Живе в Карагаші чудовий чоловік Юрій Шешніцан — воїн-інтернаціоналіст, інженер-будівельник і майстер з установки натяжних стель. Його батьки – Михайло Зіновійович і Марія Кіндратівна – виховали Юрія, народженого в 1966 році, працьовитою людиною. Минули роки, і Юрій Михайлович сам став хорошим батьком – разом з дружиною Анжелою Валеріївною виховав двох синів. Старший, Сергій, закінчив ПДУ ім. Т. Г. Шевченка, став інженером, нині працює разом з батьком. Молодший, Вадим, навчається на третьому курсі політехнічного університету в Кишиневі. Так що у роду Шешніцан – гідне продовження. А життя текло своєю, тільки долі відомою доріжкою.
Після закінчення восьмого класу Юрій вступив до Кишинівського будівельного технікуму. Дипломованого фахівця 1986 року направили на роботу майстром Тираспольського УПТК. Цього ж року призвали до армії. Комсомолець, вихований у дусі патріотизму, він, прибувши до військкомату, виявив бажання служити в «гарячій точці» – Афганістані. Молодий боєць, який уже мав права професіонала-водія, був призначений водієм КамАЗа, який перевозив боєприпаси. На службі пережив багато, доводилося часто потрапляти під вогневий обстріл душманів, бачив смерть товаришів.
Восени 1987 року під час руху в колоні осколками гранати двері кабіни Юрія Шешніцана наскрізь зрешетило, а його ранило в ногу. Та, попри біль і кровотечу, Юрій залишався за кермом, щоб не зупиняти рух колони, бо це означало б неминучу загибель його і товаришів. Після доставки боєприпасів на місце призначення був госпіталізований до санчастини.
Після служби, 1988 року, Юрій повертається на колишнє місце роботи – до Тираспольського будтресту і далі працює майстром УПТК. Одночасно вступає на заочне відділення факультету промислового та цивільного будівництва Кишинівського політехнічного інституту. Успішно закінчивши його в 1994 році, отримує диплом інженера-будівельника. Як сумлінного, працьовитого і кваліфікованого фахівця його призначають на посаду начальника лабораторії УПТК з випробування будівельних матеріалів. Від його принциповості та професійності залежали якість і надійність споруджуваних цивільних і промислових об’єктів.
У 90-ті роки, після розвалу Союзу, закриваються підприємства, скорочується виробництво. Торкнулося це і інженера-будівельника Шешніцана. В УПТК різко скоротилися обсяги роботи, оплата праці. На бюджеті родини це, звичайно ж, позначилося. Юрій змушений був шукати додаткові можливості заробити й освоює спеціальність монтажника установок натяжних стель.
Попервах він проходить стажування як робітник-монтажник. Добре освоївши виробництво і вивчивши споживчий попит, у 2007 році спільно з Іваном Галенком вирішив заснувати фірму ТОВ «Фантес», яка стала займатися монтажем та встановленням натяжних стель будь-якої складності. Нині фірма оснащена власним обладнанням з розкрою матеріалів – верстатом ТВЧ, плотером для нанесення малюнка на полотно, широким асортиментом полотен різних фактур і кольорів. Дизайн та інтер’єр ошатних стель забезпечують комфорт і красу. Минуло 10 років відтоді, як під технічним керівництвом Юрія Михайловича була організована бригада монтажників. Досвідчений колектив затребуваний на ринку послуг. ТОВ «Фантес», де Юрій Шешніцан – заступник директора з виробництва, пишається своїми роботами, проведеними на таких підприємствах: «Інтердністерком», «Тиротекс», ЗАТ «Молдавська ДРЕС», ЗАТ «Придністровський ощадбанк», «ВВП-клуб» та на багатьох інших.
Поряд з успішною роботою в ТОВ «Фантес» Юрій Михайлович не розлучається з улюбленим УПТК, вносячи у виробництво частинку свого досвіду.
За досягнуті успіхи у праці та внесок у виробництво наш герой нагороджений медаллю «За трудову доблесть».
Петро РОМАНЕНКО, голова Ради ветеранів с. Карагаш.