Цей чоловік не такий, як усі. Він привертає до себе увагу особливою зовнішністю: білим волоссям, такими ж бровами та віями, прозороблідою шкірою, характерним, завжди примруженим, поглядом. А ще тим, що він ані хвилини не може всидіти на місці, одночасно дає інтерв’ю, відповідає на численні телефонні дзвінки, приймає відвідувачів, сперечається з прорабом на будівництві… Усе це переконливо, темпераментно, щиро. Вам навіть і на думку не спаде, що ця людина – інвалід по зору.
«У житті мені завжди допомагали кілька якостей: працездатність, хороша пам’ять, енергія та завзятість. Я прагнув довести собі й оточуючим, що інвалідність – не вирок, що багато чого залежить від особистості людини. Аж до сьогодні це стимулює в мені волю боротися і рухатися далі», – говорить мій співбесідник Георгій Чебан – директор ДУ «Республіканський спортивний реабілітаційно-відновлювальний центр інвалідів», кавалер Ордена Пошани ПМР, лауреат міського конкурсу «Визнання-2018» в номінації «Охорона здоров’я та соціальний захист», заслужений тренер ПМР, заслужений діяч республіки в галузі соціального захисту, відмінник соціального захисту, має медаль «Трудова доблесть» і звання «Відмінник фізичної культури та спорту ПМР».
Основним відділенням установи, на чолі якої стоїть наш герой, є відділ зі спортивної та культурно-масової роботи, де діють секції шахів, шашок, легкої атлетики, плавання, туризму, настільного тенісу, секції з торболу і голболу, міні-футболу та волейболу, з армрестлінгу. Крім того, в установі діють 3 спеціалізовані бібліотеки для інвалідів по зору в містах Тирасполь, Бендери та Рибниця, а також студія з тиражування аудіокниг і комп’ютерний клас для занять інвалідів-спортсменів та їхніх дітей.
Установа організовує для них заняття з вищезгаданих видів спорту, популяризує здоровий спосіб життя через спорт і культуру спілкування серед людей з обмеженими можливостями всіх категорій. Тут здійснюють реабілітаційно-відновну роботу з ними, що також сприяє підвищенню ролі фізичної культури та спорту в гармонійному розвитку особистості, зміцненню здоров’я, розширенню міжнародних зв’язків. Триває підготовка кваліфікованих спортсменів, здатних протягом Паралімпійського і Сурдлімпійського циклів досягти результатів рівня міжнародного класу і спортивного резерву серед інвалідів.
Розмовляючи з цим міцним, спортивної статури чоловіком, відразу відчуваєш силу духу, переймаєшся настроєм і його готовністю звернути гори. Георгій Чебан каже, що як керівник організації інвалідів вважає їхні успіхи – своїми успіхами, їхні проблеми – своїми проблемами, адже інакше і бути не може. Його ентузіазм заснований на наукових знаннях: чоловік має два дипломи про вищу освіту, закінчивши факультет фізичної культури та спорту за фахом «Спортивний організатор» та «Педагогіка і психологія» у Придністровському держуніверситеті ім. Т. Г. Шевченка.
Народжений у 1962 році в Чимишлійському районі Молдавської РСР, восьмирічку хлопець закінчив у м. Бєльці, середню освіту здобув у Свердловську, після чого навчався на механіко-математичному факультеті Свердловського ліцею-інтернату для слабозорих. У ті роки юнак був не тільки учасником, а й переможцем і призером багатьох змагань з різних видів спорту (легка атлетика, шахи, шашки). Георгій також здобув ґрунтовні знання у Вищій заочній математичній школі при Московському державному університеті ім. М. Ломоносова.
Навчаючись у Свердловську, молодий чоловік зустрів дівчину з Молдавії та й поїхав за нею до Тирасполя – міста, яке до того не знав.
Тут у 1980 році Георгій розпочав трудову діяльність на одному з кращих у регіоні підприємств для людей з вадами зору та сліпих – навчально-виробничому підприємстві (НВП «Світанок»), відомому в республіці як УПП «Рассвет». Майже 20 років він там працював на різних посадах: комплектувальником, пакувальником, одночасно обіймаючи посаду методиста зі спорту.
З розвалом Союзу розпалася й колишня система соціальних цінностей. Ці зміни занадто болісно позначилися на інвалідах, як одній з найбільш уразливих груп населення. НВП «Світанок» ще деякий час продовжувало потроху працювати, але під натиском нових форм економічних відносин воно все більше занепадало.
У цей важкий, навіть трагічний період, з ініціативи Георгія Чебана та його соратників-ентузіастів зорганізувалося Республіканське товариство незрячих і слабозорих придністровців, яке в 1994 році на абсолютно рівному місці, як каже пан Георгій, з нуля, започаткувало в Тирасполі громадське об’єднання «Спортивний клуб інвалідів «Атлетика» – перший у своєму роді як в нашому регіоні, так і в сусідніх з нами Молдові та Україні.
Спершу навколо клубу об’єдналися інваліди з вадами зору та слуху, потім приєдналися люди з патологіями опорно-рухового апарату, пізніше і з порушеннями розумового розвитку. «Ми створили спортивний клуб з метою згуртування людей, підтримання їхнього морального духу і зміцнення фізичного здоров’я», – згадує Георгій Павлович. Зручного для спортивних занять інвалідів приміщення клуб «Атлетика» довгий час не мав, зате в ньому працювали хороші тренери, інструктори, методисти. Успіхи проявилися дуже скоро: на чемпіонаті світу з легкої атлетики в Берліні (ФРН, 1995 рік), Паралімпійських іграх в Атланті (США, 1996 рік), чемпіонаті
Європи з плавання (Франція, 1997 рік), Паралімпійських іграх у Сіднеї (Австралія, 2000 рік) члени клубу показали високі результати.
Так напрацьовувалася база, на якій з 2001 року було утворено вже державну установу – «Республіканський спортивний реабілітаційно-відновлювальний центр інвалідів». Його незмінним керівником уже майже 20 років є наш герой. Під його керівництвом спільно з ПДУ ім. Т. Г. Шевченка вперше в Придністров’ї були розроблені єдина республіканська спортивна класифікація для людей з обмеженими можливостями здоров’я та державна цільова програма розвитку фізкультури та спорту серед інвалідів.Програма діяла з 2011 по 2015 рік і була спрямована перш за все на дитячий інваспорт у Придністров’ї.
На щастя, нас почув Президент
«На щастя, наприкінці 2016 року нас почув і підтримав Президент ПМР Вадим Красносельський разом з міністром із соціального захисту і праці Оленою Куліченко», – повідомляє Георгій Чебан. Завдяки їхньому сприянню, почала здійснюватися давня мрія Георгія Павловича, його колег та учнів – масштабна реконструкція будівлі по вул. Леніна в Тирасполі. Майже тридцятирічний «довгобуд» – занедбаний, зарослий бур’яном, ніким не був витребуваний. Отже, громадський діяч недарма звернув на нього увагу, маючи на меті створити абсолютно новий, сучасний та передовий спортивно-реабілітаційний центр для людей з обмеженими можливостями здоров’я.
Цей проект увійшов до державної «Програми капітальних вкладень». Він стартував у 2018 році, який у Придністров’ї був оголошений «Роком рівних можливостей», і має завершитися до вересня 2020-го. Важко уявити, з яким нетерпінням чекають цієї події тисячі людей з особливими потребами здоров’я не тільки з Тирасполя, з усього Придністров’я.
«Справа в тому, що новий реабілітаційно-відновлювальний центр загальною площею понад 2 тисячі кв. м кардинально відрізнятиметься від усього, що ми мали досі, до того ж на краще. Такого на сьогоднішній день немає в Молдові, немає і в найближчих до нас областях України. Тут інвалідам буде не просто зручно, тут буде сконцентровано все необхідне і для спорту, і для культурних занять.
Наприклад, бібліотека для людей з вадами зору та сліпих, збори аудіозаписів, приміщення для творчих занять за інтересами, спілкування. Тут будуть спеціалізовані тренажери, масажні кабінети, працюватимуть фахівці – медики, дефектологи. Загалом, це справжній прорив у майбутнє, знакова подія для всієї республіки. Ми мріяли про це, ми домагалися цього багато років», – з повною підставою для гордості розповів Георгій Чебан.
Все, чим займається, чоловік робить не заради самовдоволення. Допомагати людям з обмеженими можливостями, інтегрувати їх у суспільство, щоб вони не відчували себе ізгоями, – ось його мета.
«Я сам вважаю себе щасливою людиною. У мене є сім’я, двоє дорослих синів та семирічна донечка. Є улюблена робота, спілкування. Все можливо, треба просто йти до своєї мрії, бути наполегливим, домагатися того, чого хочеш. Мрії збуваються! Я це точно знаю!», – зазначає не такий, як усі, особливий та унікальний Георгій Чебан.
Спілкувалася з директором Державної установи Аліса КОХАНОВА.