«Щороку наші тренери набирають нові групи дітей. Кожного підлітка необхідно мотивувати на регулярні заняття фізкультурою, створювати фундамент для подальших спортивних досягнень. Такий стиль вироблений за весь період діяльності Кам’янської спортшколи, і велика заслуга в цьому належить Петру Герасимовичу Пригорському, який очолював заклад 28 років», – розповів Юрій Греков, вихованець СДЮШОР, а нині – її директор.
Розмова про ветерана спорту зав’язалася не випадково. Колектив спортшколи готувався привітати Петра Герасимовича з 80-річчям. Карантинні вимоги не дозволяли відзначити цей славний ювілей із належним розмахом. Однак колишні учні, що згодом стали йому колегами, відвідали наставника вдома і піднесли подарунки. Сердечні поздоровлення на адресу ювіляра поступово переросли в обмін спогадами – і з’ясувалося, що все життя його нерозривно пов’язане з розвитком вітчизняного спорту.
У нелегкому повоєнному дитинстві, коли потрібно було допомагати овдовілій матері по господарству, він із чотирма братами та сестрами знаходив-таки час для рухливих ігор: жмурок та гилки, футболу та волейболу. Коли Петя пішов у школу, фізкультура стала його улюбленим уроком. Незабаром він уже був помічником фізрука Вільяма Авксентьєва. Разом із такими ж захопленими спортом хлопчиками він готував до уроку спортінвентар, а після занять провітрював та упорядковував спортзал. «Секцій на той час у Кам’янці не було, проте вчителі після уроків збирали нас у групи за інтересами. Віктор Черненко, який викладав фізику, захоплювався баскетболом і зумів зацікавити цією грою багатьох учнів Кам’янської середньої школи № 1. Був серед них і я», – поділився спогадами про те, як була вибрана не тільки професія, а і тренерська спеціалізація, Петро Герасимович.
Відслуживши в армії, П. Пригорський розпочав свій трудовий шлях у Рибницькій спортивній школі. Тільки-но був підписаний наказ Міністерства народної освіти МРСР про відкриття дитячої спортшколи в Кам’янці, він попросив переведення на малу батьківщину. Паралельно з роботою заочно навчався на факультеті фізичного виховання Кишинівського університету. Захопленість спортом, підкріплена міцними теоретичними знаннями, незабаром вивела молодого тренера разом із його вихованцями на передові позиції. Ще продовжуючи навчання, він став заступником директора спортшколи, а коли здобув диплом про вишу освіту, – очолив колектив.
Під його керівництвом Кам’янська спортшкола здолала великий шлях розвитку. Відкрилися нові відділення, які пропагували легкоатлетичні дисципліни та ігрові види спорту. До секцій потягнулися хлопчики та дівчатка не тільки з Кам’янки, а і з сіл району. Скрізь, де виникав масовий інтерес до занять фізкультурою, спортшкола відкривала свої філії. Зміцнювався кадровий потенціал, завдяки чому кам’янські спортсмени стали відомі на республіканському та навіть союзному рівні. Один із етапів розвитку – створення міцної бази для занять різними видами спорту. Спочатку школа не мала навіть власної будівлі. Двадцять років колектив «кочував» із приміщення в приміщення, поки у 1985-му не було відкрито спорткомплекс «Октомбрие». Тут, нарешті, були створені всі умови для розкриття здібностей кожного вихованця та їх повноцінного розвитку.
Петро Герасимович усі ці роки тренував дівочі баскетбольні команди, а вони радували гарними результатами. Його вихованки, як правило, стабільно вигравали зональні змагання та ставали учасницями першості Молдавської РСР. У 1976-му Н. Бабіна увійшла до складу збірної МРСР із баскетболу, що виступала на Всесоюзній спартакіаді школярів. Головним досягненням вихованок тренера Петра Пригорського стала перемога на VII Спартакіаді Молдавії.
Саме на долю Петра Герасимовича прийшлися і найважчі роки, що настали після розвалу СРСР. У тому, що спортшкола вистояла, коли зруйнувався фінансово-економічний фундамент, на якому базувалася діяльність багатьох установ, – безперечна заслуга П. Г. Пригорського, який зумів налагодити контакти зі спонсорами. Чимало керівників підприємств і господарств, бізнесменів допомагали відправляти юних спортсменів на змагання, що відбувалися не тільки в молодій республіці, а й у близькому та далекому зарубіжжі. Усвідомлю-
ючи важливість пропаганди в суспільстві здорового способу життя, вони виділяли кошти для збереження та розвитку матеріально-технічної бази школи. Одним із таких меценатів став випускник Кам’янської спортшколи Дмитро Шпилькін.
У 1990-х його бізнес лише ставав на ноги, складно було працювати, проте рідній спортшколі, навіть будучи підприємцем-початківцем, у допомозі не відмовляв. Залишається він поміж її спонсорів і нині. Знаючи на власному досвіді, яку важливу роботу ведуть з молодим поколінням тренери, цінуючи внесок свого наставника Петра Пригорського в розвиток масового спорту на Кам’янщині, Дмитро Шпилькін приєднався до привітань на адресу ветерана спорту.
Ніна ПАНАЇДА.
Фото автора.
На фото Петро Пригорський та Дмитро Шпилькін.