Цей день був проголошений заради дотримання прав людини й участі людей з особливими потребами в житті суспільства. Така мета була поставлена у Всесвітній програмі, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН у 1992 році.
Звичайно, цей день не можна називати святковим, проте він нагадує суспільству про необхідність забезпечення рівних прав інвалідів та їх участі в житті країни. Третє грудня – це день підбиття підсумків зробленого для цієї категорії громадян, аналізу їхнього перебування в суспільстві й визначення планів щодо поліпшення їх життєвого рівня. У Придністров’ї зазвичай теж відзначають цю дату. Президент В. М. Красносельський назвав захист і реалізацію прав людей з обмеженими можливостями надзвичайно важливими. У 2020 році в республіці були відкриті Республіканський спортивний реабілітаційно-відновлювальний центр інвалідів у місті Тирасполь і Центр соціально-психологічної реабілітації дітей з особливими потребами життєдіяльності в місті Дубоссари.
«Державна цільова програма «Рівні можливості» на 2019–2022 рр. покликана повною мірою створити доступне середовище і задовольнити потреби категорії громадян – людей з великою силою волі й стійкістю», –зазначив Президент ПМР.
ІНВАЛІДНІСТЬ – НЕ ВИРОК!
Таким людям важлива постійна увага й турбота суспільства. Практика показує, що вони можуть бути й стають повноцінними й високоефективними членами суспільства, відмінними фахівцями й навіть політиками, економістами, соціально активними та життєствердними людьми, які надихають багатьох, у тому числі й абсолютно здорових членів нашого суспільства. Наприклад, у наших сусідів в Україні в місті Бар Вінницької області почав працювати театр з незрячими та слабозорими акторами в головних ролях. Його називають «театром рівності».
Під керівництвом режисера театру Ірини Дєдової актори працюють над постановкою літературно-мистецької композиції «Кохання, як воно є» за творами вінницької поетеси Світлани Травневої. Планується створення відео- та аудіоверсії постановки. Крім того, як повідомила Ірина Дєдова, за створеною літературно-музичною картиною вийде книга з елементами друку шрифтом Брайля.
Режисер повідомила також, що їхня команда ще на початку року подала свій проект до Українського культурного Фонду. Крім них, було подано ще 155 заявок на тематику «Інклюзивне мистецтво».
«Наша ідея набрала найбільше балів. На її втілення у життя ми отримали грант розміром понад 400 тисяч гривень», – розповіла Ірина Дєдова.
У місті Бар мешкає 150 незрячих та слабозорих людей. На кастингу відібрали п’ятеро людей: три жінки та двоє чоловіків віком від 35 до 65 років. Вони прекрасно вжилися в літературно-мистецький жанр і опановують його з командою театралів. Крім того, з ними працює психолог, адже головною концепцією проекту є соціалізація незрячих через театральне мистецтво.
«Кожен з акторів-аматорів словом втілює в життя різні історії кохання. Усе це відбувається під музичний акомпанемент. Якби вистава відбувалася в залі для глядачів, то ми ще залучити б і квадрозвук. Це спеціальна технологія, яка дає можливість навіть у суцільній темряві відчувати об’ємно кожен звук та рух на сцені. Однак через карантин «живої» прем’єри не буде, презентацію проведемо в онлайн-режимі. Відео буде розміщене у вільному доступі, тобто його переглянути зможуть усі охочі», – пояснила режисер театру.
Важкі вади зору не стали на перешкоді людям з особливими потребами, які своїм прагненням до життя, своєю силою волі доводять, що кожен здатен досягти значних успіхів, головне – вірити та йти вперед і бути впевненим, що життя не завершується на безжальних вироках долі. Наведений же приклад ще й демонструє, як театральне мистецтво навчає суспільство правил толерантності.
Олена ДВОРСЬКА.