Нехай душа ніколи не старіє

Цього радісного дня ми не можемо не розповісти про одну цікаву особистість, фахівця високої кваліфікації, майстра своєї справи, талановиту та досвідчену людину, одну з тих, хто тримає у своїх руках оформлення та зовнішній вигляд нашого видання.

Її трудовий, а через особливості професії – творчий, шлях розпочався в Одеській друкарні «Моряк» Міністерства морського пароплавства, куди вона потрапила за розподілом після навчання в Кишинівському поліграфічному училищі. Перша спеціальність героїні нашого нарису Сільвії Рогут називалася «Друкар високого друку».

Теоретичну та практичну професійну підготовку дівчина здобувала сумлінно, завдяки чому й направлення отримала в місто-герой Одесу. На той час у поліграфічному закладі видавалися газети «Одеський портовик» і «Судноремонтник», а також бланки, документи для пароплавства та інша книжкова продукція. Колектив зустрів молодого спеціаліста привітно, море, сонце та гостинні одесити – все подобалося й радувало. Проте чотири роки розлуки з батьками, з рідною домівкою далися взнаки, перемогли поклик романтики. Дівчина засумувала на чужині…

Як каже сама Сільвія Борисівна, вийшло за народною мудрістю: «…де народився, там і згодився». Наступним місцем її роботи стала «Рибницька друкарня». Після повернення на батьківщину їй довелося оволодіти ще однією спеціальністю. За направленням підприємства вона пройшла курси складальника набірно-друкарської машини «Selectric Composer» у Кишиневі. На той час це була прогресивна техніка, яка вміла друкувати пропорційними шрифтами, а також мала функцію запису та збереження набраного тексту на магнітний носій (на магнітні картки).

Після навчання Сільвія Рогут набирала на новому обладнанні районну газету «Ленінський прапор», яка виходила ще й молдавською мовою під назвою «Драпелул Ленинист», а також українськомовне видання «Братерство». В період заснування та становлення Придністровської Молдавської Республіки, одним з основних пріоритетів якої була можливість усіх людей, що проживають на її території, розмовляти рідною мовою, почали з’являтися газети, які видавалися відразу трьома офіційними мовами нашої республіки.

Одним із таких видань була рибницька міська газета «Новости», яка українською мовою називалася «Новини», а молдавською – «Ноутэць». Виробничі потужності та поліграфічне обладнання підприємства належали «Рибницькій друкарні», і Сільвія Борисівна, за специфікою своєї роботи, брала безпосередню участь в наборі всіх газет, які там видавалися.

Газета «Гомін», яка була заснована 1 січня 1992 року, на першому етапі свого існування також друкувалася на обладнанні «Рибницької друкарні». І так вже судилося долею, що Сільвія Борисівна, яка спочатку набирала з-поміж інших і цей тижневик, з часом перейшла працювати у редакцію «Гомін».

Час і технології не стояли на місці, в наше життя повсюдно і стрімко впроваджувалися комп’ютери. Поступово «Гомін» також придбав власне комп’ютерне обладнання, на якому здійснювали набір і верстку газети. Героїні нашого сюжету довелося в черговий раз пройти комп’ютерні курси й оволодіти новими навичками, необхідними в сучасній видавничій справі.

Багато води переніс відтоді Дністер з рибницьких берегів до теплого Чорного моря, а Сільвія Рогут і на сьогодні є одним із кращих провідних фахівців своєї спеціальності не тільки в нашому виданні, але й у всій галузі друкованих ЗМІ республіки. Підтвердженням цього служить повага колег, які прислухаються до її думки з багатьох виробничих питань. Однак співробітники «Гомону» поважають її не тільки за професійну діяльність: це чуйна і добра людина, яка завжди готова прийти на допомогу. В душі вона залишилася романтичною дівчиною, яка не зрадила справи свого життя, часто подумки повертається до безкрайнього моря та білих вітрил на далекому горизонті. А в рідній Рибниці кохається вона у квітах: і в оселі, і на клумбах радують вони людей і свою господиню.

Сумлінне ставлення до праці, професійна майстерність і суспільно-громадська позиція Сільвії Борисівни відзначені державними нагородами та галузевими відзнаками. Вона удостоєна звання «Почесний працівник ЗМІ». У грудні 2001 року «…за багаторічну сумлінну працю, високий професіоналізм і з нагоди 10-ї річниці з дня заснування республіканської газети «Гомін» оператор комп’ютерного набору ДП «Рибницька друкарня» Рогут Сільвія Борисівна нагороджена Грамотою Президента Придністровської Молдавської Республіки. 22 грудня 2006 року вона, перебуваючи на посаді головного спеціаліста з комп’ютерної верстки, була відзначена медаллю «За трудову доблесть». 2010-го їй вручили пам’ятну медаль «20 років ПМР», а у грудні 2011 року Сільвія Рогут була нагороджена орденом «Трудова слава».

 Минулий, 2020-й, складний рік випробувань, був для нашої героїні ювілейним. Тож від щирого серця бажаємо Вам, Сільвіє Борисівно, нових успіхів і звершень, цікавих подій у житті, щастя і здоров’я. Нехай усі Ваші бажання і мрії здійснюються, а головне, щоб Вам завжди хотілося мріяти. Для цього у Вас є все – улюблена сім’я, цікава робота, здоров’я і натхнення. Бажаємо Вам гарного, цікавого, наповненого любов’ю і позитивом, життя!

Нехай душа у Вас ніколи не старіє,

На білій скатертині будуть хліб і сіль.

Своїм теплом Вас завжди сонце гріє,

Слова подяки линуть звідусіль.

В житті нехай все буде, що потрібно,

Без чого не складається життя:

Любов, здоров’я, щастя, дружба

Та вічна нестаріюча душа.

Колектив редакції газети «Гомін»

Фото автора.