Працюючи над матеріалом до газети, намагаюся собі уявити, що якась бабця чи дідусь у далекому від столиці селі Кам’янського чи Рибницького району з нетерпінням дочекавшись суботи, стоїть біля хвіртки, виглядаючи листоношу з цікавою звісткою та газетою «Гомін», яка стала такою рідною для нього за два десятки років.
Начепивши на носа окуляри, розгортає свіже видання, вдихне знайомий запах друкарської фарби, з насолодою перегляне спочатку прогноз погоди, потім програму телепередач і гороскоп, перебіжить очима сторінку «Дозвілля» і відкладе серйозні теми «на потім». А вже ввечері, попоравшись по господарству, в городі та на подвір’ї, позаглядавши до кожного куточка, щоб переконатися, що «живі та здорові всі родичі гарбузові», візьметься за передовицю та різні державні новини. Серйозні теми треба читати спокійно і розважливо, не поспішаючи.
Хтось скаже, що газети себе віджили через тотальну комп’ютеризацію. Скаже і помилиться. Адже дуже велика кількість придністровських громадян не знайома з такими передовими технологіями.
Наші постійні читачі – це особлива аудиторія. Вони знають, що, на відміну від ТБ або навіть радіо, газета докладно розповідає про будь-яку подію. Вона не обмежена ефірним часом і тому найбільш повно розкриває суть питання.
Ще один фактор – емоційний. Можливо хтось вважатимейого недоречною забаганкою, але багато людей старшого віку ностальгують за минулими часами, за тими днями, коли газета була основним джерелом інформації. І їх ніхто не переконає у зворотному.
Газета – це отримання матеріалів, які можна переглянути десятки разів, у будь-який зручний час, у будь-якому місці й навіть підкреслити в ній щось для себе цікаве або важливе. На відміну від ТБ, для читання газет не потрібно чекати певного часу доби чи мати виразно налаштований телеканал. Це майже рівнозначно тому, що хтось читає електронні книги, а хтось любить книги друковані, вважаючи за краще тримати їх у руках і мати можливість шарудіти сторінками.
Ще однією перевагою газет перед іншими ЗМІ є постійність аудиторії та її «якість». Нашу газету передплачують переважно одні й ті самі люди, зберігаючи їй вірність. Вони готові викласти свої гроші для того, щоб хоча раз на тиждень їхню домівку листоноша не оминув.
І ще один немаловажний факт: газета, на відміну від ТБ, не займає своїх сторінок набридлою рекламою. Тут кожен сантиметр площі використовується для діла.
Колись авторові цього допису відомий придністровський музикант, керівник джазового квінтету «Ліберті» Дмитро Шеремет розповідав, що газету «Гомін» пам’ятає з самого дитинства. Його бабуся передплачувала її постійно, а після читання складала на підвіконні кожен примірник. Час від часу поверталася до теми, яка її «зачепила», перечитувала, розповідала своїм приятелькам. Влаштовувала для них такі собі «інформаційні посиденьки».
До 20 грудня ще можна оформити передплату газети. Щоб одержувати її з 1 січня 2021 року, зверніться до свого листоноші або до місцевого поштового відділення. Дорогі наші читачі! Не гайте часу, поспішіть на зустріч зі своїм улюбленим виданням. Пишіть до нас самі, розповідайте свої життєві історії, про дітей та онуків, діліться рецептами власних кулінарних досягнень, а ми обіцяємо друкувати ваші дописи у рубриці «Нам пишуть».
Разом зі своїми колегами для читачів працює
Христина ЖУРАВЕЛЬ.
Фото автора.
На фото Лiдiя Вихор.