Термін «вакцинація» давно і міцно увійшов у повсякденне життя сучасної людини. То що ж це таке? Вакцинація, або імунізація, щеплення – це введення в організм людини спеціальної антигенної речовини, здатної викликати імунітет до певної хвороби.
До речі, років 10 тому вакцинація була само собою зрозумілим явищем, і всі масово закочували рукави й робили собі та дітям щеплення. Однак нині ми дедалі частіше стикаємося з тим, що батьки відмовляються щепити своїх дітей. Антивакцинатори переконують у непотрібності та шкоді вакцин, тоді як експерти ставлять під сумнів їхні доводи й пропонують згадати про такі хвороби, як поліомієліт, кашлюк, дифтерія і правець, які вже не становлять серйозної небезпеки саме завдяки вакцинації.
За словами заступника головного лікаря із санітарно-епідеміологічного забезпечення ДУ «Республіканський центр гігієни та епідеміології» Інни Палазі, відмовники від вакцин, яких у Придністров’ї близько 5%, ґрунтуючись на непідтверджених даних з Інтернету й оповіданнях рідних і знайомих, серйозно ризикують здоров’ям своїх дітей.
Прищеплювати дітей чи не прищеплювати?
Суперечки між батьками, лікарями, журналістами як у нашій республіці, так і в інших країнах колишнього СРСР не вщухають уже кілька років. Прищеплювати дітей чи не прищеплювати? Придністровське законодавство не примушує до обов’язкової вакцинації дітей. Вирішувати це мають право тільки їхні батьки. Тому я вирішила поспілкуватися з прихильниками обох поглядів: і тих, хто «за», і тих, хто «проти». І в цій статті представлю доводи матерів, які вважають, що прищеплювати дітей потрібно, і матерів, які відмовилися від вакцинації. Деякі з героїнь попросили про анонімність, тому не називаю всіх прізвищ.
Катерина, мешканка Тирасполя, мама п’ятирічного сина, робила всі щеплення за календарем. Вона розповіла, що не боялася наслідків після введення вакцини. «У мене не було знайомих з поганим досвідом щеплень. Тому я і не боялася. Серйозні щеплення, наприклад АКДП (адсорбована кашлюково-дифтерійно-правцева – проти дифтерії, кашлюку, правця, а ще й поліомієліту) ми робили платно і не в Придністров’ї. Але за календарем ми зробили абсолютно всі щеплення. Безумовно, я побоююся таких страшних хвороб, як кір, дифтерія, гепатит, тому вважаю, що краще перестрахуватися і ввести вакцину», – впевнена Катерина.
Мама восьмирічної доньки Олена Колесникова, мешканка столиці, теж висловлюється «за» імунізацію дітей. Своїй дитині вона зробила всі щеплення за графіком, за винятком щеплення від вірусного гепатиту В. Причина відмови від щеплення – погане сприйняття організмом дочки саме цієї вакцини. «Решту щеплень дитина перенесла добре, навіть температура не підвищувалася», – уточнила Олена.
Прихильницею імунізації дітей є і Наталя. Вона виховує двох синів. «Я – «за» щеплення, тому що, якщо ми не будемо прищеплювати дітей, то у Придністров’ї може спалахнути та чи інша епідемія. Що тоді робити? Навіщо наражати на ризик здоров’я своїх дітей? У нашому регіоні несприятлива ситуація щодо захворювання на туберкульоз. Я хочу, щоб моя дитина була захищена від цієї хвороби. Зараз діти і так народжуються зі слабким імунітетом, тому аби хоч якось захистити свою дитину від хвороб, тим паче таких страшних, потрібна вакцинація. Я не проти самих щеплень, але проти підходу до вакцинації. Зараз щеплення призначають масово, часто без індивідуального обстеження дитини. Ніхто не попереджає про протипоказання й небезпеку. Якщо у однієї дитини сильний організм, то це не означає, що і в іншої такий самий», – висловила свою думку Наталя.
Мені вдалося поспілкуватися і з мамою Ганною Хромовою, яка відмовилася від вакцинації своєї дочки й виступає проти дитячих щеплень. «Я не робила жодного щеплення своїй доньці. Ми не хотіли заносити в організм вірус, який зовсім недавно народився. Щеплення – це ж вірус, який вводять в організм, а там уже як пощастить: впорається дитячий організм з ним чи ні – бабуся надвоє ворожила», – розповіла Ганна.
Мене хвилювало питання, чи не побоюється мама маленької дівчинки, що дитина може заразитися небезпечними хворобами, від яких нині вакцинують дітей. Ганна відповіла: «На мій погляд, у більш старшому віці імунітет у дитини міцніший, оскільки він уже адаптувався до навколишнього середовища. Ніхто не застрахований від вірусів, але ймовірність зараження ними не така велика, щоб робити щеплення всім поголовно. Ще до вагітності я чула історії знайомих про дітей, які не перенесли щеплення. Напевно, побоювання за здоров’я власної дитини і привело мене до такого висновку – відмовитися від них. Не скажу, що я багато читала про щеплення, але те, що прочитала, переконало мене у моїй правоті ще більше. Я абсолютно впевнена у правильності свого рішення – не щепити дитину», – пояснила свій погляд мама 3-річної дівчинки Ганна Хромова.
А ось ще одна історія мами, яка висловлюється проти імунізації. Неллі виховує 13-річного сина. Вона – співробітниця одного зі столичних дитячих садків. За словами Неллі, наслідки зробленого її дитині щеплення були сумними, тому вона більше жодної вакцини дитині не ввела. «Після щеплення АКДП моєму синові той бік його тіла, до якого вкололи вакцину, повністю паралізувало. Ні рука, ні нога не піднімалися й не діяли. Медики казали, що так і має бути, що це нормальна реакція на щеплення. Вдома ми з чоловіком боролися за здоров’я дитини самі: масажували ручку, ніжку. Збивали температуру. Приблизно через тиждень дитина потроху почала рухати рукою і ногою. Я більше не зробила жодного щеплення своєму синові», – розповіла мені Неллі.
Думки фахівців
Відповіді мам були різними, тому я звернулася за коментарем до фахівців. Що вони думають про користь дитячої вакцинації?
Щоб знайти відповідь на своє запитання, я зв’язалася із заступником головного лікаря із санітарно-епідеміологічного забезпечення ДУ «Республіканський центр гігієни та епідеміології» Інною Палазі. На моє запитання, звідки привозять вакцину, яку отримують наші діти, лікар відповіла: «Вакцину Придністров’я отримало з Молдови по гуманітарній лінії Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ). Уся вакцина прекваліфікована ВООЗ і проходить сертифікат якості. Виробники бувають різні».
Розмовляючи зі мною про необхідність імунізації дітей, фахівець наголосила, що в республіці реєструють поодинокі випадки кашлюку та паротиту. «Ці хвороби не ліквідовані на нашій території, тому потрібно завжди вакцинувати дітей для того, щоб імунний прошарок був серед усього населення, зокрема дитячого», – вважає вона. Інна Палазі також розповіла про те, що в республіці складається неблагополучна ситуація з туберкульозу: «У нас у регіоні констатується епідемія туберкульозу, тому що на нього нині хворіють понад 100 тисяч осіб. Як же ми можемо не щепити своїх дітей, які народжуються зовсім безпорадними (щеплення від туберкульозу роблять на третій-четвертий день після народження малюка). Вірусний гепатит Б передається через кров або слизові оболонки. Ним можна заразитися у стоматолога, гінеколога».
За словами фахівця, дані про кількість вакцинованих дітей збирають і аналізують щомісячно і щоквартально. За словами Інни Палазі, охоплення щепленнями вакциною в цілому по дитячому населенню ПМР на сьогодні незадовільне. У Придністров’ї близько 85% щеплених дітей, проте, як уточнила лікар, за рекомендацією ВООЗ має бути 95 – 98% прищепленого населення. «Решта 15% – це люди, у яких є протипоказання для щеплень. Проте потім, після одужання дитини, батьки, як правило, вводять їй вакцину. Відсоток «відмовників» дуже невеликий, їх всього близько 5%», – наголосила вона. І додала, що в Придністров’ї немає законодавчого документа, згідно з яким дитину без щеплень не можуть взяти в дитячий садок або школу. «Хоча такий документ був би дуже своєчасним, оскільки він став би одним з важелів переконання матерів у тому, що це потрібно», – зазначила фахівець.
Я поставила останнє запитання, яке цікавить мене: чи є якась інформація про негативні наслідки вакцинації?
«Ми готові вести такий облік. Однак за останні роки у нас немає реєстрації нетипових реакцій дитячого організму на вакцинацію. Є нормальні реакції, що можна спостерігати до трьох днів: підвищення температури, почервоніння місця ін’єкції, болючість. Така реакція – нормальне явище: дитячий організм реагує на введення вакцини і, отже, він виробляє імунітет проти небезпечних хвороб», – зазначила Інна Палазі.
До речі, аналогічну відповідь на запитання про наслідки щеплень мені дала і завідувачка дитячого відділення столичної поліклініки № 2 Тетяна Іванова. Мені було цікаво поспілкуватися з фахівцем, який безпосередньо призначає щеплення дітям. Лікар розповіла: «Можлива больова реакція на пентавакцину. Простіше кажучи, у дитини з’являються неприємні відчуття в тому місці, куди зроблено щеплення. У будь-якому разі за час моєї роботи тут у нас не було серйозних реакцій дітей на вакцинацію».
Я запитала спеціаліста про протипоказання до вакцинації. Тетяна Іванова розповіла, що протипоказання діляться на три групи і можуть бути абсолютно різними. «По-перше, є тимчасові протипоказання. Це – гострі захворювання, наприклад, нежить, кашель, ангіна тощо. Є більш тривалі протипоказання. Наприклад, діти з гемангіомами (прим. ред.: гемангіома – це доброякісна пухлина, що складається з клітин судинної тканини; зазвичай подібне захворювання діагностують у новонароджених дітей і дітей, які досягли віку декількох місяців). Є постійні протипоказання. До них ми відносимо дітей з хронічними, необоротними захворюваннями», – пояснила вона.
Тетяна Іванова зазначила, що розроблено державний план щеплення дітей. Проте, наголосила лікар, кожну дитину прищеплюють індивідуально. «Здорових діток прищеплюють за стандартом. Але таких дітей зараз практично немає, тому кожній дитині лікар уже добирає свою схему», – уточнила завідувачка дитячого відділення.
Крім того, вона розповіла про те, що педіатри ведуть просвітницьку роботу: розмовляють з батьками, пояснюючи їм, чому потрібні щеплення. «Це щеплення проти хвороб, які можуть закінчитися дуже плачевно. Наприклад, кашлюк дуже небезпечний для дітей у перші роки життя, особливо до року. Дифтерія в цьому віці майже завжди призводить до смертельного результату. Правець – те ж саме. При перенесеному поліомієліті відбувається 100-відсоткова інвалідизація. Кір, паротит, краснуха – теж мають свої серйозні ускладнення, аж до менінгітів, рахіту, подальшого безпліддя у хлопчиків. Ті щеплення, які ми робимо, – це захист дітей від особливо небезпечних захворювань, які, як правило, добре не закінчуються», – сказала мені наостанок Тетяна Іванова.
Замість висновку
На завершення свого журналістського дослідження хочу зазначити, що питання вакцинації дітей виявилося для мене (зокрема, як мами маленької дитини) дуже складним і в чомусь навіть неоднозначним. Сподіваюся, що, прочитавши цю статтю, кожен із батьків зможе зробити свій особистий висновок на користь власної дитини. Адже щепити своїх дітей чи ні, вирішувати тільки двом людям – мамі й татові малюка.
Олександра АНАНСЬКА.