Дзвони пам’яті

Цього року виповнилося 26 років від дня чергового (третього) нападу на придністровське місто Дубоссари – серце Придністров’я. 13 грудня 1991 року керівництво Молдови вирішило знову віддати наказ знищити прихильників придністровської державності та встановити офіційну владу РМ. Але цього не вийшло завдяки мужності наших героїв. Щороку цього дня мешканці Дубоссарського і Рибницького районів збираються в Дубоссарах, щоб ушанувати пам’ять героїв, які віддали життя за майбутнє ПМР.

Щороку цього дня всі збираються біля в’їзду в Дубоссари – біля стели, встановленої на честь загиблих захисників Олександра Патергіна, Володимира Щербатого і Юрія Цуркана. 26 років тому в ході жорстокого бою загинули троє захисників республіки – мешканців Рибницького району, десятки людей були важко поранені й потрапили у полон – в катівні Криулян та Кишинева.

За словами бойових товаришів загиблих придністровців, у 1991 році ситуація навколо Дубоссар була напружена. Молдова стягнула до правого берега Дністра свої збройні формування. У Придністров’ї добровольці почали записуватися до Республіканської гвардії й робітничих загонів сприяння міліції. Керівництво міста прийняло рішення зміцнити  пости державтоінспекції біля в’їздів у місто. У ту вирішальну ніч 13 грудня разом зі співробітниками міліції на кругу чергували гвардійці з Рибниці й робітники дубоссарського підприємства «Геологорозвідка». Вони й викликали вогонь на себе. Бій тривав 40 хвилин, у результаті були смертельно поранені рибничани.

У мітингу пам’яті взяли участь міністр оборони ПМР генерал-майор Олег Обручков, глава держадміністрації Дубоссарського району і м. Дубоссар Руслан Чабан, глава держадміністрації Рибницького району та м. Рибниці В’ячеслав Фролов, рідні й близькі, бойові друзі загиблих, депутати, представники громадських організацій і трудових колективів.

«13 грудня – це не тільки трагічна дата в історії нашої держави, яких чимало, але і день військової слави захисників Дубоссар. Чому в 1991 році необхідно було відстояти місто? Тому що Дубоссари – це центр нашої республіки, і розтяв би її агресор, знищив би по частинах нашу республіку. Завдяки мужності та відвазі захисників, удалося відстояти місто і показати приклад Бендерам, які в 1992 році зазнали аналогічної агресії», – сказав на мітингу міністр оборони ПМР Олег Обручков.

Захисник Придністров’я, житель Рибниці Борис Дороганич кожного  року цього дня приїжджає в Дубоссари разом із делегацію рибничан. У грудні 1991 року він служив у Республіканській гвардії, а 13 грудня стояв на посту біля в’їзду в місто. Олександр Патергін був смертельно поранений на його очах. Дороганич згадує, що п’ять куль потрапили в шию Олександру, а Борис його прикрив і залишився живим.

«Напевно, така була наша доля. У мене й дотепер, коли проїжджаю біля цього поста ДАІ, виникає відчуття тривоги, я знову відчуваю запах «Черемухи» й колотого бетону після того, як в нього потрапляли кулі. Бій був страшним, ми витримали той іспит, відстояли республіку і місто», – розповів нам Борис Дороганич.

У результаті запеклого бою загинули не тільки жителі Рибницького району, які прибули на захист Дубоссар. Від вогнепального поранення через місяць помер водій рейсового автобуса дубоссарець Юрій Єфременко. Важке поранення у хребет того дня отримав і Володимир Казьмін, який став інвалідом першої групи, був прикований до ліжка і прожив усього 10 років. 17-річний хлопець Юрій Мед також ледве не втратив життя. Багато їх, наших захисників, які відстоювали незалежність республіки й району.

Серед тих, хто прийшов поклонитися пам’ятному місцю, був і син Олександра Патергіна. За волею долі він народився в день загибелі батька – 13 грудня 1991 року, його і назвали на честь батька Олександром. Цього року Олександру Олександровичу вже виповнилося 26 років.

Надія  ПОЛОНСЬКА.