«Тихе полювання» по-придністровськи

Після тривалої засухи та спекотного літа пролилися над Придністров’ям дощі, отже, почався грибний сезон. На півночі республіки – у багатих лісами Кам’янському та Рибницькому районах – чимало жителів захоплюються «тихим полюванням». Адже збирання грибів – це ціла філософія. Воно дарує незабутні враження всім. Азартні люди раді, коли грибів багато. Спокійні – відпочивають у тиші лісу від міського шуму та метушні, а хазяйновиті виконують «продовольчу програму», доповнюючи щоденне меню смачними стравами та заготовляючи гриби на зиму.

Похід до осіннього лісу –це не тільки користь, а й естетична насолода. Дерева та чагарники забарвилися в усі кольори – від золота до пурпуру. І лише ялини та сосни залишаються вірними зеленому вбранню. Вранці по дну сирого яру, в якому задумливо лепече про щось своє струмок із кришталево-чистою водою, повзе перший туман, а потім його розганяє сонце –вже не жарке, але ще яскраве.

Під ногами загадково шарудить листя, а в ньому яких лише шапок, капелюшків, ковпаків та інших «головних уборів», пофарбованих природою-художницею, не побачиш! На цей бал-маскарад виходять хороводи сироїжок, шампіньйонів і лисичок. Обліплюють пні та довгими шеренгами вишиковуються уздовж повалених стовбурів опеньки. Поверхами розташовуються на деревах ароматні гливи – дикорослі сестри тих, що продаються у супермаркетах. Часто вони мають більш насичений сірий колір, ніж окультурені родичі, що виросли у підвалах, оскільки в природних умовах, під сонячними променями гриби теж «загоряють». У соснових лісах –царство маслюків. Їхні капелюшки поблискують у траві, немов мокрі камінчики – лише встигай зрізати!

Правила «тихого полювання»

Збір грибів – ціла наука. На «тихе полювання» краще виходити рано-вранці – до того, як гриби нагріє сонце. У такому разі їх можна довше зберігати. З собою слід узяти палицю з роздвоєним кінцем, щоб зручніше було розсовувати траву, сухе листя, хвою чи галуззя. Найзручніша тара – кошик, класти в нього гриби правильніше капелюшками вниз – так вони краще зберігаються. Рюкзаки та поліетиленові пакети не годяться – в них гриби мнуться та кришаться.

Основне правило, яким слід керуватися, – брати лише добре знайомі гриби високої якості: молоді, з досить щільною м’якоттю, щоб без побоювання споживати їх. Старий, червивий, перезрілий гриб треба викидати, але не на землю, де він марно погниє. Капелюшок краще нанизати на гілку дерева або куща, щоб він висох – тоді вітер розсіє спори. Якщо гриби надмірно просочені водою, це свідчить, що вони переросли або пошкоджені, а значить –у них можуть утворитися шкідливі для здоров’я речовини.

Коли попадається їстівний гриб, ні в якому разі не висмикуйте його, а обережно зріжте ножем, обов’язково залишивши в землі частину ніжки. Так зберігається грибне місце. Крім того, відрізуючи гриби ножем, ми зменшуємо можливість їх забруднення прилиплою землею. Зрізавши гриб, перевірте, чи не червивий він, і відразу ж почистіть від землі, листя, хвої, трави та іншого сміття.

Про користь…

Гриби відомі людям здавна. Грецький учений Теофраст, який жив у IV–III століттях до нашої ери, називає у своїх працях шампіньйон –

«мікос» (від цього слова утворилася латинська назва грибів, та й сама наука про них називається «мікологія»). Наші предки цінували їстівні гриби за харчову цінність, адже за вмістом білків вони не поступаються м’ясу та рибі. На 90 % вони складаються з води, вітамінів групи В і багатьох інших корисних для людського організму речовин. Наприклад, у лисичках міститься 8 незамінних амінокислот, вітаміни А, B1, PP, мікроелементи мідь і цинк. Вважається, що вживання цього гриба сприяє поліпшенню зору, запобігає запаленням очей, зменшує сухість слизових оболонок і шкіри, підвищує стійкість до інфекційних захворювань, але засвоює все це багатство лише здоровий організм. Людям, ослабленим якимись захворюваннями, краще не ризикувати й обійтися без грибних делікатесів. Небажані вони також і для дитячого харчування.

…І про небезпеку

«Тихе полювання» – заняття цікаве та корисне, але тільки якщо ви добре знаєте, які гриби їстівні. Один отруйний гриб, який потрапив до кошика, може коштувати здоров’я, а інколи – й життя.

На цьому тижні дві мешканки села Янтарне, що на Кам’янщині, зібравши в лісопосадці гриби, приготували з них вечерю, а через годину після їжі відчули ознаки отруєння. «Почалася нудота. Кидало то в тремтіння, то в піт. Почав погіршуватися зір, розповіла про симптоми Зінаїда Глинка. – Викликали ми з невісткою швидку допомогу, яка доставила нас до реанімації Кам’янської центральної районної лікарні».

До ЦРЛ селянки потрапили вчасно. Реаніматологи оперативно провели дезінсекційну терапію – і тепер здоров’ю жінок нічого не загрожує. Ще трохи затрималися б із викликом, то все могло закінчитися погано, – впевнені медики.

Цей випадок нехай буде наукою для наших читачів. Перш ніж вирушити в ліс, треба уважно вивчити зовнішній вигляд отруйних грибів. Існує безліч прикмет, за якими, нібито, можна визначити, чи їстівний гриб. Та, на жаль, усі вони вводять в оману. Наприклад, багато хто думає, що відрізнити отруйний гриб можна, спробувавши його на смак. Насправді ж це вельми небезпечно: поганка, наприклад, зовсім не гірчить. Також не слід вважати, що отруйні гриби мають неприємний запах, або що всі гриби у молодому віці їстівні (бліда поганка смертельно отруйна завжди). Не варто вірити ствердженням, що у відварі отруйного гриба чорніють головка цибулі та срібні предмети, скисає молоко. І навіть міра «червивості» гриба не вкаже на відсутність у ньому отрути. Личинки комах зустрічаються в усіх грибах. Висновок: є лише один абсолютно надійний спосіб – отруйні гриби треба знати «в лице».

Не варто забувати також і про небезпечну екологію. Гриби накопичують у собі різні шкідливі речовини. Тому ті з них, що зростають уздовж автострад, у міських скверах і парках, неїстівні, адже вони увібрали в себе важкі метали.

Смачного!

Якщо ж ви впевнені, що знаєтеся на грибах, і здоров’я дозволяє вам споживати їх, то чом би й не поласувати смачними й ароматними вареними, смаженими, маринованими, солоними стравами.

Наприклад, можна приготувати ЖУЛЬЄН У БАКЛАЖАНАХ. Баклажани гарненько помийте, розріжте уздовж разом із плодоніжкою (хвостик теж постарайтеся залишити), посоліть і змастіть з усіх боків оливковою олією, поставте запікатися в духовку хвилин на 15 при температурі 200 °C (не забувайте, що духовки різні, тож час запікання може варіюватися). Шампіньйони дрібно поріжте та злегка обсмажте на сковороді. Потім додайте цибулю, нарізану тонкими півкільцями (смажте до прозорості). Посоліть, поперчіть, додайте трохи червоної солодкої паприки. З припечених баклажанів чайною ложкою виймаємо м’якоть, подрібнюємо її та додаємо до грибів. Перемішуємо цю начинку зі сметаною та фаршируємо нею баклажанові «човники». Посипаємо їх тертим сиром і ставимо на самий верх у духовку, смажимо доти, доки сир не зарум’яниться.

Смачного та вдалих прогулянок по гриби!

Лариса   ЛЕГКУН.

Фото автора.