У розпал пандемії, коли багато установ і підприємств відправили трудові колективи на строгий карантин і припинили свою діяльність, на Кам’янщині з’явилися оголошення про прийом на роботу. Причому не ті сумнівні листівки, що заполонили всі рекламні майданчики, зазиваючи довірливих придністровців на заробітки до Європи. Оголошення, розміщені Центром зайнятості населення на офіційних ресурсах, запрошували на роботу швачок.
З’ясувалося, що керівництво Рибницької швейної фабрики має намір відкрити в Кам’янці свій структурний підрозділ.
«Наша компанія спеціалізується на пошитті спецодягу для всіх галузей народного господарства. Уніформа створюється практично «з нуля». У цьому процесі задіяні професійні дизайнери, висококваліфіковані технологи, закрійники та швачки, досвід яких дозволяє виготовляти продукцію, що відповідає найбільш високим стандартам. Формений і робочий одяг для представників різних професій шиють з високоякісних матеріалів, вироблених на «Тиротексі», на українських і білоруських підприємствах, у Європі. Цей чинник є запорукою гарного вигляду та довговічності виробів, дає можливість реалізовувати продукцію за конкурентними цінами як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. На сьогодні Рибницька швейна фабрика виготовляє понад 20 моделей спецодягу, на який є великий попит у близькому та далекому зарубіжжі. Щоб задовольнити його, підприємству необхідно було розширити виробничі потужності», – розкрив причини, що сприяли відкриттю нового цеху в Кам’янці, керівник Рибницької фабрики Ігор Главацький.
Новий підрозділ організували буквально за тиждень. У просторих світлих приміщеннях встановили сучасне устаткування, використання якого дає можливість мінімізувати виробничі витрати, а отже – реалізовувати продукцію за конкурентними цінами. Паралельно організували навчання запрошених за оголошенням робітниць. Були з-поміж них і професійні швачки, й такі, що шили обновки собі та близьким людям, і взагалі новачки у справі. Всі стажувалися в Рибниці, здобували необхідні навики. Одним доводилося освоювати ази професії, інші згадували забуте ремесло. Тетяна Мачука – швачка з базовою освітою. Понад 15 років працювала на швейному підприємстві. Коли воно закрилося, їздила на заробітки. За ці роки втратила вправність, деякі професійні навички. Та й техніка зробила крок уперед. «Коли вперше приїхала на Рибницьку фабрику, побачила новітнє обладнання – швацькі машини для важких матеріалів, для виконання потайного шва та вічкової петлі, п’ятинитковий оверлок – і зрозуміла: стажування не буде зайвим, – поділилася враженнями Тетяна. – Професійна освіта та досвід роботи допомогли мені освоїти всі агрегати. Тепер я працюю в рідному місті, непогано заробляю та відчуваю задоволення від того, що займаюся улюбленою справою».
Завдяки створенню нових робочих місць, 30 кам’янчан мають можливість вирішити одне з актуальних питань – працевлаштуватися. До того ж кожній швачці керівництво фабрики виплачує підйомні, підтримує на початковому етапі, поки співробітниці пристосовуються до потужної техніки та напрацьовують необхідні навички, вправність і досвід, що допоможуть під час високого темпу роботи виробляти якісну продукцію.
Висока якість для Рибницької фабрики – на першому плані. Тому кожен виріб ретельно перевіряє контролер. Олена Вербицька – професійний закрійник. Багато років практикувала індивідуальне пошиття. Та не де-небудь – у Москві! Навесні приїхала відвідати рідних, і якраз закрилися кордони між країнами. Опинившись у вимушеній ізоляції, вона шукала хоч би тимчасову роботу, а знайшла постійну. Щодня Олена дає старт виробничому процесу в Кам’янському цеху: розподіляє між швачками операції, які кожній під силу,
допомагає порадою та справою під час процесу пошиття, перевіряє якість готових виробів. Якщо виникають претензії – повертає на переробку. Коли ж усе гаразд, контролер складає й упаковує форму, готує її до відправки замовникові. Займаючись звичною справою, вона охоче показала мені асортимент, над яким працює тепер колектив. Першочергова увага приділяється забезпеченню спецодягом медиків. Кам’янчани вже попрацювали над виготовленням помаранчевих захисних костюмів, хірургічної форми та звичайних медичних халатів. Увесь спецодяг відповідає професійним медичним і технологічним стандартам.
У день нашої розмови колектив цеху виготовляв робочий одяг. Шили куртки та штани для персоналу станцій техобслуговування й автозаправок, дорожніх робітників і представників інших професій, комбінезони для будівельників тощо. Ця продукція затребувана не лише у Придністров’ї, вона експортується до Німеччини, Угорщини, Польщі, Румунії. Замовлень багато, а значить – плани керівництва швейної фабрики щодо розширення виробництва цілком реальні.
Так само строго, як за якістю готової продукції, стежать у цеху за дотриманням карантинних вимог. Кожна співробітниця – в захисній масці, яку через пару годин міняє на свіжу. Процедура обробки рук дезінфекційними засобами стала звичкою. Графік вологого прибирання приміщень, розташований на найвиднішому місці, – теж не формальність. Його дотримують до хвилини, добре розуміючи: з коронавірусною інфекцією жартувати не можна.
Ніна ПАНАЇДА.
Фото автора.
На фото Олена Вербицька.