Тираспольська спеціалізована школа олімпійського резерву з плавання відзначила своє 50-річчя. Спортивному закладу є чим пишатися, адже тут виховали 40 майстрів спорту та 10 майстрів міжнародного класу. Плавці СДЮШОР не раз показували достойні результати на всіх великих офіційних турнірах: юнацьких та дорослих Олімпійських іграх, чемпіонатах Європи та світу, кубкових змаганнях, олімпійських фестивалях, турнірах балканських країн.
Без минулого не буде і майбутнього. З чого ж починалася історія спортивного закладу столиці? Занурюючись у минуле, можна для себе відкрити дивовижний факт: тираспольська школа плавання має непросту долю. Вона, неначе спортсмен, який упродовж життя вибудовує свою кар’єру, з самих низів піднялася на вершину спортивного олімпу. Наша розповідь переконає вас у цьому!
Плавання як вид спорту почало розвиватися в столиці ще в 30-ті роки минулого століття. Однак, довгий час у Тирасполі не було спеціалізованої установи, де спортсмени могли б професійно тренуватися. За даними краєзнавчого музею, в 30-ті роки в столиці побудували спорткомплекс, який поряд зі спортивним залом і майданчиками для занять, включав відкритий басейн.
У повоєнні роки тренування проводили на Дністрі. Наставниками тираспольчан із плавання були Дмитро Балашов, Василь Банних, Леонід Оленський, Віра Балобіна. З їхньої ініціативи й за допомогою солдат строкової служби міського гарнізону на річці встановили понтони, на одному з яких була піднята вишка для стрибків у воду. Так виник новий басейн під відкритим небом. На заняття запрошували всіх охочих.
Холодної пори року плавці тренувалися в басейні, який розташовувався в районі старого м’ясокомбінату: там працювала невелика електростанція, і цілий рік була тепла вода в спеціальних басейнах-охолоджувачах.
Однак, всупереч таким спартанським умовам, столичним плавцям усе ж удавалося брати участь у серйозних змаганнях. Наприклад, у 50-ті до столиці приїхала працювати тренер Надія Осьменко. Спортивної школи плавання в місті тоді ще не було, і вона керувала звичайною групою плавців. З 1957 року з тираспольськими плавцями вже працював інший, дипломований фахівець Зоя Бодрова (Хоросанова). Того ж 1957-го в спортивній школі № 1 відкрилося відділення плавання. Влітку спортсмени плавали в Дністрі, в міжсезоння їздили на тренування в кишинівський басейн, а згодом у с. Каушани. Періодично наші плавці виїжджали на змагання, проте значних досягнень не зафіксовано. Після введення в експлуатацію критого басейну, життя шанувальників водних видів спорту, зокрема плавців Тирасполя, вийшло на новий рівень.
Змінилося все завдяки ідейному натхненнику – викладачеві, члену збірної МРСР з плавання, судді республіканської категорії, голові Федерації плавання міста – Сергію Константинову. Саме він переконав вищі інстанції в тому, що місту просто необхідний свій критий басейн. І Сергія Сергійовича почули – в 1970 році в столиці заснували спеціалізовану ДЮСШ. «Плавальний басейн –це і спортивний, і культурний, і лікувально-профілактичний заклад, і база для навчання плаванню дітей, і гордість міста», – писав Сергій Константинов.
Будівництво зимового басейну розпочалося в 1966 році. На його відкриття, до речі, чекали всі жителі Тирасполя.
Критий 25-метровий плавальний басейн із шістьма доріжками й зала «сухого плавання» (для тренувань поза басейном) – така була матеріальна база школи.
Перший набір дітей 7 – 10 років здійснила перший тренер школи Зоя Хоросанова. «Кожній людині необхідно вміти плавати. Плавці-спортсмени мають гармонійно розвинену мускулатуру, гарну поставу і відмінний стан серцево-судинної системи, велику ємність легень. Усі ці чинники за своєю суттю визначають здоров’я людини», – писала Зоя Хоросанова 1970 року в газеті «Дністровська правда», запрошуючи дітей у спортивну секцію.
Спочатку до школи приймали абсолютно всіх охочих дітей, а вже в 1972-му був організований перший спеціалізований клас. До нього зарахували тих, які пройшли первинний відбір і виявили бажання серйозно займатися спортивним плаванням. Двадцять п’ять третьокласників середньої школи № 3 приступили до занять під керівництвом тренерів із плавання Траяна Шитова та Леоніда Швець-Коваленка.
У списку найбільш титулованих плавців кінця минулого століття імена Алли Анікіної та Андрія Михайлова – фіналістів чемпіонату Європи серед юніорів. Андрій Михайлов став першим із вихованців школи учасником Олімпійських ігор і першим майстром спорту міжнародного класу. Завдяки успіхам цих двох вихованців, ДЮСШ плавання 2004 року здобула новий статус – Спеціалізована дитячо-юнацька школа олімпійського резерву (СДЮШОР).
Майже чотири роки столичний басейн не працював: у 1999-му школу плавання закрили на капітальний ремонт, у ході якого побудували дитячий басейн. Саме завдяки цьому, масове навчання плаванню юних тираспольчан прискорилося. До речі, зміцнився і тренерський колектив: 2004 року працювати в СДЮШОР плавання прийшов талановитий і амбітний фахівець Євген Карабецький. Як старший тренер-викладач він вибудував ефективну систему підготовки учнів, керував роботою молодих тренерів, ставив перед колективом найвищі завдання. За час своєї роботи Євген Карабецький підготував десятки майстрів спорту та 9 майстрів спорту міжнародного класу. Зокрема, поміж його вихованців – переможниця юнацьких Олімпійських ігор у Буенос- Айресі (Аргентина) Тетяна Салкуцан.
В історію столичної школи плавання вписав своє ім’я і Данило Артьомов – переможець юнацького чемпіонату Європи. Нині він майстер спорту міжнародного класу і працює тренером-інструктором у Москві.
За півстоліття в стінах спортивного закладу плаванню навчалися понад 78 тисяч людей різного віку. Варто зазначити, що на сьогодні тренерський колектив школи повністю укомплектований колишніми вихованцями. Всі вони мають спеціалізовану професійну освіту, декілька молодих тренерів навчаються на профільному факультеті в ПДУ ім. Т. Г. Шевченка. Очолює команду тренерів Олена Зайцева. Директор СДЮШОР плавання пишається своїм колективом.
Що стосується матеріально-технічної бази, то тут, за словами керівника, проблем практично немає. «У 2015 році було зроблено велику справу: замінено систему фільтрації води. В обох басейнах поновили обладнання холодного і гарячого водопостачання, поміняли облицювальну плитку. 2021 року сподіваємося на продовження ремонту. Залишилося зовсім небагато: замінити плитку в чаші басейну й утеплити стіни. Також – час вимагає – потрібна електронна система хронометражу, без якої неможливо проводити серйозні міжнародні турніри. Бракує сучасних тренажерів у спортзалі, немає медичного забезпечення діяльності спортсменів. Дуже потрібен свій автобус для виїзду на міжнародні змагання, адже всі ми прагнемо відповідати високим стандартам», – зазначила директор.
Нині в спортшколі плавання тренуються близько 360 юних вихованців. Ювілейну дату установа відзначить особливою подією: СДЮШОР готує до випуску спеціальний буклет. До нього увійдуть інтерв’ю спортсменів, історичні дані про школу й архівні фотографії за 50 років її роботи.
Леся ПОТОЦЬКА.
Фото IА «Новости Приднестровья».