Кам’янка перейняла у Тирасполя естафету республіканського фестивалю народної творчості «Придністров’я – витоки мої». Символи естафети – лелеку та сувій з побажаннями – кам’янчанам 21 липня передали представники Державної служби з культури та історичної спадщини.
Тут, на кам’янській землі цей яскравий, колоритний захід відбувся під красивою поетичною назвою «Вінок – скарб роду». Подія розгорнулася в старовинному міському парку імені П. Х. Вітгенштейна в межах марафону недільних літніх концертів «Камертон – 2019».
Свою майстерність і любов до безцінної духовної скарбниці народу продемонстрували фольклорні колективи з сіл Слобода-Рашків, Окниця, Катеринівка, Подойма, а також вокальні ансамблі та солісти районного Будинку культури. Городяни та гості Кам’янки протягом двох годин насолоджувалися мелодійністю старовинних пісень, красою обрядів і традицій українського, молдавського, польського і російського народів. Особливо вразили всіх національні костюми. Деякі з них (наприклад, молдавський національний костюм жителів села Подойма) зустрічаються тільки на території Кам’янського району.
Як випливає з назви програми, особливу увагу організатори приділили темі вінка (корониці), який носять наречені в деяких селах Кам’янського району. Для наших предків він дуже багато значив і навіть мав, на їхню думку, певну магічну силу. Недарма після весілля вінок нареченої займав почесне місце поруч з ликом Божим. У цей липневий вечір без вінка чи його образу не обійшовся жоден номер програми. Більш того, на якийсь час сцена стала своєрідним подіумом. Глядачі щедро обдаровували оплесками дівчат у короницях, які дійсно можна було назвати витворами мистецтва. Один з них – 100-річної давнини, решта – створені золотими руками сучасних майстринь кам’янської землі.
Як зазначив начальник Управління культури Кам’янського району Віталій Лозовський, вінок – це, дійсно, скарбниця нашого народу, тому проект планують продовжити. «Ми будемо організовувати майстер-класи з виготовлення корониць, відновлювати старовинні традиції плетення вінків у школах, установах додаткової освіти», – сказав він журналістам.
До речі, Кам’янський район – це один із районів, де проживає велика кількість українців. У всякому разі вже давно Кам’янщина дає нам найбільшу кількість передплатників на газету «Гомін». Тому не дивно, що в ході фестивалю-естафети ми дізналися багато нових особливостей українського весілля та вінка молодої. Можливо, така інформація зацікавить і вас.
Один з перших етапів весільного обряду – це запросини. Вони передбачали збір дружини (весільного поїзда) та запрошення гостей. Запросини проводили у неділю зранку. У супроводі дружок молоді йшли по оселях тих, кого хотіли б бачити на своєму весіллі. На весілля родину запрошували молода з дружками, молодий з боярами. У суботу ранком дружки йшли до молодої з хлібом. Їх садовили за стіл, давали сніданок. Мати одягала доні віночок зі стрічками: «Щаслива будь, дочко, у весільному віночку», тримала ікону, а батько – хліб. Молода кланялася батькам, цілувала їх у руку, а також ікону і хліб.
Виряджаючи, мати кропила молоду свяченою водою й обсипала житом. Дружки несли з собою повні хустки калачів і роздавали тим, кого запрошували на весілля. Родичі швиденько розламували калач і куштували – «щоб молоді не старілися». Хрещених батьків і близьких родичів просили з калачем і хусткою. Запрошуючи на весілля, обов’язково заходили до хати, щоб не казали люди: «Просили на дорозі, щоб не були на порозі». Молода в хаті вклонялася господарям, цілувала всіх і говорила: «Просили мама, просили тато і я вас прошу на хліб, сіль і на весілля». Якщо були в сім’ї дівчата, то вони запрошувалися за дружок, а хлопці – за боярів. Дружок біля молодої ставало все більше.
Молода клала на стіл калач, вклонялася батькам і гостям: «Просили мама і тато та я прошу вас усіх з весілля на весілля. Тата – за тата, маму – за маму, а Миколу – за чоловіка не на рік, не на два, а на цілий вік». Її з дружками садовили за стіл вечеряти. Молода повинна бути пишно одягнена – у національному вбранні, прикрашена квітками та стрічками. Характерно, що не годилося запрошувати під час випадкових зустрічей на вулиці, а лише в домівці майбутнього весільного гостя. І це природно, адже шлюб і, відповідно, всі обряди та звичаї не терплять поспіху – усе має бути зроблено урочисто та з гідністю.
Проте найважливішим структурним компонентом обряду було весільне гільце – символ розквітлого молодого Життя, символ дерева Життя, що наділене магічною силою приносити щастя, відвертати зло і зловорожу силу. З нього починалося власне весілля. Ще цей обряд називали дівич-вечір, вінкоплетини, вінки, деревце, друщини. Для молодої цей вечір відзначався ліричністю, бо символізував її перехід не тільки у жіноцтво, але і в іншу родину, розлуку з рідною домівкою, подругами. На вінкоплетини дівчина запрошувала своїх подруг та всіх дівчат (малих і великих) з вулиці, де жила, а то й з усього села. Запрошувала також і тих молодиць, які вміли майстерно плести вінки. Вони приносили барвінок, кольоровий папір (в окремих селах по барвінок ходили до лісу разом із молодою), сідали навколо столу плести вінок молодій. Тому батьки й говорили: «Щаслива будь, дочко, у весільному віночку».
До уваги присутніх і учасників фестивалю також була представлена виставка декоративно-прикладної творчості. Свої роботи на ній продемонстрували талановиті майстрині з сіл Рашків, Окниця, Хрустова, Костянтинівка, Ротар, Подойма. При цьому необхідно зазначити, що всіх найбільше вразила каса маре, її справжнє старовинне вбрання та оздоблення, що збереглося у Подоймі.
Трохи пізніше журі фестивалю-естафети визначить переможців, які у 2020 році виступлять на гала-концерті у столиці нашої республіки. Популяризація традицій українського, молдавського, російського, польського та інших народів Придністров’я триватиме й надалі, їх планують відроджувати, продовжувати та розвивати.
Наступним містом, яке прийматиме фестиваль-естафету «Придністров’я – витоки мої», стане Григоріополь. 25 липня, у день святкування 227-ї річниці з Дня заснування Григоріополя, у Центральному парку культури та відпочинку міста планується проведення IV Районного відкритого фестивалю-конкурсу майстрів декоративно-прикладної творчості «Золоті руки» та виставка «Проспект майстрів». А на площі Захисників Придністров’я, біля каплиці, відбудеться концерт народної музики «Моє райдужне місто» за участю народних самодіяльних колективів Григоріопольщини.
Аналогічні заходи в рамках фестивалю-естафети народної творчості «Придністров’я – витоки мої» будуть організовані в період з червня по листопад в усіх містах ПМР. Захід присвячений 30-річчю створення нашої багатонаціональної полікультурної республіки. Головна мета фестивалю-естафети – розповісти про особливості місцевих традицій та обрядів.
Павло ОСТАПЕНКО.