, як не медик, завжди буде нашим незмінним помічником та порадником.
Леся ПІДДУБНА.