Секрети написання письмових шкільних творів

Здаючи на перевірку твір, який задав учитель, багато школярів щиро вважають, що саме вони – автори написаного, тому сподіваються дістати найвищий бал за свої старання. Насправді ж результат може бути зовсім небажаним. Річ у тому, що творчість найчастіше підмінюється компіляцією прочитаного й почутого, і це – в кращому випадку. У гіршому «твір» буває «скачаний» зі спеціально призначеного для цього файлообмінника або з ГДЗ – (сленгова назва «Готових домашніх завдань»). Така робота вчителю точно не сподобається. Як же домогтися за шкільний твір хорошої чи відмінної оцінки? Ми вирішили допомогти своїм читачам і поділитися секретами написання письмових шкільних творів.

По-перше, спочатку треба розібратися, який саме твір треба написати: розповідь, опис чи роздум (міркування).

Твір-розповідь

Це твір, у якому йдеться про дії особи, про події, які відбуваються з особою чи предметом.

Види таких творів:

  • твір-розповідь на основі власного досвіду;
  • оповідання про випадок із життя;
  • твір-оповідання за поданим сюжетом;
  • твір-оповідання з обрамленням (на основі почутого);
  • оповідання на самостійно вибрану тему.

Готуємося до написання твору-розповіді

  1. Подумайте, про яку подію (або події) ви будете розповідати, наскільки це цікаво читачам.
  2. Сформулюйте тему та головну думку розповіді. Дайте назву своєму твору.
  3. Доберіть необхідний для роботи матеріал.
  4. Складіть план розповіді та вкажіть у ньому вступ, зав’язку, кульмінацію, розв’язку, закінчення.
  5. Подумайте, які мовленнєві засоби потрібно використати, щоб розповідь була цікавою (якщо події смішні – викликати у читачів сміх, якщо зворушливі – виявити у них це почуття).

Початок розповіді

  1. Слова, які позначають час (колись, одного разу, на минулому тижні, минулого літа тощо).
  2. Слово це (Це було восени…).
  3. Слова є, був (була) (Є у мене друг…).
  4. Ім’я героя (Марійка посміхалася…).
  5. Питальне речення (Чи відомо вам…).
  6. Слово коли (Коли дерева були малими, …).

Твір-роздум

Це зв’язний текст, що характеризує логічно послідовний (як доказ чи пояснення чогось) ряд думок, міркувань, висновків на певну тему.

Характерною ознакою тексту-роздуму є перебування речень у відношеннях причини й наслідку (чи обґрунтування, пояснення думки, висловленої в іншому реченні).

Розгорнутий елементарний роздум найчастіше вживається в текстах наукового та ділового стилів. Стислий роздум використовується в художньому та розмовно-побутовому стилях.

Роздуми бувають різних видів:

  • роздум-твердження;
  • роздум-спростування;
  • роздум-спостереження;
  • роздум з прямими доказами;
  • роздум з доказами від протилежного;
  • роздум дискусійного характеру.

Структура твору-роздуму

  1. Вступ, що містить тезу – положення, яке вимагає доказів.
  2. Аргументи: не менше 2–3 доказів думок, викладених у тезі.
  3. Висновок, у якому остаточно підтверджується теза.

Обсяг твору розраховується за формулою:

Вступ + Висновок = 1/3 обсягу твору.

Іншими словами, якщо твір займає три сторінки, то загальний обсяг вступу і висновку не повинен перевищувати однієї сторінки.

Кожну частину твору-роздуму потрібно починати з нового рядка.

Як підготуватися до написання твору-роздуму

  1. Сформулюйте тезу, яка буде виражати вашу згоду чи незгоду (антитезу) з положенням, яке потрібно довести.
  2. Доберіть аргументи, які доводитимуть вашу тезу (антитезу). Для цього можна використати:

особистий досвід; досвід інших людей (за їхніми розповідями);

тексти з книжок, журналів, газет;

довідкову літературу;

радіо- та телепередачі;

матеріали інтернету (але будьте обережні).

  1. Аргументи мають бути переконливими (побудованими на логічності та послідовності їх мовленнєвої презентації), доречними, конкретними та різноманітними:

— факти з історії та життя відомих історичних осіб, які є частиною загального історичного досвіду людства і мають велике значення для переконання;

— приклади з художньої літератури збагачують розповідь, підсилюють авторську позицію й характеризують автора твору як вдумливого читача, обізнаного у світовій (або національній) літературі.

  1. Дайте назву вашому майбутньому твору (якщо вона вам не запропонована).
  2. Складіть план твору.
  3. Подумайте над мовленнєвими засобами, які потрібно використати, щоб ваше висловлювання було послідовним, аргументованим, емоційним і цікавим.

Висновок

Розмірковуючи про те, як правильно писати твір-роздум, не варто забувати про спосіб написання висновку. Тут повинні бути зроблені висновки та підбиті підсумки роздумів.

Твір-опис

Писати твір-опис треба вміти кожному. Для вдалої комунікації з іншими людьми важливо правильно описувати предмети, явища чи дії та логічно викладати думку під час такого опису. Не знаєте, як це робити? Пояснюємо!

Твір-опис – твір, у якому описано ознаки, властивості, якості особи, предмета або явища.

Види таких творів:

  • опис предмета за власними спостереженнями;
  • опис предмета за картиною;
  • опис тварини;
  • опис приміщення;
  • опис природи;
  • опис зовнішності людини за власним спостереженням або за картиною;
  • опис процесу праці;
  • опис місцевості;
  • опис пам’ятки історії та культури.

Будова тексту-опису

Науковий стиль

  1. Назва предмета або явища.
  2. Ознаки предмета або явища (технічні, біологічні, історичні чи інші характеристики).
  3. Сфера використання, спосіб застосування (наприклад, в описі приладів), ступінь корисності для людини (наприклад, в описі гірських порід).

Художній стиль

  1. Загальне враження від предмета або явища.
  2. Ознаки предмета або явища (використовуються художні засоби).
  3. Естетична оцінка предмета або явища.

Композиція твору

  • Вступ
  • Основна частина
  • Висновок

Відсутність у творі одного з елементів композиції вважається помилкою та враховується під час виставляння оцінки. Композиція твору повинна бути продуманою й чіткою. Всі основні думки у творі необхідно ретельно обґрунтовувати, аналізуючи текст літературних творів.

Вступ вводить у тему, дає попередні, загальні відомості про ту проблему, яка стоїть за запропонованою темою.

У вступі може:

— міститися відповідь на поставлене на тему питання;

— бути представлена ваша думка;

— міститися факт з біографії автора або охарактеризований історичний період, якщо ці відомості мають важливе значення для подальшого аналізу тексту;

— бути сформульоване ваше розуміння термінів літературознавства, якщо вони використані в назві теми («тема долі…», «образ героя…»).

Основна частина твору є аналізом літературного твору відповідно до заданої теми.

В основній частині слід уникати:

переказу літературного твору;

викладу відомостей, що не мають прямого стосунку до теми.

В основній частині необхідно продемонструвати знання літературного матеріалу, уміння логічно, аргументовано і стилістично грамотно висловлювати свої думки. Основна частина – це перевірка того, наскільки правильно ви зрозуміли тему.

Завдання висновку – підбити підсумок, узагальнити сказане, завершити текст, ще раз звертаючи увагу на найголовніше.

Завершальна частина повинна бути короткою, але ємкою, органічно пов’язаною з попереднім викладом.

Після цього можна вже починати писати твір? Можна, але приготуйтеся до того, що одразу думки на папері не стануть «рівними рядами». Це ж творчість… Дозвольте дати ще одну пораду: навчіться працювати з чернеткою.

Ось перед вами вже чистий аркуш паперу. І треба раптом написати на ньому щось по-справжньому цікаве. Ми часто боїмося починати писати, раз у раз прокручуючи майбутній твір у голові.

Школярів стримує ще й страх помилок – граматичних та синтаксичних. Тож вони починають використовувати прості конструкції, а це заважає думкам вільно текти. Можна було б відредагувати текст пізніше, перевіривши сумнівні місця. Так і грамотність поліпшиться, й есе вийде оригінальнішим.

Більшість школярів пише чернетку «набіло»: від початку до кінця, не викреслюючи речення і не міняючи місцями абзаци. Це електронний текст, який легко переробити рухом «мишки». Переписувати те, що на папері, набагато складніше. До речі, в Австралії, Фінляндії та деяких штатах Америки школярі пишуть есе на ноутбуках.

А диктофон та програми розпізнавання голосу допомагають вільно записувати думки, й тільки потім складати з них текст.

 Ольга   БУРДУЖА.

Фото з вiдкритих джерел.