На Михайла в Кам’янському районі відзначили дві значущі дати – 370-річчя села Кузьмин і 285-річчя села Хрустова. Відлік ведеться з моменту перших писемних згадок про ці населені пункти, які насправді – набагато старші. Археологічні експедиції не раз знаходили в околицях Хрустової та Кузьмина предмети побуту та прикраси, які є свідченням того, що поселення тут виникли ще до нашої ери. Літописи ж зберігають лише частину цієї історії, але і вона цікава, наповнена подіями та звершеннями, іменами відомих земляків…
З історичної довідки про Кузьмин
Тутешні жителі з покоління в покоління передають легенду про засновника села. В ній розповідається, що приблизно в 1650 році з Бессарабії переправився на лівий берег Дністра Кузьма Накул зі своєю сім’єю. Побудував він дерев’яний будинок і почав господарювати. Разом із трьома синами розчищав хазяїн землю під ріллю, займався ловом риби. Незабаром юнаки побудували поряд із батьківською хатою житло для своїх родин. Слідом потягнулися в цю місцевість селяни з Подолії: Крижанівські, Гушили, Политанські…
Виник хутір, який назвали ім’ям першого поселенця. Сьогодні на цьому місці розташовані освітній комплекс, який об’єднує школу та дитячий садочок, і соціокультурний центр. У двоповерховій споруді, побудованій у ХХ столітті під сільраду, крім органів місцевого самоврядування, працюють Будинок культури, бібліотека та відділення зв’язку. Щоб забезпечити колективам установ і всім селянам комфортні умови, будівлю капітально відремонтували, газифікували, налагодили опалювання. Така масштабна реконструкція стала можливою завдяки реалізації інвестиційного проекту ТОВ «Кам’янський колос», що працює на кузьминській землі. Господарство вклало у створення соціокультурного центру близько 340 тисяч рублів.
Коштом Фонду капвкладень у Кузьмині створені оптимальні умови для медичного обслуговування населення. У порожньому крилі сільської школи провели масштабну реконструкцію, переобладнавши 150 м² незатребуваної площі під лікарняну амбулаторію. В її облаштування (упорядковування електропроводки, бетонування підлоги, обштукатурювання стін, установку сучасних пластикових вікон і дверей, виконання оздоблювальних робіт) вкладено близько 200 тисяч рублів. Обладнано кабінети для прийому різних категорій відвідувачів і надання процедур, пункт реалізації медично-фармацевтичної продукції. Відновлено діяльність палати денного стаціонару, де селяни дістають лікування під постійним наглядом досвідченого медперсоналу.
Попри складну соціально-економічну ситуацію Кузьмин продовжує розвиватися. Головна увага приділяється створенню в селі гарних умов для повноцінного життя, щоб люди не виїжджали в пошуках кращої долі, а залишалися в рідному краю. На досягненні цього завдання зосереджені зусилля всіх гілок влади – від керівництва республіки до місцевих депутатів. Підключаються до впорядкування своєї малої батьківщини й селяни. Спільними зусиллями вони добиваються безперебійного функціонування всіх соціальних об’єктів, які нині газифіковані та забезпечені центральним водопостачанням. Є «блакитне паливо» та якісна вода і в багатьох сільських будинках.
Від минулого ювілею до нинішнього вдалося вирішити й проблему вуличного освітлення: 120 ліхтарів установлено в селі коштом Дорожнього фонду, інвестицій місцевих землекористувачів, а також у рамках програми виконання наказів виборців. Кузьмин став першим на Кам’янщині селом, де не залишилося темних вулиць.
Головне багатство населеного пункту –безумовно, його жителі. Це вони своєю повсякденною працею змінюють вигляд Кузьмина, вдосконалюють його інфраструктуру, забезпечують усім потрібним власні подвір’я і всю територію села. Їхня багатолітня сумлінна праця на професійному та громадському теренах відмічена керівництвом республіки та Кам’янського району. На честь ювілею заступник глави села Олег Мельничук удостоєний медалі «За трудову доблесть», секретар сільради Валентина Бузук і мешканка села Світлана Унтура нагороджені Грамотами Президента ПМР. Педагогам з великим стажем Тетяні Мельничук і Зої Мельник вручені Грамоти глави держадміністрації району, а сільському землевпорядникові Катерині Жуковській – Грамота міськрайради народних депутатів.
Нагородження, за зрозумілими причинами, відбулося не в присутності всіх односельців, як звикли в Кузьмині. Нині День села відзначили за новими правилами, продиктованими пандемією. Щирі вітання та концертні номери перемістилися в Інтернет. Але є кузьминчани, які отримали подарунки та святкові листівки не у віртуальній реальності. Глава адміністрації села Віктор Мельник прийшов з візитом до Івана та Ніни Босих, Івана й Ольги Вороновських, Володимира і Валентини Гудевичів, які відзначають «золоте» весілля, а також до п’яти пар, що уклали шлюб 25 років тому. «Ці сім’ї нерозривно пов’язані з біографією нашого села, у розвитку Кузьмина є їхній вагомий внесок. А ще вони – приклад любові та вірності для молоді, якій належить зберігати наші одвічні звичаї, – зазначив Віктор Мельник. – Сьогодні часто можна почути, що села вимирають. Я в це не вірю. Село залишається домівкою для багатьох людей, які тут народилися, воно – джерело народних традицій і ремесел, головний годувальник країни, а отже, має майбутнє».
Найбільше село Кам’янщини
Першу писемну згадку про Хрустову місцеві краєзнавці знайшли в документах ХVIII століття. Польські магнати, що володіли в ту пору цими землями, надіслали до Петербурга списки населених пунктів, спустошених у результаті російсько-турецької війни 1735–1739 рр. Поряд із Рашковом, Кам’янкою, Болганом, Грушкою, Кузьмином та іншими селами північного Придністров’я, згадана і Хрустова. От і ведуть селяни відлік років своєї спільної домівки з 1735 року.
День села відзначають у престольне свято сільського храму. «Перша церква тут була дерев’яна, освячена на честь святого Архістратига Михаїла, – розповіла завідувач місцевого музею Алла Верлан. – На початку ХIХ століття вона занепала, і селяни взялися за будівництво нової – кам’яної. Звели храм на горі, де він і досі стоїть, пануючи над усім селом, розташованим у глибокій долині. Щоправда, за радянських часів церква не діяла. Після революції з будівлі був знятий купол, замість якого побудовано звичайний дах. Спочатку в цьому приміщенні місцева влада відкрила сільський клуб, а потім – склад для зберігання отрутохімікатів. І лише в 1980 роки почалося відновлення храму. Хрустовчани жертвували, хто скільки міг. Відчутну допомогу надали колгосп «Путь Леніна» та міжгосподарське підприємство з виробництва свинини. Спільно будівлю відремонтували, знов підняли над нею куполи – і 21 листопада 1991 року храм був освячений на честь Архістратига Михаїла, якого селяни ніколи не переставали вважати своїм небесним заступником».
Коли вже йдеться про колгосп, зазначу, що він не просто зберігся після розвалу СРСР і реформування системи землекористування, а є флагманом сільськогосподарської галузі Придністров’я. Тут вирощують зернові та технічні культури, розвивають овочівництво і тваринництво. У нинішньому році, вкрай несприятливому за кліматичними умовами, хрустовчани хоч і недобрали урожаю, але не катастрофічно. 
«Путь Леніна» завдяки міцним знанням і великому досвіду фахівців, працьовитості колгоспників дістав результати, яких не кожне господарство зуміє досягти й за оптимальних погодних умов. Внесок хрустовських землеробів у забезпечення продовольчої безпеки Придністров’я високо оцінив Президент Вадим Красносельський. Агрономи та ветеринари, рільники й економісти, трактористи та водії за підсумками 2020-го удостоєні державних нагород. Орден «Трудова Слава» вручений Олександру Ананію, медаль «За відзнаку в праці» – Василю Богдасарову, Василю Кузьмуку та Марії Лукащук, Грамота Президента ПМР – Нелі Доценко, Віктору Намісниченку, Вадиму Петриману і Петру Подопригорі, а Лист подяки – Олексію Бойку.
Значення колгоспу для села важко переоцінити, адже тут працюють сотні хрустовчан, отримуючи гідну плату за роботу. Колективне господарство допомагає не тільки у працевлаштуванні, а й бере участь у розвитку села: виділяє кошти й будівельні матеріали, надає техніку та робочі руки.
Щоб упевнитися в тому, що Хрустова з кожним днем стає гарнішою, досить назвати події, які відбулися за п’ятирічку. Наприклад, наведено лад у Будинку культури. Тепер тут у теплі та затишку проводять заняття члени заслуженого колективу ПМР «Хрустовчанка», народного ансамблю «Дністряни», дитячих зразкових колективів: хореографічного та декоративно-прикладного мистецтва. Селяни з задоволенням відвідують концерти та інші культмасові заходи, що збирають у гостинному залі до півтисячі глядачів.
Поетапно ремонтується й сільська школа. Вже відремонтовано покрівлю головного корпусу, замінено на сучасні вікна та двері, реконструйовано систему опалювання.
За фінансової підтримки Агентства регіонального розвитку Придністров’я відповідно до вимог часу обладнано сільський ринок. У рамках держпрограми забезпечення сіл питною водою прокладено понад два кілометри водопроводу на вулицях Солтиса і Ювілейній. Упорядковані колодязі, зупинки громадського транспорту. 110 ліхтарів освітлюють хрустовські вулиці. Доведені до ладу центральна площа, сільські пам’ятники, парк… Держава вклала в розвиток інфраструктури населеного пункту сотні тисяч рублів. Старанно працювали й самі селяни, які прагнуть до того, щоб їхня гордість рідним селом базувалася не лише на багатому історичному минулому, а й на гідному сьогоденні.
Ніна ПАНАЇДА.