Слово – неначе глина, з якої можна ліпити цілі світи. Це певний універсальний інструмент спілкування та набування знань у вустах людини. Слова одних особистостей творять точки зору в інших. Як усні, так і письмові, вони можуть бути яскравими та впливовими. Як же стати майстром слова? Що потрібно знати й уміти, щоб воно почало тебе слухатися та формуватися в гарні вислови?.. Мабуть, щоб стати визначним митцем, підкорити омріяну вершину майстерності слова, необхідно постійно вдосконалюватися та докладати великих зусиль у розвитку мовленнєвої компетентності. І шлях цей повинен починатися змалечку.
Перший раз у перший клас
Формування мовленнєвої компетенції учнів є досить актуальною проблемою сьогодення та одним з основних завдань учителя в школі. Переступаючи поріг першого класу, діти володіють побутовою мовою, їх лексичний словничок переважно бідний. Неправильна вимова слів, помилки в усному та писемному мовленні створюють дискомфорт у процесі спілкування з дорослими та однолітками, не дають учневі можливості повною мірою розкрити свої здібності й таланти, проявити себе як особистість.
Зрозуміло, немає мовлення без мови й немає мови без мовлення. Дитина спершу засвоює звуки мовлення, потім їх сполучення у словах, а після того вже значення окремих слів і, нарешті, правила їх сполучення в осмислених актах мовлення, у текстах, що сприймаються на слух. Це є шлях від фонетики до лексики й від лексики до синтаксису.
Розвиток мовленнєвої компетентності у школі
Питання розвитку мовленнєвої компетентності учнів як необхідної умови міцного оволодіння основами наук має виключно велике значення. І невипадково саме йому приділяється значно більше уваги в науково-педагогічній літературі та в практиці роботи шкіл. Випускник має вміло користуватися навичками усного та писемного мовлення в такому обсязі, в якому це буде йому необхідно для подальшої творчої, виробничої та громадської діяльності: вміти побудувати односкладну й розгорнуту відповідь, усно й письмово викласти прочитане чи прослухане (коротко чи детально), написати твір, вести листування, складати плани, конспекти, рекламні ролики, мовні проекти, реферати тощо.
Розвиток зв’язного мовлення школярів є складовою частиною курсу рідної мови. З перших днів навчання у школі вчитель дбає про збагачення словникового запасу дитини, працює над виробленням уміння вживати слова у правильній граматичній формі, вдосконалює діалогічне мовлення, закладає основи зв’язного монологічного мовлення. Кожен урок підносить дитину на нову сходинку в оволодінні мовленнєвими діями, ефективно сприяє вихованню інтересу до мовних явищ, навчанню правильно користуватися своїми знаннями у спілкуванні з іншими.
З метою формування у школярів умінь створювати усні та письмові перекази прочитаних чи прослуханих текстів, складати власні розповіді, описи й міркування і правильно оформляти їх на письмі базовою навчальною програмою з рідної мови передбачено окремі уроки розвитку зв’язного мовлення. Основними видами робіт з розвитку мовлення за чинною програмою є перекази та твори. У загальній системі творчих робіт переказ посідає проміжне місце серед різних видів творчих вправ і власне творчих робіт. Творчий елемент у переказах незначний, оскільки самостійність учня в них обмежена. Проте поруч з іншими видами самостійних робіт переказ – необхідний етап, який учні повинні пройти, перш ніж приступити до написання твору.
Переказ та його види
Перекази – поширений вид навчальної роботи; вони мають велику й різнобічну освітньо-виховну цінність. Переказ привчає учнів уважно слухати й розуміти текст, активно його сприймати, щоб потім точно, повно і правильно відтворити; допомагає міцніше запам’ятовувати зміст твору та сприяє розвитку активної функції пам’яті; привчає учнів до системи й послідовності у викладі думок; навчає їх робити в прослуханому матеріалі свідомий відбір: суттєве в переказі зберігати, а другорядне – опускати; розвиває логічне мислення; удосконалює та збагачує мову: активізує та розширює словниковий запас, вчить продумано добирати мовні засоби; сприяє закріпленню граматичних знань, синтаксичних конструкцій, правописних навичок. Крім того, переказ художнього твору чи статті збуджує в учнів певні думки, викликає відповідні настрої, почуття, розширює їхні знання про навколишній світ.
Для того, щоб перекази давали навчальний ефект і позитивні результати, треба знати їх різновиди, враховувати специфіку кожного з них. Самостійне компонування переказу – справа нелегка. Вона вимагає сформованості у школярів відповідних умінь, необхідних на кожному етапі відтворення висловлювання: осмислення його змісту, визначення послідовності викладу, мовного оформлення тощо. До того ж переказ завжди пов’язаний з особливостями вихідного тексту (його складністю, обсягом), зі способами його сприйняття, завданнями, за якими здійснюється робота з відтворення тексту.
Незалежно від специфічних рис переказів, спільною ознакою для них є сприйняття змісту готового тексту і відтворення його. Проте і сприймання, і відтворення можуть бути різними за характером, способом їх реалізації, формою викладу та навчальною метою. Ці чинники дозволяють класифікувати перекази, хоч єдиної системи методична наука ще не виробила.
Програмою передбачені різноманітні види переказів. Класифікація їх може бути такою: за типами мовлення (розповіді, описи, міркування, розповіді й описи з елементами міркувань); за стилем мовлення (художні й офіційно-ділові, публіцистичні, наукові); за способом виконання (усні й писемні); за обсягом та змістом (детальні, стислі, творчі – вибіркові з додатковим завданням); за метою виконання (навчальні, навчально-тренувальні, контрольні); за ступенем участі учнів у передачі змісту (колективні, напівсамостійні, самостійні); за сприйняттям вихідного тексту (прочитаного, сприйнятого зором, почутого, сприйнятого на слух тексту, сприйнятого зором і на слух тексту).
На шляху до написання переказу
Спостереження свідчать, що найважчим для учнів у процесі відтворення тексту є пошук слів і синтаксичних конструкцій для висловлювань. Особливу увагу слiд звернути на запобігання синтаксичних помилок, до яких належать:
- неправильне узгодження пiдмета з присудком; помилки у вiдмiнковому керуваннi;
- вживання як однорiдних членiв речення слiв, які означають родовi та видовi поняття: «твори й вiршi», «письменники й поети»;
- порушення порядку слiв, словосполучень у реченнi;
- неправильне вживання дiєприслiвникових зворотiв: «Читаючи роман, Юрiй Брянський менi дуже сподобався»;
- дублювання пiдмета: «Гончар, вiн вiдтворив…»;
- сплутування прямої та непрямої мови;
- неграмотне введення цитат тощо.
Часто учні ставлять питання: Як чітко визначити місце і вчинки кожної дійової особи в сюжеті, не переплутавши їх? Як без граматичних помилок передати діалоги й полілоги? І які з них залишити, а які перевести через авторське мовлення?
Нелегким для дітей у роботі над переказом є й вибір мовних засобів зв’язку між реченнями, абзацами, визначення стрижневих слів, усвідомлення типологічної структури тексту (з’ясування позиції автора щодо об’єкта опису), проведення мовного аналізу з урахуванням відповідного типу та стилю мовлення.
На допомогу учневі
Написати самостiйно переказ (із творчим завданням) чи оригiнальний твiр нелегко. Багато значить вдало знайдене слово, виражальний засiб. Особливу увагу потрібно звернути на стилiстику, тип розповіді, мовленнєве «забарвлення» тексту.
ВИМОГИ ДО ВИКЛАДУ РІЗНИХ ТИПІВ ТЕКСТІВ:
- У тексті-міркуванні необхідно дотримуватися чіткої логічної структури: теза, аргументи, висновок. Тобто спочатку потрібно викласти основну думку, потім навести докази, а закінчити текст авторським висновком. Важливо встановити причинно-наслідкові зв’язки та вірно сформулювати висновок. Іноді в самому тексті він може не міститися, але позначений у викладі повинен відповідати тезі й аргументам.
- У тексті-описі треба зобразити всі найбільш яскраві ознаки предмета, дати йому оцінку. Деталі потрібно запам’ятати під час читання та внести у план, а під час складання чорнового варіанту переказу постаратися логічно поширити їх доповненнями ознак і оцінками. На початку викладу потрібно назвати описуваний предмет.
- У тексті-оповіді необхідно основну увагу приділяти заданій послідовності подій, щоб не порушити її при переказі.
Дотримання даних принципів допоможе писати переказ у потрібному стильовому напрямку.
Під час написання переказу важливо дотримуватися основних принципів і діяти за певним алгоритмом. Тоді буде простіше створити дійсно закінчений, логічний і стилістично правильний текст.
АЛГОРИТМ І ГОЛОВНІ ПРИНЦИПИ НАПИСАННЯ ПЕРЕКАЗУ:
- Під час першого читання тексту потрібно відразу звернути увагу на його мовні особливості, структуру. Треба постаратися виокремити художні засоби.
- Не слід намагатися детально записати текст. Краще коротко схематизувати, виділивши 3–4 слова з абзацу. Кількість абзаців необхідно порахувати, пронумерувавши кожен із них.
- Після першого читання тексту потрібно також визначити тему і детально викласти її в чернетці. Також варто написати тип мовлення, стиль.
- Потім необхідно записати основну думку, з’ясувати, які слова повторюються найчастіше, скласти план.
- Головна мета другого прослуховування – конкретизація первинних вражень. Треба записати ключові слова та словосполучення, постаратися простежити розвиток кожної мікротеми.
- Бажано залишати просвіти в тексті, щоб під час редагування заповнювати їх додатковою інформацією.
- На даному етапі потрібно написати чернетку. Важливо звернути увагу на наступні фактори: зв’язок мікротем, співвіднесення змісту частин з основною думкою.
- Потім потрібно внести всі доповнення та виправлення, перевірити текст на наявність помилок.
- Тільки після повної перевірки чернетки, коли в ній уже немає помилок, можна приступати до написання чистового варіанта. Його потрібно писати уважно, не відволікаючись і не пропускаючи фрагменти тексту. Перевіряючи чистовик, необхідно не тільки шукати помилки, а і співвідносити його з чернеткою – щоб увесь текст був перенесений дослівно.
Корисні поради
Коли складаєте план чи помічаєте важливі моменти, скорочуйте слова, щоб не витрачати час на записи.
Зосередьтеся на тому, що ви повинні запам’ятати основну думку, не розпорошуйте увагу на весь текст.
Слідкуйте за грамотністю, ваша оцінка залежатиме і від неї теж.
Тренуйте пам’ять. А для цього читайте книги, вирішуйте логічні завдання, дивіться пізнавальні фільми й обговорюйте їх із друзями. Тільки людина з доброю пам’яттю зможе написати грамотний переказ. Крім того, пам’ятайте, що потрібно працювати над собою не тільки перед перевірочною роботою, а і протягом усього життя.
За межами шкільних стін
У шкільній навчальній програмі передбачено регулярне проведення переказу. Головною метою в роботі над переказами різних видів є формування комунікативних умінь. У процесі навчання рідної мови учні повинні пройти довгий шлях: від докладного відтворення невеликого за обсягом, нескладного за змістом і композицією тексту – до самостійного стислого або вибіркового відтворення матеріалу на задану тему на основі кількох джерел, достатньо складних за композицією та мовленням, значних за обсягом, а також переказів із творчим завданням різного ступеня складності. Систематичне використання переказу з послідовним його ускладненням забезпечить успішне виконання учнями всіх зазначених програмою видів робіт і сприятиме підвищенню рівня мовленнєвої культури, а також орфографічної, пунктуаційної та стилістичної грамотності.
На перший погляд, може здатися, що за межами шкільних стін людина вже може спокійно розпрощатися з навичками написання переказу, але насправді це не так. Саме написання переказів розвиває вміння виділяти в тексті головне, визначати вузлові моменти будь-якої оповіді, добре запам’ятовувати й викладати думки, передавати зміст будь-якого матеріалу в максимально стислій формі. Для тих, хто добре писав у школі переказ, не важко знайти в матеріалах основні думки, стисло показати їх у конспекті. У подальшому житті ці навички також знадобляться: як у писемній, так і в усній формі, як на роботі, так і в громадському житті. Адже нерідко трапляється й таке, що людина не є дуже привабливою, але тільки-но вона починає говорити, то вам хочеться її слухати. Вам цікаво, ви більше не звертаєте увагу на зовнішність, а якщо й звертаєте, то починаєте віднаходити позитивні риси. Ви помічаєте те, що раніше не помічали. Хіба ж це не прекрасно?
Оксана ІВАСІВА,
вчитель української мови та літератури
Кам’янської середньої школи № 2.
Фото автора.