160 років тому народився видатний російський та радянський хімік-органік, творець наукової школи, один з основоположників органічного каталізу та нафтохімії, творець першого у світі протигаза Микола Зелінський.
Майбутній академік вперше побачив світ 6 лютого 1861 року в Тирасполі. Нині про життя вченого у столиці нагадує музей, який відкрили в тому самому будинку, де Микола жив до 10 років. Велика частина експонатів будинку-музею – оригінали, привезені сюди з різних куточків колишнього Радянського Союзу. Невеликі кімнати будівлі обставлені так, щоб відвідувач міг перейнятися атмосферою, в якій ріс майбутній великий учений. Тут можна побачити експонати, що розповідають про навчання, наукову та громадську діяльність ученого, предмети побуту, матеріали, присвячені учням академіка, які продовжили його справу. В одному із залів зібрана сучасна продукція хімічних підприємств нашої республіки: туби для зберігання сухих речовин, вироби для парфумерної промисловості та інші матеріали.
Ім’я Зелінського тісно пов’язане з Тирасполем, оскільки саме тут було закладено основи особистості.
Батько його помер від швидкоплинних сухот у 1863 році. Два роки по тому від тієї ж хвороби померла його мати. Осиротілий хлопчик залишився під опікою своєї бабусі, Марії Петрівни Васильєвої, яка подбала про ґрунтовну домашню освіту онука. Це дозволило Миколі Зелінському екстерном закінчити курси в повітовому училищі та вступити в Одеську Рішельєвську гімназію.
Своєю любов’ю до природничих наук хлопчик теж зобов’язаний Марії Петрівні. У той час вона відвідувала публічні лекції фізіолога І. М. Сєченова і, звичайно, брала з собою онука. За словами самого Зелінського, перша лекція, яку він прослухав, стосувалася кровообігу в організмі людини. Саме після цього в ньому прокинулося бажання осягати науки про природу, він почав проводити свої перші досліди.
Бабуся навчила юнака досконально вдаватися в суть речей і доводити до кінця будь-яку розпочату справу. Вона ж виховала в ньому порядність і прищепила почуття обов’язку, що відрізняло вченого протягом усього його життя. Пізніше видатний хімік так міркував: «Ніколи не вважай, що ти знаєш все, що тобі вже більше нема чого вчитися». А ще Микола Дмитрович вважав, що потрібно вміти працювати в колективі, оскільки це дозволить правильно сприймати критику і не соромитися критикувати помилки іншого.
По закінченні гімназії Микола Зелінський вступив у Новоросійський університет на природниче відділення фізико-математичного факультету. За ним були стажування в Німеччині, в Лейпцигу і Геттінгені, в лабораторіях відомих професорів Мейєра і Вісліценуса. Ім’я молодого вченого стало відомим як у Росії, так і за її межами.
У цілому Зелінському належать понад 600 наукових праць у найважливіших галузях органічної хімії, а також безліч робіт із фізичної хімії та хімічної термінології. Він створив свою наукову школу і став одним з основоположників органічного каталізу і нафтохімії. За величезний внесок у розвиток хімічної науки був нагороджений Великою премією імені Бутлерова, ушанований званням заслуженого діяча науки, був обраний почесним членом Московського товариства випробувачів природи, членом-кореспондентом АН СРСР, академіком АН СРСР. У 1934 році його нагородили Ленінською премією. Вчений тричі став лауреатом Державної премії СРСР. Така премія присуджувалася за видатні праці в декількох галузях науки. Її вручали не за сукупність заслуг, а за конкретні роботи та досягнення. У 1945-му Зелінського відзначили званням Героя Соціалістичної Праці. Він також нагороджений орденом Леніна.
І все ж таки весь світ знає його як винахідника вугільного протигаза. Сам Микола Дмитрович вважав: «У навчанні, у праці, в науці, в щиросердному служінні народу ти знайдеш своє щастя». Так і сталося з ним самим. У 1915 році М. Д. Зелінський запропонував для очищення отруєного повітря використовувати винайдене ним активоване деревне вугілля, в якому за допомогою спеціальної обробки створювалася велика кількість пор. Технологом заводу «Трикутник» Куммантом була розроблена гумова маска для захисту обличчя від дії отруйних речовин. Саме цей прилад, що складається з гумової маски та фільтрувальної коробки, й дістав назву «протигаз».
Створивши протигаз, учений так прагнув якомога швидше запустити його в масове виробництво, що навіть не запатентував винахід, вважаючи, що не можна наживатися на людських нещастях. Уже пізніше Росія безоплатно передала своїм союзникам у Першій світовій війні (1914 – 1918) право на виробництво вугільного протигаза, що допомогло різко знизити людські втрати російської армії під час Першої світової війни від газів противника.
Микола Зелінський увійшов в історію науки також як класик органічної хімії. Його дослідження з каталітичного синтезу по нафтохімії мали велике значення для розвитку вітчизняної та всієї світової науки. Один із найважливіших напрямків робіт Миколи Зелінського пов’язаний переважно з хімією вуглеводнів нафти. Завдяки цьому методу були відкриті перспективи використання сірчаної сировини для отримання палива, яке використовується у двигунах внут-рішнього згоряння.
Учений розробив спосіб отримання бензину з запасів нафтових залишків за допомогою каталітичного крекінгу (високотемпературного перероблювання нафти та її фракцій). Цей спосіб дістав поширення у всіх нафтопереробних країнах.
Активоване вугілля й досі широко застосовується в медицині як засіб для лікування отруєнь і різних розладів травної системи. Використовується воно і в побуті: наприклад, його адсорбційні властивості допомагають очистити воду від шкідливих речовин, солей і важких металів.
Мало хто знає, що Микола Зелінський був турботливим сім’янином. Це стало відомо з листів, які передала його донька Раїса Плате у фонд будинку-музею академіка. З особистого листування з дружиною Євгенією можна дізнатися, як трепетно він ставився до своїх близьких. Попри велику зайнятість, він з особливою ніжністю читав листи від своєї дружини, а якщо вони довго не надходили, засмучувався. Кожен лист Микола Зелінський починав і закінчував сентиментальним зверненням до дружини та до доньки Раї.
Всупереч завантаженості, Зелінський любив музику й театр. Микола Дмитрович говорив, що «…між мистецтвом і наукою існує невидимий зв’язок, який не може не існувати».
Нині в тираспольському музеї можна побачити стіл, за яким Зелінський працював, коли був викладачем Одеського університету. Є тут костюм, який він носив на роботу і в гості так часто, що став своєрідною візитною карткою. Ще тут є записна книжка з олівцевими позначками, оригінали листів, які вчений писав Менделєєву, фотографії, передані музею його дітьми, та багато іншого.
31 липня 1953 року Микола Зелінський помер, був похований у Москві. Ім’я його увічнене в назвах вулиць, шкіл, науково-дослідних установ.
Катерина ОЛЬШАНСЬКА.
Фото з доступних джерел.