П раця і трудове виховання дітей та молоді завжди були у полі уваги суспільства. Підготовка до майбутнього дорослого життя та участь у професійній чи побутовій діяльності немислимі без певних умінь, навичок та компетенцій, що формуються в людини протягом усього життя. Найважливішим для формування елементарних трудових навичок є дитячий вік, коли пластичність людської психіки дає змогу легко пристосовуватися до умов певної діяльності та засвоювати ті чи інші трудові уміння, а потім використовувати їх.
ЧИ ПОТРІБНО ДІТЯМ ПРАЦЮВАТИ?
Це одне з найбільш поширених питань у сучасному вихованні та навчанні дітей, які постають перед батьками, педагогами та самими дітьми. То чи потрібно дітям працювати? Дитинство не повинно бути постійним святом – якщо немає трудової напруги, посильної для дитини, тоді для неї залишиться недоступним і щастя праці.
Проблема трудового виховання дошкільників залишається актуальною протягом усієї історії розвитку людства і потребує сучасних підходів до свого розв’язання.
Трудове виховання в дошкільних закладах – це процес формування у дітей суспільних мотивів трудової діяльності, поваги до праці дорослих, дбайливого ставлення до результатів праці інших.
Головна мета трудового виховання дошкільників – формування особистості дитини, а також її правильного ставлення до трудової діяльності.
У закладах дошкільної освіти, в сім’ї, у громадському оточенні – всюди дитина стикається з працею дорослих, користується її результатами. Уже в дошкільному віці діти виявляють великий інтерес до праці дорослих. У них виникає бажання наслідувати старших, брати участь у їхній праці. Діти відчувають радість і задоволення від трудових зусиль, усвідомлюють користь своїх дій, виявляють бережне ставлення до праці дорослих. Вплив праці дорослих на поведінку дітей можна спостерігати в дитячих іграх, де вихованці прагнуть точно зобразити той чи інший вид праці, підкреслюючи злагодженість дій, акуратність, точність.
Для дорослої людини праця є особливим видом діяльності, спрямованим на створення матеріального продукту, отримання суспільно значущих результатів. Для дитини, через її вікові особливості, таке завдання ще непосильне. Так, дитина може прибрати за собою, навести лад у кімнаті, виростити квітку, випрати носовичок тощо, але дорослій людині все це зробити легше, та й результат праці, без сумніву, буде кращим.
В умовах сучасного буття кожної родини, коли темп життя постійно прискорюється, значна частина дорослих, як батьків дітей дошкільного віку, так, на жаль, і педагогів, довільно чи мимовільно усувають дитину від посильної трудової діяльності. У результаті по завершенні періоду дошкільного дитинства часто отримуємо інтелектуально розвинену і фізично міцну дитину, яка лишається «маленькою» протягом усього періоду навчання у початковій школі: не вміє самостійно обслужити себе – одягнутися, скласти портфель, тримати його вміст у чистоті, спланувати власну діяльність тощо.
Виховуючи дитину, дорослі мають усвідомити, що у дошкільному дитинстві саме завдяки посильній трудовій діяльності розвиваються не просто фізичні сили дитини, а формується вправність у застосуванні власних сил і можливостей у повсякденному житті, закладаються моральні якості: повага до праці, працелюбність, відповідальність, чесність тощо.
Саме це спонукає педагогів дошкільних закладів до розв’язання питань трудового виховання малюків на свій лад, по сучасному. Творчі педагоги знають, як повести дітей у світ праці. Для наслідування використовують досвід помічників вихователів, які є справжнім взірцем у трудовому вихованні.
ВИДИ ПРАЦІ ДОШКІЛЬНИКІВ
* господарсько-побутова праця. Самообслуговування, догляд за приміщенням і речами, допомога дорослим у приготуванні їжі;
* праця «у природі». Вирощування кімнатних рослин, посіви та посадки у квітнику, на городі, в саду, догляд за домашніми тваринами;
* ручна праця (з елементами конструювання). Виготовлення іграшок і найпростіших посібників з паперу, картону, з природного матеріалу, робота по дереву;
* самообслуговування. Самообслуговування спрямоване на догляд за собою (умивання, одягання, роздягання, прибирання ліжка, підготовка робочого місця тощо).
ФОРМИ РОБОТИ
Зазначені види організованої трудової діяльності реалізуються у таких організаційних формах роботи як:
— трудові доручення;
— чергування;
— колективна праця.
Використання різних видів і форм організованої трудової діяльності дошкільників змалку пробуджує у них стійкий інтерес і потребу у продуктивній діяльності. Це є основою для свідомого наповнення власного буття змістовною, особисто й суспільно корисною самостійною трудовою діяльністю.
ОРГАНІЗАЦІЯ ТРУДОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЧЕРЕЗ ГРУ
Дитяча праця тісно пов’язана з грою. Вона виникає з гри, мотивується певними ігровими потребами, спершу зосереджена на процесі, а не на результаті. Поступово, у міру систематичного залучення дітей до різних видів трудової діяльності не лише через гру, а й спеціальні організаційні форми, праця відокремлюється від гри, набуває самостійного значення. Вона стає першим випробуванням сил, вправлянням у практичному діянні, де відбувається розуміння значущості праці для близьких та свого оточення, формується працелюбність, відчуття радості від корисності власної праці.
Саме тому дорослі мають сформувати у дітей правильне уявлення про працю, підвести їх до розуміння, що праця – не розвага, вона потребує певних зусиль, умінь і навичок.
МЕТОДИ ТА ПРИЙОМИ КЕРІВНИЦТВА ТРУДОВОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ ДОШКІЛЬНИКІВ
Найбільш ефективними є такі методи, як пояснення і показ. З успіхом сприймаються дітьми й ігрові ситуації, ігрові прийоми, заохочення, поетичні тексти, пісні, примовки тощо.
Організовуючи трудову діяльність дітей, повсякчас слід:
* стежити за тим, щоб усі види праці відповідали віковим можливостям дітей;
* суворо дотримуватися вимог безпеки, норм навантаження, не допускаючи перевантаження і перевтоми дітей;
* розширювати самостійність дітей;
* формувати у них доброзичливе ставлення до всіх учасників трудової діяльності, прагнення допомогти одне одному;
* спрямовувати увагу і зусилля дітей на якісне виконання трудових дій.
ВЗАЄМОДІЯ З РОДИНАМИ
Трудове виховання дітей здійснюється успішно тільки за умови спільної роботи дитячого садка і сім’ї. Важливо щоб батьки зрозуміли необхідність спільної з дитячим садком роботи з трудового виховання дітей, підтримували та продовжували її вдома. Важливо щоб батьки не соромилися цікавитися та радитися з фахівцями. Вихователі також повинні обмінюватися з батьками досвідом використання педагогічних підходів до окремих дітей, давати рекомендації, поради щодо створення умов для трудової діяльності дітей удома, розповідати про успіхи дітей у дошкільному закладі.
Дуже добре, коли батьки беруть активну участь у заходах з благоустрою дошкільного закладу, своїм прикладом демонструючи ставлення до праці та наголошуючи на її суспільній значущості. Діти з особливим задоволенням долучаються до спільної з батьками праці.
ПОРАДНИК ДЛЯ БАТЬКІВ ЩОДО ТРУДОВОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ
*залучати дитину до трудових справ сім’ї якомога раніше;
*за дитиною старшого дошкільного віку закріпити постійні обов’язки, за виконання яких вона має бути відповідальною;
*не допускати відхилень від встановлених дорослим вимог, щоб не давати дитині приводу до ухилення від своїх обов’язків;
*не карати дитину працею: вона має приносити радість та задоволення; вчити дитину працювати, прищеплюючи їй елементарні навички культури трудової діяльності – раціональні прийоми праці, правильне використання знарядь праці, планування та завершення трудового процесу;
*не давати дитині непосильних доручень, але доручати роботу з достатнім навантаженням;
*не підганяти дитину, чекати, поки вона закінчить роботу сама;
* завжди дякувати дитині за допомогу чи старанно виконане доручення;
*не забувати хвалити дитину за ту роботу, яка вимагала від неї особливих зусиль.
Особливу увагу батьків звертаємо на поступове формування у дітей відповідних знань, умінь та навичок, починаючи з самообслуговування і закінчуючи господарсько-побутовою працею. Радимо батькам привчати дошкільнят до роботи в природі (догляд за рослинами й домашніми тваринами). Таким чином діти не тільки опанують трудові знання та вміння, у них виховуватиметься любов до рідного краю, духовність.
ІГРИ ДЛЯ ДІТЕЙ, ЩО СПРИЯЮТЬ ЗАСВОЄННЮ ЗНАНЬ ПРО ПРОФЕСІЇ
«Де збився». Старшим дошкільникам пропонується зробити п’ять кроків і на кожний крок назвати професію. Якщо дитина збилася або повторилася, вона зупиняється. Виграє той, кому вдалося виконати завдання гри швидше.
«Прислів’я про працю». Старші дошкільники згадують прислів’я та приказки, пов’язані з трудовою діяльністю людини, про її працьовитість, ставлення людини до праці.
«Відгадай професію». Дітям пропонують придумати будь-яку професію і скласти її опис, але так, щоб у ньому не було нічого, що підказувало б іншим, що це за професія. Однак дитина має розповісти про умови роботи й результати праці.
«Постав запитання». Дошкільник загадує яку-небудь професію, але нічого не розповідає про неї, пропонує іншим дітям ставити уточнюючі запитання, на які можна відповісти лише «так» або «ні». Хто вгадає професію швидше?
«Уяви собі картину». Дорослий пропонує дітям уявити собі, що якась із професій зникла. Треба подумати, що це змінить у житті людей, на які професії вплине. Пропонована професія має бути добре відома дітям, у разі недостатньої інформації про професію треба охарактеризувати її особливості. Гру можна ускладнити, запропонувавши дітям визначити професію самостійно.
«Добери знаряддя праці». Дітей ділять на дві команди. Одна з них називає професію, інша – потрібні для роботи знаряддя праці, інструменти. Наприклад: лікар – пігулки, кравчиня – голка, водій – машина, учитель – книжка. За кожну правильну відповідь команда отримує кольорову фішку. Наприкінці гри фішки підраховуються і визначається команда-переможниця.
ВИВЧІТЬ З ДІТЬМИ ПРИСЛІВ’Я ПРО ПРАЦЮ
- Грім не гряне – ледачий не встане.
- Без охоти нема роботи.
- Без роботи день роком стає.
- Маленька праця краща за велике безділля.
- Без труда нема плода.
ПРИКАЗКИ ПРО ПРАЦЮ
- Губами говори, а руками роби!
- Де руки й охота, там скора робота.
- Добре роби – добре й буде!
- Тяжко тому жить, хто не хоче робить.
- Очам страшно, а руки зроблять.
- Без роботи й день роком стає.
ЗАГАДАЙТЕ ДІТЯМ
В трубах дірочки латає,
В них несправність виправляє.
Труб і кранів чудо-технік
Добрий дядечко… сантехнік.
Слоненяті чи качаті,
Котеняті чи курчаті
Дасть пігулку чи відвар
Друг тварин… ветеринар.
Квіточки попідливає,
Кущики попідстригає…
Для рослинок – чарівник,
Любить землю… садівник.
Шторм його не налякає,
Адже він штурвал тримає.
Через море й океан
Водить судно… капітан.
ПРОЧИТАЙТЕ ДІТЯМ
Василь Сухомлинський «Мокра і суха сорочка»
У матері двоє синів – Іван і Сергій.
Коли почалися літні канікули, мати сказала синам:
– Беріть, хлопці, сапи та йдіть на роботу.
Ще й сонце не сходило, збудила мати синів. Взяли вони сапи й пішли прополювати соняшники.
Увечері хлопці повернулися з роботи. В Івана мокра сорочка, в Сергія – суха.
Вмилися хлопці, повечеряли. Іван ліг спати, бо завтра знову на роботу. А Сергій вийшов на подвір’я, сів собі на лавці та й сидить.
Наступного дня ще тільки хлопці на поріг, а мати вже дивиться на сорочки. В Івана – мокра, в Сергія – суха.
Сплять сини. А мати до півночі сидить над ними. Подивиться на Івана – усміхнеться. Подивиться на Сергія – тяжко зітхне.
Правильно поставленим трудове виховання можна вважати лише тоді, коли діти братимуться за працю так само охоче, як за гру.
Катерина МЕЛЬНИЧ.
Фото автора.
На фото вихованцi МДОЗ №47.