Керівник ТОВ «Каліга» Юрій Георгійович Каліга – неординарна, закохана в землеробство людина, відома як висококваліфікований агроном не тільки в Григоріопольському районі, а й у всій республіці.
Його університети
Свого часу Юрій Каліга з відзнакою закінчив Кишинівський сільськогосподарський інститут. Ще студентом тричі брав участь у всесоюзних олімпіадах: з агрономії посів сьоме і четверте місця, а з хімії – перше. Виступив з великою доповіддю на науково-технічній конференції в Болгарії. До його рекомендацій і порад прислухаються навіть «зубри» АПК. Як знавець хімічних процесів, що відбуваються під час вирощування сільгоспкультур, він – магістр агрономічних справ – уміло використовує ці знання у виробництві. Начальник Григоріопольського Управління сільського господарства, природних ресурсів та екології Петро Молоченко, характеризуючи провідних аграріїв району, назвав Юрія Георгійовича унікальним теоретиком і практиком сільгоспвиробництва, який становить велику цінність для району.
Юрій Георгійович зустрів нашу редакційну групу біля поля пшениці сорту «Геніус» німецької селекції. Її стан за нинішньої посушливої весни підтверджував характеристику господаря як майстра золотих полів. Поруч колосилася темніша смужка пшениці сорту «Соріал» французької селекції.
Людині роблять
крапельниці, а пшениці?
«Почну з того, що такі погодні умови, які складаються в останні роки, – почав свою розповідь вчений-агроном, – змушують нас, хліборобів, у точності дотримуватися технології. Говорив про це не раз на семінарах. Навіть мінімальні опади здатні вплинути на розвиток рослин у сукупності з іншими складовими. Добре, що на цьому полі восени випало 50–60 мм опадів, що допомогло дещо зміцнитися сходам. Однак виникла проблема: що робити далі, якщо коренева система не розвинулася достатньою мірою. Людині, щоб підтримати організм, роблять крапельниці, а пшениці? Тільки дати підживлення по листку, що я зробив восени двічі комплексним добривом. Навесні підживив шість разів. Ураховуючи катастрофічну ситуацію, посуху, попрацював стимулятором росту «Біогран», який містить гліцин, що сприяло додатковому кущінню. Застосування пізніше антистресового китайського препарату «Фольфстрайк» особливого ефекту не дало. Потім настала сильна спека. В одну мить у мене трохи руки не опустилися, плакати хотілося.
На двох інших полях спостерігав таку картину: частина рослин (у результаті дії інстинкту самозбереження) скинула листя, залишивши лише центральний пагін, який дав насіння. Вирішив (не треба здаватися!) зберегти посіви до дощів, тому і підживлював по листку. Нині на полі, яке ви бачите, 450–500 колосків на 1 м². Якщо отримаю по 1 граму зерна з колоса, то врожайність складе в середньому 45 ц/га.
На одному з полів площею 88,5 га я посіяв рапс, але він не дав сходів. У листопаді там пройшов дощ, промочив ґрунт на 6 см. Тоді я вирішив посіяти пшеницю на глибину 4 см, щоб під зерном було 2 см вологи. Тепер на тому полі 350–400 колосків на 1 м². Навіть якщо отримаю 1,5–2 тонни зерна з гектара, це буде перемога».
Якість препарату показує збирання врожаю
У Ю. Каліги чотири майже однакових поля, загальна площа яких становить близько 400 га. На кожному з полів, крім отримання врожаю зернових і технічних культур, Юрій Георгійович проводить експерименти. «Виходить новий препарат: гербіцид, фунгіцид, інсектицид – використовую його на невеликій площі, щоб перевірити ефективність. Виробники, природно, хвалять своє дітище, а ті, хто його застосовує, не порівнюють з подібними препаратами, дія якого краща? А я завжди перевіряю. Найкращий доказ якості препарату показує збирання врожаю. Якщо немає різниці в урожайності на оброблених препаратом ділянках і контрольних, навіщо потрібні безглузді витрати й робота. Важливо пам’ятати будь-якому хліборобові: що необхідно за технологією зробити сьогодні, ні в якому разі не можна залишати на завтра.
І ще. Побував на пшеничних полях після тривалої спеки, коли пішов дощ. Рослини нагадували рибу, витягнуту з води, яка намагається ротом схопити вологу. Вони дихали цією вологістю. Було бажання насолодитися цим станом разом з ними.
Треба мати експериментальні ділянки
Для того, щоб домогтися успіху в зерновиробництві, треба правильно вибрати сорт. Однак у великій кількості сортів мені, фахівцеві з 30-річним стажем роботи, складно розібратися, що вже говорити про початківців-аграріїв. Треба мати експериментальні ділянки й переконуватися самому, як почувається на твоїх землях той чи інший сорт. Важливе й інше. Наприклад, соняшник усі сіють з міжряддями по 70 см, а я – по 45 см. На сьогодні на моєму полі у соняшників 10 листочків, незабаром закриють міжряддя і знизять випаровування з поверхні ґрунту, збережуть вологу. У цьому, вважаю, перевага вужчих міжрядь.
Знаєте, якщо до тонкощів розумієш, чим займаєшся, і дістаєш від праці натхнення та задоволення, хочеться і впроваджувати, й експериментувати. Нинішнього року переробив сівалку і буду сіяти 40×40 см, тобто квадратно-гніздовим способом, щоб був рівномірний розподіл соняшнику по всьому полю. Перейду на варіант прямої сівби – без обробітку ґрунту.
Однак технологія No-till – це не просто відхід від оранки, це, в першу чергу, інша філософія виробничого процесу, її треба зрозуміти. Тому після збирання пшениці в цьому році посію безпосередньо пожнивні культури: рапс і гірчицю. Крім того, з серпня минулого до травня поточного року опадів було дуже мало. Сподіваюся, що природа, в якій усе збалансовано, у 2020–2021 сільськогосподарському році компенсує те, що не було дано в попередньому відповідному періоді. Коренева система нормального травостою гірчиці та рапсу, замінить оранку, зробивши дренаж ґрунту, проб’є підплужну підошву землі.
Перегляд застосування добрив
Усі звикли, що перед оранкою розкидають добрива, заорюють їх на 25 см у ґрунт. Корінь, досягаючи цієї глибини, використовує добрива, рослина розвивається. При No-till цього немає, отже, необхідні листкові підживлення. З огляду на те, що клімат з року в рік все тепліший, слід працювати ночами. Агрегати повинні бути обладнані світловими приладами. Оброблення посівів уночі дасть максимальний ефект.
Мало ми враховуємо і коренезміни: чергування рослин із мочкуватим коренем з рослинами зі стрижневим коренем, які використовують поживні речовини з різних рівнів ґрунту, даючи землі трохи відпочити. Якщо повернути бобові культури в сівозміну, буде просто чудово.
Ще кілька років сильної посухи, й усі перейдуть на No-till, у тому числі з упровадженням бінарних посівів. З цього погляду дуже добре, що Мінсільгосп організовує навчальні семінари, але, вважаю, необхідні ще якісь форми підвищення компетентності хліборобів. Постійно звертаюся до класиків агрономії. Моя настільна книга –«Рослинництво» М. І. Вавилова, кожного разу знаходжу в ній щось нове.
Що ж шепоче пшеничне поле?
Під природу треба підлаштовуватися, цей процес схожий на налаштування радіоприймача на потрібну хвилю, тоді вдасться почути те, що шепоче пшеничне поле. Навчився цього ще в 1988 році, коли починав працювати в місцевому колгоспі, керівником якого був С. І. Плацинда. Степан Іванович дав можливість упроваджувати у виробництво все те, що вважав необхідним. За два роки господарство, яке було на межі банкрутства, стало на ноги. Потім був досвід роботи з Роберто Гуардіглі в «Лендер-агропрім». Особливе задоволення відчуваю тепер, самостійно займаючись виробництвом.
Наявний парк техніки цілком забезпечує проведення робіт без збоїв навіть на 1 000 га, тому що є новий комбайн, трактор, сівалки. Однак не все вирішує нова сучасна техніка. Впевнений, що зі старою технікою радянського виробництва можна отримати більше врожаю, якщо слідувати тому, про що я вже говорив.
Минуло 15 років відтоді, як я створив своє господарство. Спочатку було дуже важко. Щоб ні від кого не залежати, реставрував стару техніку. Нині намагаюся механізувати всі роботи, зокрема й складські. У колективі шестеро людей разом зі мною та дружиною, яка веде бухгалтерію. Зарплата цілком пристойна, субота і неділя у звичайний час – вихідні. Будь-які роботи на присадибних господарствах працівників – безкоштовні. Дотримуюся думки, що людиною править завжди інтерес. Якщо вона отримує хорошу зарплату і натуроплату, то працюватиме на совість. Допомагаю працівникам вирішувати особисті проблеми. Завжди кажу їм: «Головне – щоб був порядок у ваших сім’ях, у полі, на базі підприємства».
Усе починається від отчого порога
До порядку з дитинства привчили мене батько Георгій Григорович і мати Віра Андріївна. Батько змолоду 11 років пропрацював на шахтах Донбасу, потрапив під завал. Потім трудився в колгоспі. Я вдячний батькам, що дали можливість навчатися, підтримували. Починав вивчати агрономію в Цаульському радгоспі-технікумі, який закінчив з червоним дипломом, тому, відслуживши в армії командиром танка, під час вступу до інституту складав тільки один іспит. Роки пролетіли швидко, у нас із дружиною Тетяною Павлівною дочки Маріанна і Даніелла стали юристами, син Олександр вивчає банківську справу в Європі (останню сесію здав на одні п’ятірки). Словом, вдався в мене. Бачите, якими стали нащадки простих радянських колгоспників?»
Наша розмова продовжилася на базі підприємства. Юрій Георгійович із задоволенням показував наявну техніку. Придбання нинішнього року – сучасний обприскувач із шириною захвату 28 м, привезений із Франції, був у вжитку і відновлений підприємцем. Технічні характеристики агрегату захоплюють агронома. Сам він удосконалив сівалку УПС Веста 8. «У зовсім ще юному віці, – пояснив Ю. Каліга, – я бачив, що соняшник сіють з міжряддями 45 см. Тому купив ще три секції для сівалки, й у мене вийшла УПС Веста 11, додам ще дві секції, й міжряддя соняшнику будуть шириною 40 см. Це дасть рівномірний розподіл рослин по всьому полю і швидке закриття міжрядь від сонячних променів».
Технологічний процес виробництва Юрія Георгійовича дає можливість отримувати по 36 ц/га (і навіть більше) олієнасіння та високі врожаї пшениці.
Найперспективнішими, які мають високий ступінь живучості, вважає аграрій малі ТОВ, подібні до його господарства.
Висновок очевидний: якщо ставитися до справи, використовуючи глибокі наукові знання, сучасні досягнення науки й техніки, всебічний аналіз того, що відбувається на кожному окремо взятому полі, то можна домагатися успіху навіть у найбільш посушливі роки.
Олег ГАВРИЛЕНКО.
Фото автора.