Чи існує рецепт щастя? На думку Григорія Савовича Сковороди, мандрівного філософа, який жив у далекому XVIII столітті, кожний може стати щасливою людиною. Яким чином? Він повинен займатися «спорідненою» працею, тобто тією, яка призначена долею.
Саме з такою щасливою людиною мені пощастило зустрітися у своєму житті ще 18 років тому. Це моя колега – завуч початкової школи, художній керівник, вчителька початкових класів та української мови тираспольської школи № 16 Біла Алла. Я з гордістю можу сказати, що вона – одна з тих «початківців», завдяки яким українська мова в Придністров’ї отримала статус офіційної не на папері. Наша школа стала одним із найперших навчальних закладів, де учні почали вивчати українську мову. Батьки записували своїх дітей до українських груп, тільки-но бачили добрі та розумні очі вчительки, яка обіцяла, що навчить їхніх синів та дочок говорити співучою мовою. Для дітей вона стала другою мамою, для молодих викладачів – розумним наставником.
Народилася найкраща вчителька міста Тирасполя (це не тільки я так думаю, запитайте дітей та викладачів нашої школи) 28 листопада в місті Одеса. Мабуть, саме звідти вона й отримала оте завзяття, творче натхнення та любов до своєї професії.
У міру гумористична, дуже чемна та розумна жінка, вона розпочала свою професійну діяльність ще в 1959 році в Красноокнянському Будинку культури художнім керівником. Вирішила, що треба отримати професію вчителя, тому закінчила Ізмаїльський педагогічний інститут (факультет методики й педагогіки початкової освіти), але на цьому не зупинилася. За її плечима ще Одеський державний університет, де Алла Порфиріївна отримала кваліфікацію вчителя географії. Але й на цьому педагогічний пошук не скінчився. Я знаю її як чудового вчителя української мови та літератури, природженого завуча початкової школи.
Людина, яка займається «своєю» діяльністю, успішна в професії, тому і не дивно, що Алла Порфиріївна має почесне звання «Відмінник народної освіти», нагороджена медаллю «За трудову доблесть», орденом «Трудова Слава».
Коли людина знайшла своє покликання, тоді вона стає по-справжньому щасливою. Вона любить свою роботу й отримує насолоду від самого процесу праці. Така людина ставиться до свого оточення з терпінням та добротою і може з кожним поділитися своїм натхненням та позитивним зарядом. Не випадково у неї багато друзів, гарна сім’я та люблячі рідні та близькі.
Скільки ж років виповнилося цього року Аллі Порфиріївні? Нечемно жінку про таке запитувати, тим більше, що її вік вимірюється не паспортними даними, а тим, як вона ставиться до життя. Краще ми її просто привітаємо!
Дружний колектив школи № 16 бажає добрій людині та чудовій вчительці щастя, здоров’я, добрих посмішок, гарних людей навкруги та довгих років життя!
Ольга БУРДУЖА.