Дністер – головна водна артерія нашого краю, бере свій початок на схилах українських Карпат. Довжина його в межах Придністров’я становить 425 км. Внутрішні водойми та водотоки належать до об’єктів комплексного призначення, які забезпечують потреби енергетики й водного транспорту, промисловості та сільського господарства, є джерелами питного водопостачання, використовуються з метою рибництва і відпочинку.
На Дністрі побудована Дубоссарська ГЕС, вище якої розташоване водосховище. Більшість великих і екологічно небезпечних виробництв України та Молдови також споруджена та функціонує в басейні нашої річки. Це підприємства добувної галузі (калійні солі, сірка, газ, нафта, будівельні матеріали тощо), хімічної та нафтохімічної, машинобудівної та металургійної промисловості. Всього в басейні Дністра у 80-х роках було зосереджено 520 промислових підприємств, що забруднюють Дністер.
Фахівці Державної служби екологічного контролю та охорони навколишнього середовища Придністров’я здійснили забори та гідрохімічні аналізи води з річок Дністер і Бик. Починаючи з червня до кінця листопада, було відібрано 48 проб і здійснено 376 досліджень за основними забруднюючими речовинами в Кам’янці, Рибниці, Бендерах і Тирасполі.
За словами начальника лабораторно-аналітичного відділу Держслужби Світлани Бурової, метою моніторингу було дослідження скиду очищених стічних вод, а саме антропогенного (людського) впливу на якісний хімічний склад річки Дністер. «Відбір проб води проводився у двох контрольних створах: № 1 – 500 м вище скиду з очисних споруд; № 2 – 500 м нижче скиду з очисних споруд. За результатами гідрохімічних випробувань можна зробити висновок про періодичні скидання ненормативно очищених стічних вод у Дністер з міських очисних споруд», – зазначила вона.
Наприклад, через незадовільний стан очисних споруд у Кам’янці якісного хімічного складу води в Дністрі годі й очікувати. Водночас дослідження показали, що скидання стічних вод з очисних споруд Рибниці не має негативного впливу на якість води в річці.
У Бендерах відзначено нестабільний антропогенний вплив на гідрохімічний стан Дністра: там є незначні перевищення гранично допустимих концентрацій (ГДК) азоту амонійного. Те ж саме можна сказати про ситуацію в Тирасполі.
Екологи також дослідили понад 100 проб, узятих у річці Бик у трьох точках: № 1 – 500 м до впадання р. Бик у р. Дністер (вище м. Бендери); № 2 – гирло р. Бик; № 3 – 100 м нижче місця впадання р. Бик у р. Дністер (вище м. Бендери).
«Вода річки Бик, забруднена неочищеними господарсько-побутовими стоками, вкрай негативно впливає на якість води Дністра. Перевищення ГДК азоту амонійного у воді р. Бик становить 96,6 раза, по БСК5 (біохімічне споживання кисню) – у 36 разів. У пробах, відібраних нижче впадання р. Бик у р. Дністер, теж відзначені перевищення: по азоту амонійному – у 18 разів, по БСК5 – у 5 разів», – зазначила начальник лабораторно-аналітичного відділу.
Світлана Юріївна пояснила, що для досягнення нормального стану води в нашій річці необхідно, перш за все, обладнати очисні споруди в тих містах Придністров’я, де вони не справляються з навантаженнями. На стан води також впливає збільшення парку автотранспорту в нашому регіоні. Кількість автомобілів за останні 10 років зросла багаторазово, а їхні шкідливі викиди містять високі концентрації свинцю. Свинцеві сполуки зі стічними та каналізаційними водами потрапляють у Дністер, що призводить до збільшення кількості металевих сполук у воді.
Фахівець вважає, що проведені дослідження підтверджують думку про те, що процес самоочищення Дністра забезпечують води від танення снігу в Карпатах та періоду дощів у нашому краї. Однак, для його підтримки необхідно вжити серйозних екологічних заходів, які потребують значних коштів.
Ірина МАСЛОВА.
Фото з доступних джерел.