Державний Ермітаж Санкт-Петербурга 7 грудня, в день святої Катерини, щорічно святкує день свого заснування.
Датою народження Ермітажу вважається 1764 рік, оскільки саме тоді імператриця Катерина Велика придбала свої перші картини: колекцію, зібрану для прусського короля Фрідріха II берлінським купцем Іоганном Ернстом Гоцковським.
Німецький монарх відмовився від придбання через безгрошів’я, і купець запропонував усі 225 картин Росії.
Потім імператриця викупила картинну галерею з 600 полотен графа Генріха фон Брюля, 206 творів з колекції англійського прем’єр-міністра Роберта Уолпола. Зібрання, що налічувало 119 першокласних картин, переважно фламандської та голландської шкіл, було останнім великим поповненням картинної галереї Ермітажу у XVIII столітті. Воно включало дев’ять картин Рембрандта, серед яких «Портрет старця», «Портрет старенької», «Портрет поета Ієреміаса де Деккера», «Дівчина, що приміряє сережки», а також полотна Ван Дейка, Остаде, Якоба ван Рейсдала і Тенірса Молодшого.
Спочатку колекція розміщувалася в спеціальному палацовому флігелі – Малому Ермітажі (фр. Ermitage – місце усамітнення, келія, притулок пустельника, самітництво), звідки й закріпилася загальна назва майбутнього музею.
Ядром музею були особисті покої імператриці Катерини Великої, де вона відпочивала. Самота була повною – сюди не допускалися навіть слуги, а стіл сервірували за допомогою механічного ліфта. Тут правителька розмістила свої перші закордонні покупки. Згодом колекції розросталися, заповнюючи все нові й нові кімнати.
Однак приміщення Зимового палацу, які ми сьогодні звикли асоціювати з Ермітажем, довго залишалися приватними покоями імператорської родини. Для відкриття музею було споруджено будинок Нового Ермітажу (поруч із Зимовим палацом), прикрашений десятьма гранітними атлантами скульптора Олександра Теребенєва.
Це була перша будівля в Росії, спеціально зведена для розміщення музею, спорудження якої зайняло 11 років. Її архітектором був Лео фон Кленце – німецький архітектор, художник і письменник, видатний знавець античності, придворний майстер короля Людвіга I Баварського. Після його від’їзду на батьківщину наглядали за будівництвом Василь Стасов та Микола Єфімов – обидва були російськими архітекторами, академіками й професорами Імператорської Академії мистецтв.
На час правління онука Катерини Великої – імператора Миколи I –стало зрозуміло, що це зібрання творів мистецтва давно переросло «приватну сімейну колекцію». Романови прийняли рішення надати широкому загалу можливість насолоджуватися шедеврами. Так, 17 лютого 1852 року імператорські колекції Ермітажу були відкриті для доступу публіки. Цей день можна вважати справжньою датою відкриття великого музею, хоча роком його заснування є 1764-й. У попередні десятиліття цей привілей був доступний лише обраним, за особливим дозволом.
До 7 грудня Ермітаж щороку готує спеціальну програму («Дні Ермітажу»), до якої включаються цікаві події та нові виставки. Всі охочі можуть потрапити до музею безкоштовно.
На споруду Головного штабу в перші вихідні зими, 5 і 6 грудня, виводитимуть світлові проекції. Традиційне 3-Д шоу, влаштоване до свята музею, в цьому році буде тематично пов’язане з 75-річчям Перемоги у Великій Вітчизняній війні. В ньому розповідатиметься про різні історії від грецьких міфів до Вітчизняної війни 1812 року та про Ермітаж у часи війни 1941–1945 рр.
Ірина МАСЛОВА.
Фото з вiдкритих джерел.