Мета цієї статті – зробити аналіз роботи пасажирських перевезень у Придністров’ї. Почну з Тирасполя, оскільки саме до нашої редакції звертаються, переважно телефоном, іноді приходять особисто, мешканці нашої столиці з численними скаргами на роботу, зокрема, маршрутних таксі. Люди розповідають історії та пригоди, що трапляються з ними під час слідування на роботу чи з роботи у так звані години «пік». Хоча низка прикладів щодо абсолютно безвідповідального ставлення деяких водіїв до своїх обов’язків припадає і на звичайні денні рейси, коли натовпи зовсім не заважають їхній роботі.
Наскільки добре розвинений у нас транспортний комплекс, безпосередньо транспортна мережа, чи висока якість транспортних послуг, чи задовольняє громадян регулярність перевезень, швидкість руху під час поїздок та дотримання водіями правил дорожнього руху?
Переважно кожен, хто не має власного чи службового авто, користується послугами тролейбусів, таксі та маршрутних таксі. Між містами та селами курсує автобусний транспорт та «маршрутки», як їх називають у народі. У перевізників є й проблеми, серед яких такі: застарілість основних засобів пересування, неякісний стан доріг між населеними пунктами, неможливість встановлення рентабельних цін на перевезення через соціальні причини.
Старше покоління тираспольчан пам’ятає, що у 80 – 90-ті роки минулого століття вулицями міста їздили лише тролейбуси, вартість проїзду дорівнювала чотирьом копійкам, іноді більш заможні могли собі дозволити таксі, вартість проїзду в яких була доступною для тих, хто мав гроші, але бувало, що хтось і не хотів платити. Як казала героїня фільму «Три тополі на Плющисі»: «А я затисну в руці 1 карбованець 15 копійок, і нехай возить хоч скільки хоче, а що з мене візьмеш? Я ж не маю більше ні копійки».
У наш час подібних випадків не трапляється. Розрахуватися з таксистом можна не лише готівкою, а й з допомогою банківської картки «Радуга». Хоча ми ще не розмовляли з самими таксистами. Може, шахраї існують і тепер. Про це буде в іншому номері. Але сьогодні авторові цих рядків пощастило взяти інтерв’ю «про наболіле» у начальника Управління торгівлі, транспорту та зовнішньоекономічних зв’язків держадміністрації міста Тирасполя і міста Дністровська Романа Куліша.
– Романе Володимировичу, чи є в нашій столиці проблеми з обслуговуванням населення щодо пасажирських перевезень?
– На сьогодні в Тирасполі працює 320 маршрутних таксі. Маршрути охоплюють усі райони міста, заїжджають у кожен закуток, щоб людям було комфортно і зручно. Утримують їх п’ять підприємств-перевізників. Здається, проблем не має бути. Кожен водій громадського транспорту має медичну книжку, раз на рік проходить медичний огляд, а ще він зобов’язаний мати розмінні гроші, щоб вчасно розрахуватися з пасажиром і видати йому талон на проїзд. Салони «маршруток» щодня перевіряє спеціальна комісія. Вона вказує водієві на те, що у салоні потрібно двічі на день прибирати, поручні та сидіння також належить чистити та дезінфікувати. Нині ми займаємося «перевзуванням» машин на зимове «взуття». Ще є трохи часу для того, щоб відповідальні за цю процедуру особи завершили її вчасно, до настання зими.
– Ви розповідаєте все зрозуміло. Чи користуєтесь Ви самі громадським транспортом? Буваєте в тих самих маршрутках?
– Ні, я не користуюсь.
– Мені доводиться щодня їздити в різних напрямках унаслідок специфіки своєї роботи. Можу засвідчити, що на маршруті № 16, на мою думку, неохайні водії, салони авто не прибирають і, тим паче, ніколи не дезінфікують. Там пахне, вибачте за мій натуралізм, громадським туалетом. Водії вживають ненормативну лексику (матюкаються), не завжди їдуть за розробленим маршрутом, сваряться, коли пасажир розраховується дрібними грішми або дає крупну купюру. Про талони я вже не кажу. Наші люди звикли, що талонів не побачать, тому й мовчать. Що Ви скажете на це?
– Я вже говорив, що водій повинен мати дрібні гроші, поводитися чемно. Але є й серед пасажирів такі, що можуть роздратувати водія, самі створюють конфліктну ситуацію. Брудно в салоні? Ну, це від кожного конкретного власника машини залежить. Хоча так не має бути. До того ж у нас бракує професіоналів. Багато кваліфікованих водіїв виїхали на заробітки.
– «Маршрутчики» часто-густо порушують правила дорожнього руху. Влаштовують справжні «гонки» на дорогах, створюючи небезпечну ситуацію, намагаються обігнати своїх конкурентів. Чомусь у нас залишається правило, за якого водій під час поїздки рахує гроші, одночасно розмовляє телефоном і коліном ледве притримує кермо. Коли йому вказують на це, він може «послати» якомога далі. Кожен із нас стає заручником такого лихача, адже ми на деякий час довіряємо йому своє життя. Поки доберешся до роботи, то нерви вже розтріпані до неможливості. Після роботи така сама історія.
– Ми неодноразово виступали на ТСВ, на Першому республіканському із закликом до громадян стосовно скарг на перевізників. Відповідно до закону щодо звернення громадян, кожен, хто постраждав від хамської поведінки водія, хто мав проблему з непорядними шоферами, повинен написати на адресу держадміністрації листа, в якому вкаже своє ім’я, адресу, телефон та викладе ситуацію, за якої відбулося те чи інше порушення. Ми уважно розглядаємо кожну заяву. Але повірте, що пишуть до нас дуже рідко. Фактично складається враження, що ця проблема цікавить Вас особисто, тому Ви й ставите ці запитання.
До нас не пишуть, а анонімні телефонні дзвінки ми не беремо до уваги.
Тому прошу нагадати, що громадяни можуть нам зателефонувати на «гарячу» лінію за номером 0-533-8-01-38 і розповісти, що їх турбує, а також звернутися до держадміністрації за адресою: м. Тирасполь, вул. 25 Жовтня, 101.
– Чи плануєте підвищувати тарифи за проїзд у маршрутних таксі?
– Наразі це питання перебуває на розгляді в Уряді ПМР, тому ми ще не можемо говорити про зміни в оплаті за проїзд. Час покаже. Але додам, що на сьогодні розроблюють систему електронних платежів на весь громадський транспорт. Кожен користувач матиме спеціальну пластикову картку. Гадаю, що це стане можливим наступного року.
Подякувавши за розмову, я пішов собі, думаючи, що керівник говорив усе дуже правильно: водій повинен бути кваліфікованим, грамотним, ввічливим, дотримуватися правил дорожнього руху, мати розмінні гроші, додержувати ладу в салоні та навіть дезінфікувати його. Він не має права кричати на пасажирів, істерично жбурляти дрібні гроші через двері й виштовхувати за це пасажира з салону, підганяти стареньку бабусю, яка не може швидко піднятися східцями, ображати її, називаючи непристойними словами.
Невже ми не заслуговуємо на гідний проїзд у громадському транспорті? Звичайно, не так уже довго ми перебуваємо в салоні маршрутки (якихось 15 – 20 хвилин), але і в цей коротенький проміжок часу хочеться почуватися людиною. Якщо ви, шановні читачі, маєте якісь цікаві замальовки, зможете розповісти про роботу громадського транспорту у вашому місті чи селі, напишіть нам. Може, ваші водії стануть прикладом для наслідування деяким столичним фахівцям.
А ще додам, що наші кореспонденти почнуть подорожувати міськими маршрутами, братимуть інтерв’ю як у водіїв, так і в пасажирів. Долучайтеся до вирішення проблеми. Може, згодом щось і зміниться у цій сфері.
Андрій РЕЗЕДА.