У Слободзейському історичному музеї наприкінці жовтня відкрилася виставка «Ангели в білих халатах». Присвячена вона святкуванню 75-ї річниці Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 рр.
Ініціатором події виступило Міністерство охорони здоров’я ПМР, оскільки обширна й різноманітна експозиція розповідає про медичних працівників – вихідців Слободзейського району, що боролися за життя бійців на фронтах Великої Вітчизняної війни й зокрема про тих відважних рятувальників, які звільняли наш край від фашистсько-німецьких окупантів у період квітня – серпня 1944 року. Усі експонати зібрані з фондів музеїв Слободзейського музейного об’єднання – Слободзейського історичного музею та сільських музеїв району.
На виставці представлені орденські книжки, особисті речі, трофейна бритва лікаря Павла Красно-Яорцева – жителя Слободзеї, майора медичної служби, який визволяв територію України, Молдавії, був учасником великої Сталінградської битви, дійшов до столиці Чехословаччини – Праги.
За словами директора Слободзейського історичного музею Вікторії Чебан, вагомий внесок у спільну перемогу радянського народу над фашизмом зробили й наші землячки. «Вони несли військову службу як медсестри, санітарні інструктори, розвідниці, писарі, друкарки, радистки, кухарі, репортери, топографи. Наші відважні жінки терпіли не менш ніж чоловіки й біль, і голод, і холод. Молоді дівчата на своїх тендітних плечах винесли з-під вогню противника десятки поранених, знекровлених і непритомних солдатів», – розповіла музейний працівник.
З перших днів війни пішла на фронт Марія Миронівна Лісова – старший військовий фельдшер 54-го стрілецького полку. Учасниця захисту Одеси, Севастополя, Сталінграда, Кавказу, вона винесла з поля бою і врятувала 20 поранених червоноармійців, і сама особисто з автомата і гранатами знищила 134 німецьких солдати. Була поранена. Відзначена багатьма високими нагородами: орденами Червоного Прапора, Червоної Зірки, Вітчизняної війни II і I ступенів, медалями «За бойові заслуги», «За оборону Сталінграда», «За оборону Одеси», «За оборону Севастополя», «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 рр.». Повернувшись після війни, вона все життя віддала дітям, працюючи в Парканській школі-інтернаті.
Бойовий шлях кавалера ордена Червоного Прапора Віри Дем’янівни Мамчиченко відзначений епічними поворотами долі: на початку війни була медсестрою, а Перемогу зустріла зі снайперською гвинтівкою на плечі. До війни 16-річна дівчина мріяла про медичну кар’єру, тому й пішла навчатися на медсестру, але влітку 41-го її життя круто змінилося. З перших місяців війни вона була на передовій і виносила поранених бійців з поля бою.
Після поразки німців під Сталінградом і Курськом наша землячка у складі підрозділів радянських військ визволяла Україну. По завершенні навчання в Одеській школі стрільців, Віра Дем’янівна взяла в руки гвинтівку з оптичним прицілом і з нею пройшла всю Східну Європу. Разом із напарником вона знищувала кулеметні розрахунки й командний склад ворога, підтримуючи тим самим атаки піхоти. Рахунок їхнього снайперського дуету склав 15 фашистів.
Євгенія Іванівна Барладян-Смирнова народилася в січні 1923 року в селі Глине Слободзейського району. З перших днів лихоліття дівчина добровільно пішла на фронт і стала бійцем 74-го кулеметного батальйону, а згодом – санінструктором санітарної роти. Вона брала участь у битві за Кавказ і Новоросійськ, висаджувалася з морським десантом на «Малу землю», була важко поранена. Кавалер орденів Червоної Зірки й Червоного Прапора, ще за життя Євгенія Іванівна передала музею цікавий експонат – фату нареченої, виготовлену з марлі. В ній вона в 1944 році вийшла заміж за свого однополчанина – жителя села Паркани, сержанта медичної служби 1694-го зенітного артилерійського Кіровоградського полку 18-го танкового Знам’янського корпусу, кавалера ордена Червоної Зірки лейтенанта Смирнова. На жаль, мрії про щасливе життя не судилося збутися: незабаром чоловік загинув.
На ще одній фотографії воєнних років бачимо молоду красиву дівчину, уродженку села Карагаш Ірину Шведул – старшину, санінструктора медичної служби 133-го гвардійського мінометного полку. У 1941 році вона добровольцем пішла на фронт, а в 1943-му загинула в Майкопі, на півдні Росії. За трирічний бойовий шлях старшина медслужби врятувала життя багатьом бійцям.
Вікторія Чебан повідомила, що пішли вже з життя представники медичної професії, які визволяли Слободзейський район від ворога. «Тому вкрай важливо пам’ятати й знайомитися з фактами біографії людей, які дарували нам мирне небо. Виставка «Ангели в халатах» працюватиме в нашому музеї до кінця листопада», – повідомила директор науково-культурного закладу В. Чебан.
Олександр ЗАЙЧУК.
Фото Слободзейського історичного музею.