Президент Вадим Красносельський, звертаючись цього дня до воїнів-інтернаціоналістів та членів їхніх сімей, побажав їм міцного здоров’я і миру.
Глава держави нагадав, що 32 роки тому остання колона радянських військ покинула територію Афганістану. Інтернаціональна місія СРСР з надання допомоги цій країні тривала майже 10 років.
Рішення про введення радянських військовослужбовців до Афганістану мало стратегічний характер: Радянський Союз був змушений реагувати на зростаючу небезпеку, не тільки захищаючи свої рубежі, але й запобігаючи масовому напливу на свою територію проявів тероризму та екстремізму.
Обмежений контингент радянських військ був втягнутий у боротьбу за повний політичний контроль над територією Афганістану. Душманам у ході конфлікту допомагали військові фахівці США, деяких європейських країн-членів НАТО, а також пакистанські спецслужби.
З березня 1980 року радянські війська за підтримки авіації, артилерії та саперних підрозділів почали активні бойові дії з афганськими з’єднаннями та частинами. Підрозділи радянського спецназу вели боротьбу з припинення доставки зброї та боєприпасів з-за кордону.
14 квітня 1988 року за посередництва ООН у Швейцарії було підписано Женевську угоду про політичне врегулювання становища в Афганістані. Радянський Союз зобов’язався вивести свій контингент у дев’ятимісячний термін, починаючи з 15 травня, а США і Пакистан повинні були припинити підтримку моджахедів.
15 лютого 1989 року остання колона радянських військ покинула територію Афганістану. Ця подія ознаменувала для Радянського Союзу закінчення Афганської війни, яка тривала 2 238 страшних днів і забрала життя понад 15 тисяч радянських громадян. Багато істориків і аналітиків вважають війну в Афганістані найжорстокішим і кровопролитним військовим конфліктом, у якому СРСР брав участь після Великої Вітчизняної війни. У бойових діях взяли участь понад дві тисячі придністровців, 54 з яких загинули.
У 1990–1992 рр., у роки збройної агресії на Придністров’я з боку націоналістів Молдови, воїни-афганці були в перших рядах тих, хто став на захист молодої республіки. Захищаючи свободу і незалежність ПМР, 27 воїнів-інтернаціоналістів віддали своє життя. Пам’ять про них увічнена в пам’ятниках та меморіальних дошках у всіх містах і районах республіки.
Мужніх воїнів завжди відрізняла активна громадянська позиція. Не втратили вони її й тепер, продовжуючи працювати на благо суспільства і держави. Перебуваючи в лавах силових структур, органів державної влади, в системі освіти, працюючи на виробництві, вони роблять неоціненний внесок у розвиток Придністров’я, виховують молоде покоління в дусі патріотизму та відданості традиційним цінностям.
Указом Президента ПМР 15 лютого оголошено Днем пам’яті та слави воїнів-інтернаціоналістів. Щороку цього дня у столиці на Меморіалі Слави біля пам’ятника воїнам-афганцям відбувається мітинг-реквієм у пам’ять про загиблих на землі Афганістану солдатів та офіцерів. Їх пригадують поіменно, кладуть квіти на знак пошани та безмежної поваги до людського подвигу.
Уляна БОНДАРЧУК.
Фото з вiдкритих джерел.