Останнім часом М. Санду, яка ще навіть не вступила офіційно на посаду президента Молдови, користуючись адміністративним ресурсом, використовуючи ЗМІ та політичні канали, громадські організації, створює в суспільстві, громадській свідомості жителів Республіки Молдова і навколо неї небезпечну напруженість, яка загрожує важко прогнозованими наслідками.
Ігноруючи прийняті в дипломатичному світі норми та правила, новообраний президент Молдови заявляє у всіх ЗМІ та світовій спільноті про свої вимоги до Російської Федерації, тоді як офіційного звернення в установленому дипломатичному порядку за даними МЗС Росії ще не було. Питання нового президента про нібито вимоги до російського керівництва щодо виведення російських військ вбивається в розум і свідомість громадськості, світової спільноти. Створюється фон і галас навколо цього питання, однак не робляться ніякі реальні ділові кроки. Виникає цілком резонне запитання – чи так важлива домні Санду проблема російських військ у Придністров’ї? Чи вона переслідує інші плани, нагнітаючи обстановку в Молдові, Придністров’ї, у європейській та й у всій світовій спільноті?
І як підтвердження правильності цих побоювань – відродження реваншистських організацій і настроїв у Молдові. Все голосніше і голосніше з початком президентської передвиборчої кампанії в Молдові почали лунати голоси тих, хто вимагає реваншу за програш у війні Молдови проти ПМР у 1992 році. Чи можна вважати збігом дії новообраного президента і марші комбатантів у столиці Молдови, які вимагають нового походу на Придністров’я і бешкетують на виборах проти своїх же співвітчизників, які приїхали на вибори.
Ніхто в такі збіги не вірить. Ми маємо гіркий досвід підступної та віроломної політики Молдови стосовно до нашої республіки, коли в 1992-му Парламент Молдови в день 17 червня ухвалив рішення про необхідність мирного врегулювання конфлікту, а в той час уже формувалися штурмові загони для нападу на Бендери 19 червня.
Ми пам’ятаємо поіменно всіх – захисників і мирних громадян, які віддали свої життя і які загинули безвинно 30 років тому, і ні в якій мірі не допустимо повторення цих подій, до чого веде нас недалека, непродумана до кінця політика і плани д. Санду. А може ми за своєю наївністю й вірою в добро помиляємося, залишаючи собі надію на те, що Санду просто помиляється? Може, це далекосяжні та глибоко продумані й ешелоновані дії ворога? Групи ворогів? Політичні амбіції, які розігрують цю шахову партію не в Кишиневі й не в Бухаресті?
У зв’язку з вищевикладеним Республіканський громадський рух (РГР) «ОРТК Придністров’я» звертається до Російської Федерації та до всієї міжнародної спільноти.
14.12. 2020 р.
ЗВЕРНЕННЯ
Придністровці протягом багатьох років з тривогою спостерігають за політичними подіями, що відбуваються в сусідній Республіці Молдова, коли покоління молдавського політичного класу, що хаотично змінюють одне одного, чинять цілеспрямований деструктивний тиск на миротворчу місію на Дністрі, яка понад 28 років оберігає життя тисяч людей у Придністров’ї та Молдові.
Ця тривога спалахнула з новою силою, коли Майя Санду, яка перемогла на президентських виборах у РМ, ще до вступу на посаду почала вимагати від керівництва Росії виведення російських військ і закликати міжнародні організації замінити миротворчу операцію на берегах Дністра на місію цивільних спостерігачів під егідою ОБСЄ.
У своїх заявах обраний президент РМ навмисно підміняє поняття, демонстративно відокремлюючи Оперативну групу російських військ (ОГРВ) від органічно єдиного миротворчого механізму, що присікає на корені будь-які думки про припинення переговорного процесу між Придністров’ям і Молдовою, а також відновлення збройного конфлікту і спроб силового приєднання Придністров’я.
Глава Молдови свідомо замовчує те, що в основоположну Угоду «Про принципи мирного врегулювання збройного конфлікту…» від 21 липня 1992 року, підписану керівниками Росії та Молдови у присутності представників Придністров’я, чітко визначені параметри миротворчої операції та статус військових частин, що мали на момент підписання статус 14 армії Збройних сил Російської Федерації.
Цинічно ігноруючи волю жителів Придністров’я, обраний президент РМ не надає ніякого значення підсумкам референдуму 1995 року, на якому 92,4 % громадян ПМР висловилися за збереження 14-ї армії. Відповідно до результатів всенародного голосування російські війська законно перебувають на території Придністровської Молдавської Республіки, не порушуючи при цьому територіальну цілісність Республіки Молдова.
Заявляючи про необхідність трансформації наявної миротворчої операції під егідою Росії в громадянську місію з міжнародним мандатом, лідер Молдови та інші молдавські політики забувають, що в 1992 році у сторін конфлікту вже був сумний досвід розгортання чотиристоронньої місії військових спостерігачів Молдови, Румунії, Росії та України. Такий формат не зміг закріпити мир на берегах Дністра, а також запобігти подальшій агресії Молдови проти Придністров’я і смерті сотень людей.
Керівництво РМ принципово відмовляється визнавати той факт, що будь-які питання щодо формату чинної миротворчої місії, включаючи статус ОГРВ, можуть обговорюватися тільки після досягнення всеосяжного і стійкого врегулювання молдо-придністровського конфлікту в рамках чинного багатостороннього переговорного процесу.
Замість ведення конструктивного відкритого діалогу Придністров’я і всі міжнародні партнери спостерігають з боку Молдови тільки спроби чинити односторонній тиск на нашу республіку шляхом економічних блокад, невиконання своїх зобов’язань у рамках досягнутих домовленостей і створення нових штучних проблем, що перешкоджають нормальній життєдіяльності громадян Придністров’я і самої Молдови.
Розуміючи безперспективність подібних заяв, Республіка Молдова робить систематичні кроки, націлені на зрив планових засідань Об’єднаної Контрольної Комісії, внесення розладу в діяльність легітимних механізмів військових спостерігачів і Об’єднаного військового командування, їх фактичну підміну «цивільним моніторингом» ОБСЄ і включення до порядку денного роботи Комісії токсичних питань, що не належать до її компетенції.
Звертаємо увагу керівництва Російської Федерації та всього міжнародного співтовариства на те, що риторика, закладена в діях обраного президента Молдови Майї Санду, – це спроба розв’язати чергове кровопролиття на берегах Дністра і повернутися до ситуації 1992 року.
Просимо міжнародну спільноту й особливо Російську Федерацію вжити всіх необхідних заходів для захисту чинного формату миротворчої операції та недопущення її переформатування, а також для підтримки стабільності й безпеки на Дністрі та збереження життя тисяч людей. Народ Придністров’я всіма доступними методами відстоюватиме своє право жити на рідній землі.
Користуючись нагодою, поновлюємо запевнення у своїй високій повазі.
Прийнято президією РГР «ОРТК Придністров’я»