Багато незвичайного і повчального відбувається у світі природи. Майстри художнього слова оспівують у своїх творах її розмаїту красу. З-поміж них й українські письменники та поети, які повною мірою передають усю різнобарвну палітру кольорів та відчуттів кожної пори року.
Зима торохкотить на гуркотливому возі, вбирається у червоні черевички зозулька, зелена жабка журиться, що вона так і не встигла пожовтіти до осені, відлітає у вирій осіннє листя.
Ми розпочинаємо серію публікацій, присвячених відображенню особливостей кожної пори року в художніх творах українських авторів. Ця інформація буде важливою і потрібною для батьків, адже вони першими відкривають дітям чарівний світ навколишнього світу.
Перша розповідь присвячена зимі. Розкрити красу неймовірно таємничої, загадкової зимової природи маленьким читачам допоможуть талановиті українські поети Валентин Бичко, Олена Пчілка, Наталя Забіла, Катерина Перелісна, Платон Воронько, Валентина Бондаренко.
Чи замислювалися ви, яку роль у житті малюка відіграє художнє слово? Чому ще зовсім маленька дитина з радістю сприймає звернуте до неї мовлення у вигляді віршика, забавлянки, казочки? Твори для дітей перетворюють обмежений світ маленької дитини на світ безкінечний і різноманітний. Не всі молоді батьки розуміють, що прочитані в дитинстві книги стають таким собі внутрішнім дороговказом. Вони часто не усвідомлюють власну відповідальність, применшують значення художнього слова й економлять на книжках. Розуміння важливості спілкування дитини з книгою приходить до них з життєвим досвідом.
Добіг кінця грудень… Однак, тільки в середині січня настала справжня зима. Саме на Хрещення припорошила, порадувала нас снігом, ущипнула малечу морозом. Саме час згадати про справжню зиму, зображену у віршах українських поетів.
Валентин Васильович Бичко – український поет, прозаїк, драматург, перекладач, автор творів для дітей. Відразу спадає на думку його вірш «Зима», в якому простежується її настання і те, якою стає природа під сніговим килимом:
Дорога біла стелеться, і краю їй нема.
Сніжок мете. Метелиця.
Прийшла до нас зима.
Льодком тоненьким скована,
спинилася ріка.
Повита тихим сном вона,
весняних днів чека.
І ліс дріма. Безлистою верхівкою поник.
Над ним пісні висвистує
лиш вітер-сніговик.
Зима-чарівниця дарує нам дивовижні відчуття, схожі на сон з дитинства. Такою вона постає у творі поетеси Олени Пчілки «Сон».
Приснився сон малій Марусі,
Що вже у білому кожусі
Прийшла сама Бабусенька зима –
І рукавами в полі має,
Замети сипле-насипає.
Садки у інеї стоять,
Доріжкою санки риплять…
Маруся з братиком у хаті,
Тепер на волю не багаті,
Лиш ту собі потіху мають,
Що дивні квіти розглядають –
Ті квіти білі на шибках,
Мов у якихось дивних снах,
Химерне листя розстилають.
І тільки всього…
Сумно з хати
Марусі в вікна виглядати.
Олена Пчілка (справжнє ім’я – Ольга Петрівна Косач) – матір поетеси Лесі Українки, письменниця, перекладач, громадський діяч, фольклорист, етнограф.
Свій письменницький псевдонім Олена Пчілка «запозичила» від невсипущих трудівниць – бджілок. Як працьовита бджола, вона зробила вагомий внесок в українську культуру, понад усе в дитячу літературу. Протягом життя Олена Пчілка записувала усні народні твори – примовки, пісні та казки. Вона написала для дітей багато казок, оповідань, п’єс. Її твори для дітей – невичерпна скарбничка для виховання й навчання дошкільників та молодших школярів.
Рябко (приказка)
Літом, як тепло та гарно, Рябко вивернеться та витягнеться й примовляє:
– На ката хата! Мені й так добре! А як прийде зима, холод та лиха година, то Рябко тоді зігнеться, скулиться та каже:
– Коли б мені хатонька – хоч манісінька, хоч отакісінька!..
Отже, як є у вас у дворі Рябко або Сірко, чи який інший собака, то ви вже йому на-
пніть хоч яку-небудь хатку, щоб він не пропадав холодом, – напніть «хоч манісіньку, хоч отакісіньку»!
Краса зимової природи надихає поетів. За допомогою художнього слова вони яскраво і точно передають образи. Досить влучно підмітила красу зимового лісу Наталя Забіла.
В лісі
Метелиця-хурделиця замела лісок.
Як біла ковдра,
стелиться під соснами сніжок.
Стрибають прудко
білочки по соснах угорі.
Напутрились на гілочках поважні снігурі.
Зайчата стали білими,–
ну зовсім наче сніг!
Щоб в лісі не зуміли ми відшукувати їх.
Забіла Наталя. Українська письменниця, поетеса. На таких її творах, як «Хатинка на ялинці», «Про Тарасика й Марисю», «Ясоччина книжка», «Про дівчинку Маринку», «Перший крок», «Малим про велике» та багатьох інших виховувалося декілька поколінь українських дітей. Скількох дівчаток в Україні батьки назвали Ясями! Можливо тому, що в дитинстві вони читали «Ясоччину книжку». Тож улюблені дітьми твори Наталі Забіли з честю витримують випробування часом.
Наталя Забіла, як одна з найвідоміших дитячих письменниць, не могла оминути казку, адже цей чарівний твір найбільше люблять і зовсім маленькі, й старшенькі, й навіть ті, що вже читають повісті та романи. Для неї характерні «щасливі» закінчення. Всі віршовані казки, які написала Наталя Забіла, нелегко навіть перелічити. Наприклад, зимові казки: «Зайчикова хатка», «Хатинка на ялинці», «Рукавичка», «Сорока-білобока», «Снігуронька», «Біла шубка», «Про білочку та зайчика, веселих пустунів», «Два морози».
«Два морози йшли у ліс,
все вбирали в іній.
В того був червоний ніс,
а у цього – синій.
– Старший буде той із нас, –
каже брат до брата,
– Хто людину зможе враз
до кісток пробрати!..»
Любов до світла і тепла, краси рідної природи – ось мистецький світогляд Наталі Забіли, який лежить в основі не тільки її казок, а й усієї творчості. Особливо прекрасний перший сніг, який чомусь завжди випадає вночі й на ранок вражає всіх своєю чистотою і свіжістю.
Снігу, білий сніжку
Снігу, білий сніжку!
Посипай доріжку!
Насип цілу гору
Біля цього двору.
Тут дітки маленькі,
Гуляти раденькі,
У них голосочки,
Як срібні дзвіночки.
Скільки дивного і неповторного несе зима у світ! Це не тільки сніги та морози, а ще й велика радість дітям: тільки взимку можна покататися на ковзанах, лижах і санчатах. У віршах Катерини Перелісної діти радіють, неначе сніг спеціально створений для дитячої радості та потіхи.
Для потішечки
Попід вікнами Мороз ходить-щулиться,
То загляне у садок, то на вулицю:
– Де ж це дітоньки малі поховалися,
Та невже ж вони мене ізлякалися?
Я ж їм шкоди не зроблю анітрішечки,
Тільки носика вщипну для потішечки!
Катерина Перелісна (справжнє ім’я –Катерина Федорівна Глянько). Українська поетеса і письменниця, автор численних творів для дітей. Народилася в Україні, але довгий час жила в діаспорі, де не перестала радувати дітлахів українськими віршами, оповіданнями та казками. Вона написала книжечки «Для малят про звірят», «Ой, хто там?», «Котикова пригода», «Моїй матусі» та багато інших. Особливо можуть привернути увагу батьків і дітей казки Катерини Перелісної «Три правди», «У лісі», «Казочка про Казочку», «Як котик у школі вчився» тощо.
Особливе місце в її творчості належить творам про таємниці зими: «Моя ялиночка», «Коляда», «Сніжинки», «Саночки», «Ковзани», «Рукавиці», «Мороз», «Снігова баба», «Віхола», «Кінець зимі», а також багато інших.
Віхола
Віхола, віхола до мороза їхала,
Саночки мальовані, снігом напаковані,
Кониками зайчики, сірі Побігайчики.
Сани розігналися, зайчики злякалися,
Віхола схопилася, в полі закрутилася.
Віхола, віхола, ти куди заїхала?!
Ковзани
У сестри є ковзани – ціле горечко мені!
Як іде тепер гуляти, то мене не хоче брати.
– Я на ковзанку іду, ти впадеш там льоду.
Нащо б я таке казав? Я ще й разу не упав!
Через твори Катерини Перелісної ми відкриваємо її таємницю – вміння дивитися й розуміти світ дитячими очима. Її вірші мелодійні, легкі для сприймання і запам’ятовування.
Зима – це дивовижна, чарівна, морозна, білосніжна, срібна, холодна, гарна пора року. Вірші Платона Воронька допоможуть нам познайомити малечу з зимовими словами.
Зимові слова
Зимове слово – сніг, зимове слово – білий.
З’єднались, і навкруг сніжинки полетіли.
Зимове слово – лід, і ковзанка, і шуба.
Зимове слово – піч, пальто, мороз і груба.
І лижі, й ковзани, і теплі рукавички.
Зимові є пташки – це снігурі й синички.
Платон Микитович Воронько. Визнач-
ний український поет, який створив чи-
мало героїко-патріотичних поезій, поем, зворушливих ліричних віршів, а також
творів для дітей. Його вірші прониза-
ні усмішкою, зігріті лагідною добротою.
Коли доля нагородила його щасливою можливістю дарувати дітям радість – він усі щедроти своєї душі віддав найменшим.
Гра у сніжки
Із доріжки до доріжки полетіли
влучні сніжки,
І почався білий бій, закрутився у сувій.
Закрутився, покотився,
під горою зупинився.
Зверху сніг і знизу сніг,
і ніхто впізнать не міг,
Де чиї стирчали ніжки.
Ой, весела гра у сніжки!
Падав сніг на поріг
Падав сніг на поріг,
Кіт зліпив собі пиріг.
Поки смажив, поки пік,
А пиріг водою стік.
Кіт не знав, що на пиріг
Треба тісто, а не сніг.
Досить часто батькам доводиться докладати багато сил і винахідливості, щоб навчити дитину запам’ятовувати вірші. Трапляється так, що малюки дошкільного віку не можуть запам’ятати навіть маленький віршик на два рядочки. Не варто занепадати духом, а навпаки слід докласти старання та наполегливості, щоб навчити дитину запам’ятовувати вірші. Тренуйте дитячу пам’ять, навіть якщо дитина погано розмовляє. А допоможуть у цьому коротенькі віршики сучасної авторки творів для дітей Валентини Бондаренко. Їх не лише легко запам’ятати, вони також невимушено знайомлять малюків з навколишнім світом.
Білий світ
Біле місто, білі сквери
і трамваї, і таксі,
Білі міліціонери.
Білі діти – білі всі.
Це ж зима, холодна й біла,
білим снігом землю вкрила.
Білий кіт
Стрибнув котик за ворота,
А на вулиці – зима!
Білий сніг і білий котик –
І немов кота нема,
Лиш на кінчику хвоста
Видно пляму у кота.
Білий іній
На деревах білий іній,
Кущ – мов білий їжачок.
На паркані, вчора синім,
Безліч білих голочок!
Навіть дідова руда
Побіліла борода.
Веселі «Зимові книжечки» – це найкращий новорічний або різдвяний подарунок для вашого малюка, бо в них ви знайдете найцікавіші вірші талановитих дитячих поетів і найяскравіші пізнавальні малюнки, які сприятимуть активізації пізнавальної діяльності дитини, стимулюватимуть її загальний розвиток.
Наостанок побажаємо, як дорослим, так і маленьким читачам: будьте допитливі, тому що це відкриває людині світ. Нехай дорослі цієї зими, десь у затишному куточку, разом із дітками погортають сторінки улюбленої зимової книжечки та разом поринуть у чарівну зимову казку.
Катерина МЕЛЬНИЧЕНКО.