Здаючи на перевірку твір, який задав учитель, багато школярів щиро вважають, що саме вони – автори написаного, тому сподіваються дістати найвищий бал за свої старання. Насправді ж результат може бути зовсім небажаним. Річ у тому, що творчість найчастіше підмінюється компіляцією прочитаного й почутого, і це – в кращому випадку. У гіршому «твір» буває «скачаний» зі спеціально призначеного для цього файлообмінника або з ГДЗ – (сленгова назва «Готових домашніх завдань»). Така робота вчителю точно не сподобається. Як же домогтися за шкільний твір хорошої чи відмінної оцінки? Ми вирішили допомогти своїм читачам і поділитися секретами написання письмових шкільних творів.
По-перше, спочатку треба розібратися, який саме твір треба написати: розповідь, опис чи роздум (міркування).
Твір-розповідь
Це твір, у якому йдеться про дії особи, про події, які відбуваються з особою чи предметом.
Види таких творів:
- твір-розповідь на основі власного досвіду;
- оповідання про випадок із життя;
- твір-оповідання за поданим сюжетом;
- твір-оповідання з обрамленням (на основі почутого);
- оповідання на самостійно вибрану тему.
Готуємося до написання твору-розповіді
- Подумайте, про яку подію (або події) ви будете розповідати, наскільки це цікаво читачам.
- Сформулюйте тему та головну думку розповіді. Дайте назву своєму твору.
- Доберіть необхідний для роботи матеріал.
- Складіть план розповіді та вкажіть у ньому вступ, зав’язку, кульмінацію, розв’язку, закінчення.
- Подумайте, які мовленнєві засоби потрібно використати, щоб розповідь була цікавою (якщо події смішні – викликати у читачів сміх, якщо зворушливі – виявити у них це почуття).
Початок розповіді
- Слова, які позначають час (колись, одного разу, на минулому тижні, минулого літа тощо).
- Слово це (Це було восени…).
- Слова є, був (була) (Є у мене друг…).
- Ім’я героя (Марійка посміхалася…).
- Питальне речення (Чи відомо вам…).
- Слово коли (Коли дерева були малими, …).
Твір-роздум
Це зв’язний текст, що характеризує логічно послідовний (як доказ чи пояснення чогось) ряд думок, міркувань, висновків на певну тему.
Характерною ознакою тексту-роздуму є перебування речень у відношеннях причини й наслідку (чи обґрунтування, пояснення думки, висловленої в іншому реченні).
Розгорнутий елементарний роздум найчастіше вживається в текстах наукового та ділового стилів. Стислий роздум використовується в художньому та розмовно-побутовому стилях.
Роздуми бувають різних видів:
- роздум-твердження;
- роздум-спростування;
- роздум-спостереження;
- роздум з прямими доказами;
- роздум з доказами від протилежного;
- роздум дискусійного характеру.
Структура твору-роздуму
- Вступ, що містить тезу – положення, яке вимагає доказів.
- Аргументи: не менше 2–3 доказів думок, викладених у тезі.
- Висновок, у якому остаточно підтверджується теза.
Обсяг твору розраховується за формулою:
Вступ + Висновок = 1/3 обсягу твору.
Іншими словами, якщо твір займає три сторінки, то загальний обсяг вступу і висновку не повинен перевищувати однієї сторінки.
Кожну частину твору-роздуму потрібно починати з нового рядка.
Як підготуватися до написання твору-роздуму
- Сформулюйте тезу, яка буде виражати вашу згоду чи незгоду (антитезу) з положенням, яке потрібно довести.
- Доберіть аргументи, які доводитимуть вашу тезу (антитезу). Для цього можна використати:
особистий досвід; досвід інших людей (за їхніми розповідями);
тексти з книжок, журналів, газет;
довідкову літературу;
радіо- та телепередачі;
матеріали інтернету (але будьте обережні).
- Аргументи мають бути переконливими (побудованими на логічності та послідовності їх мовленнєвої презентації), доречними, конкретними та різноманітними:
— факти з історії та життя відомих історичних осіб, які є частиною загального історичного досвіду людства і мають велике значення для переконання;
— приклади з художньої літератури збагачують розповідь, підсилюють авторську позицію й характеризують автора твору як вдумливого читача, обізнаного у світовій (або національній) літературі.
- Дайте назву вашому майбутньому твору (якщо вона вам не запропонована).
- Складіть план твору.
- Подумайте над мовленнєвими засобами, які потрібно використати, щоб ваше висловлювання було послідовним, аргументованим, емоційним і цікавим.
Висновок
Розмірковуючи про те, як правильно писати твір-роздум, не варто забувати про спосіб написання висновку. Тут повинні бути зроблені висновки та підбиті підсумки роздумів.
Твір-опис
Писати твір-опис треба вміти кожному. Для вдалої комунікації з іншими людьми важливо правильно описувати предмети, явища чи дії та логічно викладати думку під час такого опису. Не знаєте, як це робити? Пояснюємо!
Твір-опис – твір, у якому описано ознаки, властивості, якості особи, предмета або явища.
Види таких творів:
- опис предмета за власними спостереженнями;
- опис предмета за картиною;
- опис тварини;
- опис приміщення;
- опис природи;
- опис зовнішності людини за власним спостереженням або за картиною;
- опис процесу праці;
- опис місцевості;
- опис пам’ятки історії та культури.
Будова тексту-опису
Науковий стиль
- Назва предмета або явища.
- Ознаки предмета або явища (технічні, біологічні, історичні чи інші характеристики).
- Сфера використання, спосіб застосування (наприклад, в описі приладів), ступінь корисності для людини (наприклад, в описі гірських порід).
Художній стиль
- Загальне враження від предмета або явища.
- Ознаки предмета або явища (використовуються художні засоби).
- Естетична оцінка предмета або явища.
Композиція твору
- Вступ
- Основна частина
- Висновок
Відсутність у творі одного з елементів композиції вважається помилкою та враховується під час виставляння оцінки. Композиція твору повинна бути продуманою й чіткою. Всі основні думки у творі необхідно ретельно обґрунтовувати, аналізуючи текст літературних творів.
Вступ вводить у тему, дає попередні, загальні відомості про ту проблему, яка стоїть за запропонованою темою.
У вступі може:
— міститися відповідь на поставлене на тему питання;
— бути представлена ваша думка;
— міститися факт з біографії автора або охарактеризований історичний період, якщо ці відомості мають важливе значення для подальшого аналізу тексту;
— бути сформульоване ваше розуміння термінів літературознавства, якщо вони використані в назві теми («тема долі…», «образ героя…»).
Основна частина твору є аналізом літературного твору відповідно до заданої теми.
В основній частині слід уникати:
переказу літературного твору;
викладу відомостей, що не мають прямого стосунку до теми.
В основній частині необхідно продемонструвати знання літературного матеріалу, уміння логічно, аргументовано і стилістично грамотно висловлювати свої думки. Основна частина – це перевірка того, наскільки правильно ви зрозуміли тему.
Завдання висновку – підбити підсумок, узагальнити сказане, завершити текст, ще раз звертаючи увагу на найголовніше.
Завершальна частина повинна бути короткою, але ємкою, органічно пов’язаною з попереднім викладом.
Після цього можна вже починати писати твір? Можна, але приготуйтеся до того, що одразу думки на папері не стануть «рівними рядами». Це ж творчість… Дозвольте дати ще одну пораду: навчіться працювати з чернеткою.
Ось перед вами вже чистий аркуш паперу. І треба раптом написати на ньому щось по-справжньому цікаве. Ми часто боїмося починати писати, раз у раз прокручуючи майбутній твір у голові.
Школярів стримує ще й страх помилок – граматичних та синтаксичних. Тож вони починають використовувати прості конструкції, а це заважає думкам вільно текти. Можна було б відредагувати текст пізніше, перевіривши сумнівні місця. Так і грамотність поліпшиться, й есе вийде оригінальнішим.
Більшість школярів пише чернетку «набіло»: від початку до кінця, не викреслюючи речення і не міняючи місцями абзаци. Це електронний текст, який легко переробити рухом «мишки». Переписувати те, що на папері, набагато складніше. До речі, в Австралії, Фінляндії та деяких штатах Америки школярі пишуть есе на ноутбуках.
А диктофон та програми розпізнавання голосу допомагають вільно записувати думки, й тільки потім складати з них текст.
Ольга БУРДУЖА.
Фото з вiдкритих джерел.