Стратегія розвитку ПМР на 2019 – 2026 роки охоплює усі сфери життя придністровської держави. Стосується вона й галузі сільського господарства.
Зокрема п. 3.7., в якому йдеться про політику в агропромисловому комплексі (АПК), звертає увагу на основні завдання його розвитку, а саме:
«б) розвиток зрошуваного землеробства як основи зростання виробництва сільськогосподарської продукції;
г) підтримка сільськогосподарських виробників у спрощенні допуску на внутрішній ринок продовольчої продукції та мінімізації експортних процедур для їх виходу на зовнішній ринок;
д) реалізація заходів, спрямованих на раціональне й ефективне використання земельних ресурсів, збереження і підвищення родючості ґрунтів;
ж) розвиток переробної промисловості, в тому числі шляхом пільгового кредитування аграрного підприємництва, з метою модернізації технологічних ліній, які виробляють продукцію на експорт;
к) використання природних ресурсів, що передбачає раціональне розміщення виробництва з дотриманням вимог екологічної безпеки, збереження і відновлення родючості земель сільськогосподарського призначення…».
Придністровський учений, кандидат сільськогосподарських наук Володимир Лабунський, аналізуючи цей розділ, розповів про важливість комплексного підходу до здійснення аграрної політики. Він вважає, що найважливішою умовою економічної та соціальної стабільності є здатність країни самостійно себе прогодувати. Це не менш важливо, ніж збалансований бюджет або надійна валюта. Разом із тим у виробництві сільськогосподарської продукції результат людської праці, витрати коштів на технічне і технологічне оснащення залежать і від природних умов.
Оскільки ринок нашої держави обумовлений імпортним постачанням багатьох продовольчих товарів, це також можна вважати однією з головних проблем продовольчої безпеки Придністров’я. Перебої з поставками продуктів харчування можуть вплинути на стабільність ринку.
Тому диспаритет (тобто, нерівність, порушення принципу еквівалентності, рівної вигоди) між імпортом і власним виробництвом, нестабільність у секторі самостійного забезпечення населення країни залишаються найбільш обтяжливими проблемами в розвитку держави.
Система землеробства, що функціонує в нашій республіці на сьогодні, не забезпечує раціонального використання ґрунтово-кліматичних ресурсів, ефективного застосування засобів інтенсифікації землеробства, відтворення родючості ґрунтів та екологічної збалансованості.
Учений висловлює думку, що наші аграрії, вдосконалюючи технології, купуючи окремі одиниці техніки, часто забувають про необхідність поліпшення контролю якості робіт, про використання різних технологій на богарних (неполивних) і зрошуваних землях та про елементарну технологічну дисципліну. В критичні періоди це проявляється дуже наочно.
Під час посухи 2019-2020 рр. утрачено понад 50 % озимих культур і частина ярових посівів. У цій ситуації Володимир Лабунський не скидає з рахунків не лише екстремальні погодні умови, а й грубі порушення агротехнологій, і наводить цифри, які свідчать, що з 1945-го по 2017 роки в нашому регіоні (південь України та колишня Молдавська РСР) було зареєстровано 38 посух, тобто такі явища трапляються приблизно раз у 2 роки.
Однак, для досягнення стійкого сільськогосподарського виробництва, крім зрошування, необхідно вжити цілий комплекс заходів технологічного, економічного й організаційного порядку.
У Придністров’ї окремі агрогосподарства вже тепер застосовують диференційований підхід до вирощування сільгоспкультур, упроваджують волого-, енерго- та інші ресурсозберігаючі технології. Новітні розробки у цих сферах дають можливість скоротити витрати, підвищити продуктивність, збільшити конкурентоспроможність і тим самим нарощувати потенціал, потужності підприємства, а також обсяг продукції, що випускається.
За умови зростання цих обсягів, зростатиме й зарплата працівників, збільшаться суми відрахувань до бюджету, адже збільшення обсягів виробництва означає збільшення продажів і прибутку підприємства.
Держава вкладає в аграрний сектор досить великі кошти. Це робиться для того, щоб забезпечити процес відтворення в сільському господарстві та для стримування процесів інфляції й захисту інтересів споживачів. Державне регулювання економіки підтримує відповідний рівень цін і сприяє ціновій рівновазі, оскільки розбалансування цінового механізму призводить до руйнівних наслідків.
Тема розширення поливних земель уже довгий час не знімається з порядку денного засідань Уряду. «Питання надзвичайно важливе, воно є стратегічним із точки зору розвитку сільського господарства в Придністров’ї. Без ефективної системи меліорації практично неможливо досягти високого розвитку сільського господарства, – вважає прем’єр Олександр Мартинов.
Держава забезпечує виробників сільськогосподарської продукції й пільговим тарифом на полив, і кредитами на меліорацію, і вкладенням у ремонт насосних станцій. У найближчих планах Уряду – збільшити зрошувані площі удвічі.
У наших умовах грамотна державна політика – пільгове кредитування сільгоспвиробників, спрощене оподаткування і субсидування – привела до помітного зростання виробництва основних видів сільськогосподарських товарів як у тваринництві, так і в рослинництві. Варто зазначити, що подібні методи для стимулювання своїх виробників використовують усі розвинені країни.
Розвиток аграрної галузі, пов’язаний з великим товарним виробництвом, не повинен шкодити малим господарствам і особистим подвір’ям, оскільки саме ця сфера сприяє збереженню в економіці конкурентного середовища, формує малий і середній бізнес, стає джерелом створення нових виробництв і нових робочих місць.
Ірина МАСЛОВА.
Фото з вiдкритих джерел.