У Тирасполі 9 лютого у форматі ZOOM-конференції відбувся науково-практичний семінар «Iсторична правда про роль російського і румунського правління Бессарабією (початок XIX – середина XX ст.)».
Організаторами події стали: Інститут соціально-політичних досліджень і регіонального розвитку (ІСПДРР) разом із Тираспольським відділенням Міжнародної слов’янської академії наук, освіти, мистецтв і культури.
Як розповів професор Микола Бабілунга, закінчення російсько-турецької війни 1806 – 1812 років завершилося підписанням Михайлом Кутузовим Бухарестського мирного договору, що сприяло звільненню східної частини Молдавського князівства – території між Дністром і Прутом.
«З 1813 року ця територія стала називатися Бессарабією. Інша частина князівства залишалася під турецьким пануванням. У 1812 році трьохсотрічна боротьба, яку вели молдавський та інші народи, що населяють край, проти Османської імперії та її союзників, увінчалася успіхом. Цей історичний етап визначив подальшу долю краю, відіграв величезну роль в його розвитку. Молдавське населення Прут-Дністровських земель, включених до складу Російської держави, повною мірою зберегло національну самосвідомість, етнонім «молдаванин» і глотонім «молдавська мова», – сказав історик.
З приєднанням Бессарабії до Росії докорінно змінилися соціально-економічні, політичні та демографічні умови історичного розвитку краю. Значно пришвидшилися темпи зростання населення, розширився його етнічний склад. Населення краю за період 1812 – 1859 років зросло з 256 до 941,1 тис. чоловік. На початку ХХ ст. у краї налічувалося вже 2,5 млн жителів, тобто населення за століття збільшилося в десять разів.
За часів турецького панування населення князівства зростало мізерними темпами (по 100 тис. осіб протягом століть), а в окремі роки та десятиліття кількість жителів краю значно скорочувалася. Змінився етнічний склад населення краю. Питома вага молдаван за період з 1817-го до 1854 року скоротилася з 78,2 % до 54,9 %. У другій половині XIX ст. етнічний склад населення стабілізувався.
За даними Загального перепису населення Росії 1897 року в Бессарабії проживали 920,9 тис. молдаван, або 47,6 % від усього населення. Їх кількість не становила і половини жителів багатонаціонального краю, проте молдавани були в регіоні найбільш численною етнічною групою. Поряд із молдаванами тут проживали українці, росіяни, гагаузи, євреї, болгари, німці, цигани, поляки, греки, вірмени та представники інших етносів. Взаємні міжетнічні контакти формували спільні традиції побуту, сприяли зближенню культур різних народів і їх взаємозбагаченню.
Микола Бабілунга навів факти, що в минулому столітті під час перебування території Бессарабії під владою Румунії, окупанти взагалі не вважали місцеве населення за людей, рівних собі. І якщо росіян вони ненавиділи, але боялися, євреїв ненавиділи, але намагалися використовувати для особистого збагачення, то молдаванам залишалося тільки відверте презирство і нічим не прикрита ненависть, зрощена на почутті власної переваги та пихи.
Практично Бессарабія була перетворена на аграрно-сировинний придаток Румунського королівства. Вона стала колонією нерозвиненої економіки індустріальної світової держави. Бессарабію перетворила на свою колонію відстала напівфеодальна країна, яка сама перебувала в залежності від потужних країн Заходу. За кілька років румунського панування третина промислових підприємств краю була ліквідована, а потужності інших використовувалися в мінімальних розмірах.
За підсумками семінару директор ІСПДРР Ігор Шорников зазначив, що метою проведення заходу є одержання молодим поколінням об’єктивної інформації, пов’язаної з історією рідного краю.
Володимир ДАНИЛОВ.