На Дубоссарській ГЕС відкрили музей історії підприємства. Його експонатами стали історичні документи, публікації, фотографії та механізми. Відтепер історія та здобутки першої електростанції на Дністрі будуть збережені для нащадків.
Ювілейну 65-ту річницю введення Дубоссарської ГЕС в експлуатацію можна вважати роком заснування музею історії підприємства. Діяльність з формування його експозиції тільки розпочалася, проте вже перші результати багато про що свідчать. Музей розташований біля прохідної станції, що теж не випадково. Адже на ГЕС вирішили відновити, а точніше сказати створити новий туристичний маршрут. Кожна екскурсія братиме початок саме в музеї.
«Коли починаєш екскурсію, доречно спочатку показати на музейних експонатах, як станція будувалася, хто її експлуатував, розповісти всю історію такого цікавого об’єкта як ГЕС. Потім екскурсовод вестиме екскурсію по самій споруді. Там людям буде зрозуміло, як працює станція та її механізми», – цитує слова директора Дубоссарської ГЕС Бориса Германа інформаційне агентство «Новости Приднестровья».
Начальник охорони підприємства Олег Єлінек, який безпосередньо причетний до створення музею, розповів нам про те, що ідея стосовно до його організації належить Борису Іллічу, потомственому працівнику станції. Його батьки також працювали на цьому об’єкті (мама – диспетчером, а батько був слюсарем).
«Ми звернулися до джерел, до самого початку – наказу по Міністерству енергетики. Слідом розповідається про початок будівництва, про введення в експлуатацію, і, нарешті, історія роботи станції від запуску турбіни й до наших днів. Нині у нас багато агрегатів змінюється. Усе, що ми демонтуємо, – ми зберігаємо для експонування в музеї. Звичайно, за довгі роки роботи ГЕС багато з того, що могло стати експонатами, вже втрачено. Тому ми намагаємося зберегти все з того, що на сьогодні залишилося і має відношення до станції», – розповів Олег Людвикович. «Практично всі працівники раніше жили поруч із греблею ГЕС, у двоквартирних будинках на землі. Нині багатьох вже немає, але ми збираємо всю можливу інформацію про людей, які були причетними до нашого підприємства» – продовжив він.
Тільки на будівництві працювало близько 3 000 чоловік, не кажучи про тих, хто допомагав у цьому. Тут слід згадати Рибницький річковий порт і залізницю, а також підприємства з усього Радянського Союзу.
Працівники Дубоссарської ГЕС намагаються зібрати всю можливу на сьогодні інформацію, яка може стати в нагоді для збереження історії підприємства. Це медалі та інші нагороди її працівників, старий інструмент і агрегати, а також фотографії, плани місцевості та документи з будівництва. Зокрема був план на будівництво гідроакумулюючої електростанції (ГАЕС), яка за теперішніми реаліями мала б розташовуватися на «молдовській» стороні. Там, нагорі за лісосмугою, планувалося зробити велике водосховище, куди в нічний час закачувалася б вода, а під час піку споживання електрики ця вода скидалася б на вхід, на генератори. Щоправда, цим планам не судилося втілитися в життя, хоча на відкриття будівництва приїжджав міністр енергетики та електрифікації СРСР Петро Непорожній. Сьогодні в музеї можна побачити фотографії тієї події, навіть молот, яким був забитий пам’ятний знак в основі греблі гідроакумулюючої електростанції.
Ще однією важливою віхою в історії підприємства була презентація ГЕС на Виставці досягнень народного господарства в Москві.
«Дубоссарська ГЕС була своєрідним полігоном. Тут з початку її експлуатації постійно працювали наукові дослідницькі інститути: вони щось досліджували, випробовували та впроваджували. Станція відносно маленька і компактна, проте вона має всі пристрої, які використовуються на великих станціях. Отже тут відпрацьовувалися певні методики, а потім упроваджувалися на більших станціях, які мали по 20–30 гідроагрегатів. Дубоссарська ГЕС була однією з найбільш автоматизованих», – розповів директор ГЕС Борис Герман.
У 1977 році Дубоссарська станція була представлена як одна з найбільш автоматизованих станцій Радянського Союзу. За підсумками виставки п’ятьох членів делегації нагородили медалями ВДНГ, ще п’ятьом вручили грамоти. Тож колективу є чим пишатися, і є на кого рівнятися. Щойно організований музей покликаний зберегти історію підприємства для майбутніх поколінь.
Оскільки цей об’єкт перебуває під охороною, то для допуску на нього необхідна певна процедура – оформлення перепуски. За документами, що збереглися за минулі роки, можна сказати, що ГЕС відвідало дуже багато туристичних груп. Це і дошкільнята, і школярі, й туристичні групи з підприємств з усього Придністров’я», – розповів працівник станції.
Дійсно, тут є на що подивитися. Навіть попри те, що за світовими мірками гребля досить невелика, сила води, що скидається, не може не схвилювати. На сьогодні бетонна конструкція над водозливною греблею замінена на металеву з просічкою, і вигляд її став ще більш грандіозним, велично-зворушливим. Уявіть, що ви йдете по прозорому містку, а знизу, під вашими ногами, б’ють водоспади.
Колектив ГЕС запрошує всіх гостей і жителів республіки на екскурсії (звичайно, після пандемії та зняття обмежувальних заходів). Якщо ви маєте і готові передати в музей будь-які документи, фотографії та інші предмети, що належать до історії Дубоссарської ГЕС, – телефонуйте в приймальню підприємства за телефоном (215) 3-52-27. У такий спосіб ви допоможете збагатити музей новими експонатами та зберегти пам’ять для нащадків.
Дмитро ВЛАДОВ.
Фото:IА «Новости Приднестровья».